Свіжі фотографії
Сьогодні 3 травня — день народження Голди Меїр
- 03.05.25, 09:28
- ЦИТАТНИК
Сьогодні 3 травня — день народження найвідомішої жінки Ізраїлю та однієї з найвизначніших політиків — Голди Меїр. Хай буде благословенна її пам’ять.
Велика Жінка… Ну як сьогодні не згадати про неї?
Про дівчинку, яка народилася в Києві, одними з перших її спогадів стали погроми та величезний страх перед безпідставною ненавистю. Вона назавжди запам’ятала, як батько — найсильніша й найбільша людина у світі — забивав двері, щоб погромники не могли вдертися до будинку.
Про дівчину, яка відмовилася від запланованого батьками сімейного щастя і вирушила шукати власне Щастя.
Про молоду жінку, яка поставила чоловікові ультиматум невдовзі після весілля: Ерец Ісраель — з ним чи без нього.
Про громадську діячку, яка вирушила на таємні переговори з королем Йорданії, перевдягнувшись у мусульманку. А коли король Абдалла спитав, чому вона так нетерпляче бореться за незалежність, почув у відповідь: «Я не думаю, що дві тисячі років можна вважати “великою поспішністю”».
Про безпосередню жінку, яка завжди поводилася просто й природно.
Про чуттєву, найімовірніше, жінку, якій приписують численні романтичні зв’язки.
І передусім — про прем’єр-міністра Ізраїлю, яка сказала:
«Наша доля не може і не буде визначатися іншими».
Тут зібрано цитати Голди Меїр, сказані у різні роки, багато з них увійшли до її книги «Моє життя».
Але життя — якраз тоді, коли здається, що все добре — любить робити неочікуваний поворот.
• «Мир на Близькому Сході настане тоді, коли араби любитимуть своїх дітей більше, ніж вони ненавидять євреїв».
• «По-перше, у нас немає ядерної зброї, а по-друге — якщо буде потрібно, ми її застосуємо».
• «Я давно зрозуміла, що людей легше змусити плакати чи зойкати, ніж думати».
• «Я ніколи не пробачу арабам того, що вони змусили наших дітей вчитися їх убивати».
• «З твердженням, що євреї — обраний народ, я ніколи повністю не погоджувалась. Мені здавалося — і зараз здається — правильніше вважати, що не Бог обрав євреїв, а євреї першими обрали Бога, перший народ в історії, який здійснив справжню революцію, і цей вибір зробив єврейський народ унікальним».
• «Людина, яка втрачає совість, втрачає все».
• «Немає різниці між убивством людини та ухваленням рішення, внаслідок якого цю людину вб’ють інші. Це те саме, якщо не гірше».
• «Для мене бути євреєм завжди означало пишатися тим, що належиш до народу, який протягом 2000 років зберігав свою самобутність, незважаючи на всі муки й страждання. Ті, хто не витримав і зрікся єврейства, зробили це на шкоду власній особистості».
• «Ми не радіємо перемогам. Ми радіємо, коли вирощено новий сорт бавовни й коли в Ізраїлі цвіте полуниця».
• «У ті воєнні роки я засвоїла дуже важливий урок: людина завжди може зробити трохи більше, ніж учора здавалося межою її сил».
• «Не існує такої нації, як палестинці, вони ніколи не існували. До 1948 року ми були палестинцями… Потрібні докази? У мене ще є старий паспорт».
• «У 75 років я працювала більше, ніж будь-коли в житті… Незважаючи на добрі поради близьких, я могла бути прем’єр-міністром тільки за власним зразком. А це означало говорити з людьми, які хотіли зі мною говорити, і слухати людей, яким було що мені сказати».
• «Песимізм — це розкіш, яку євреї не можуть собі дозволити».
• «У ті рідкісні випадки, коли через мігрень я залишалася вдома й не виходила на роботу, діти, у нестямі від радості, танцювали й співали: “Нині наша мама вдома! У неї болить голова!” Від цієї пісні голова не проходила, зате починало боліти серце; але я вже тоді навчилася, що до всього можна звикнути, якщо треба — навіть до вічного почуття провини».
• «У конфлікті між обов’язком і найзаповітнішими бажаннями — обов’язок для мене важливіший».
• «Я можу чесно сказати, що мене ніколи не цікавив успіх. Якщо я розуміла, що чиню правильно, я робила все, що могла, незалежно від результату».
Одного разу Голда Меїр натякнула Генрі Кіссінджеру, що як єврей він міг би активніше підтримувати Ізраїль.
Кіссінджер відповів:
«По-перше, я американець, по-друге — держсекретар США, і тільки по-третє — єврей».
Дотепна Голда відповіла:
«Ми — євреї — читаємо навпаки: справа наліво».
Голда Меїр, 3 травня 1898 р., Київ — 8 грудня 1978 р., Єрусалим.
«Ті, хто не вміє плакати з переповненим серцем, не вміють і сміятися від нього» — це також її слова.
Світла Пам’ять…
На фото — Голда Меїр у черзі на автобус 1968 року (зверніть увагу на знамениті “черевики Голди”, які разом із чорною пов’язкою Моше Даяна увійшли до лексикону ізраїльської історії).
