І серед тисячі, мільйонів різних слів
Чомусь так хочеться промовити лиш тишу.
Сплітаю згадками вінок весняних днів,
Ловлю в повітрі тепле пасмо найніжніших
Нічних орбіт. Весна... Морозить, аж пече.
Тобі в долоні світ – верни, коли не треба.
Моє від мене, ні, ніколи не втече,
А що пішло – було бажанням тільки неба.
Весна. Травнева ніч. Морозить, аж щемить,
І тиша грається майстерно почуттями.
Слів недосказаних рапсодія звучить
Десь у душі. Лягає втома між рядками...
Наталія Гордієнко
Коментарі
Ogma
119.05.26, 12:03
Anne
219.05.26, 23:23Відповідь на 1 від Ogma