Привіт усім, хто ще памятає - і тим, хто вже давно забув

Минуло понад десять років, як мене тут не було.
Пошта загубилася, пароль розвіявся, а життя тим часом кудись летіло собі далі…

І ось сьогодні - звичайний день, робота, колега відкриває свою пошту й набирає «@i.ua»…
І мене як накрило хвилею «ностальджи»

Одразу згадалися ті часи - справжні тексти, живі блоги, пристрасті у коментарях, битви за «місце під сонцем» між старожилами і новачками, і, звісно ж, епічні срачі
Зустрічі в реальному житті, розмови до ночі, енергія, яку тепер ніде не знайдеш.

Їду додому за кермом і ловлю себе на тому, що думаю про той блог — про все, що там було, про всіх, хто там був.
Думала, що б я зараз написала, як би це звучало сьогодні…

Прийшла додому, створила нову пошту, зайшла - і…
Тиша. Порожнеча.
Наче буря пройшла, чи, як кажуть, орки пробіглися…

Декілька знайомих облич я ще впізнала, але серце стислося — нема вже того руху, того життя, тих дискусій, тих коментарів.
І від цього стає якось по-доброму сумно