Я знов сьогодні плакала з дощем.
Приходив Травень. Полоскав сорочку.
Втішав мене розквітлим чебрецем,
бузково-ніжним, в пригорщах садочка.
Казав, що зварим чаю. Все мине.
Оті дощі. Ті капості й печалі.
Оте, що мучить серце і пече,
і стукає дощем в мої скрижалі.
Казав, що хнюпить носа геть не варт.
Скінчиться дощ. Розквітнуть нові квіти.
І яблуні-царівни (то не жарт)
нам вродять паперівок. Будем жити.
Варити чай. І слухати дощі.
Збирати дні узваром в філіжанку.
Закриєм джем у слоїк. А в душі
посадим квітку з чистого серпанку...
Коментарі
Ogma
115.05.26, 15:49
Скрижалi - согласно Библии, каменные таблички с 10 заветами....

Anne
215.05.26, 18:48Відповідь на 1 від Ogma
так)
"мої скрижалі" - це ті заповіді, що виконує людина....
Можливо, у автора цього віршу інше уявлення. я сприйняла саме так. у мене не виникло відторгнення
Ogma
316.05.26, 11:57Відповідь на 2 від Anne
Anne
416.05.26, 12:16Відповідь на 3 від Ogma
Дякую....