Шаповал Юрій Олександрович

Юрій Іванович Шаповал (нар. 30 липня 1953, с. Пробіжна Чортківського району Тернопільської області) — український історик, доктор історичних наук (з 1994 р.), професор (з 2000 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2003), академік Української Академії політичних наук (2007), академік Академії вищої школи України (2014). З 2015 — головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

 Біографія

Народився в селі Пробіжна Чортківського району Тернопільської області. Закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка (1975).Аспірант Київського державного університету, секретар комітету комсомолу університету (1975—1978),викладач Київського державного університету (1978—1984,науковий співробітник Інституту історії партії при ЦК Компартії України (1984—1991),вчений секретар Інституту національних відносин і політології НАН України (1991—1994),завідувач відділу Інституту національних відносин і політології НАН України (1994—1997),завідувач відділу Інституту української археографії і джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України (1997—1999) керівник Центру історичної політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (1998—2006),завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (2006—2013)директор Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво ім. М.Бажана» (2013—2015)з 2015 працює на посаді головного наукового співробітника Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Науковий доробок

Наукові інтереси Юрія Шаповала лежать в сфері політичної історії XX ст., історії комуністичного терору і комуністичної спецслужби в Україні та в СРСР, історії голоду 1932-33 років в Україні, етнополітології, історичної персоналістики, політики історичної пам'яті, джерелознавства. В коло інтересів входить також історія Другої світової війни, історія польсько-українських і єврейсько-українських взаємин. Юрій Шаповал одним з перших в Україні розпочав вивчення і публікацію раніше засекречених документів з архівів ЧК—ҐПУ—НКВД—КҐБ і з архіву Компартії України. Упорядник і один з авторів збірників статей про «білі плями» історії України XX століття – «Про минуле заради майбутнього» (К., 1989), «Маршрутами історії» (К., 1990), «Пам’ятати заради життя» (К., 1993), що мали великий резонанс у період горбачовської “перебудови” і стимулювали радикальний відхід від догматичних історіографічних канонів попередніх десятиліть.

 Упорядник (або співупорядник), редактор і автор статей у документальних виданнях «Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії». В 3-х тт. (К., 1997—1999; друге вид-ня 2003), «Политическое руководство Украины. 1938—1989» (М., 2006), «Україна в добу «великого терору» 1936—1938» (К., 2009) та ін.Був упорядником (або співупорядником), редактором, автором статей і коментарів у важливих науково-документальних виданнях про Голодомор 1932-33 в Україні: «Командири Великого голоду. Поїздки В.Молотова і Л.Кагановича в Україну та на Північний Кавказ. 1932-1933 рр.» (К., 2001), «The Famine-Genocide of 1932-1933 in Ukraine (K., Kingston, 2005), «Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів, 1932—1933 роки» (Харків, 2007, переклад з італійського видання 1991, опублікованого А.Ґраціозі в Турині), «Розсекречена пам’ять. Голодомор 1932—1933 років в Україні в документах ГПУ—НКВД» (К., 2008).

 Виходячи з того, що один з найефективніших способів реального пізнання історичних подій це дослідження доль акторів на історико-політичній сцені, велику увагу приділяє життєписам багатьох діячів, особливо тим, чиї імена замовчувались, а значення перекручувалось на догоду політичній кон'юнктурі. Юрію Шаповалу належать публікації про О.Шумського, М.Волобуєва, М.Скрипника, М.Грушевського, С.Петлюру, П.Христюка, С.Єфремова, М.Слабченка, Д.Ісаєвича, К.Осьмака, Д.Солов'я, Р.Шухевича, М.Матвієйка, О.Гасина, Є.Рихлика, О.Довженка, Ю.Бачинського, П.Григоренка, І.Дзюбу, Є.Ґєдройця та ін. Дослідник першим опрацював і частково надрукував матеріали справи-формуляра на М.Грушевського (1996), а також у співавторстві з професором І.Вербою підготував його біографію (2005). Вперше Ю.Шаповалом були надруковані матеріали справи-формуляра на М.Хвильового (2009). Досліднику також належать оперті на документальні джерела публікації про керівних комуністичних діячів — М.Хрущова, Л.Кагановича, О.Кириченка, Н.Кальченка, П.Шелеста, В.Щербицького, Л.Брежнєва та ін., а також про керівників комуністичної спецслужби в Україні, в першу чергу В.Балицького, К.Карлсона, Ю.Євдокимова, Б.Шульженка та ін.

 Ю.Шаповал був співініціатором, співкерівником і одним з авторів видання 6-томної «Політичної історії України» (К., 2002-03), «Політичної енциклопедії України» (К., 2001) а також однотомника «Україна: політична історія. XX — початок XXI століття (К., 2007). Член редколегії наукового видання «Тисяча років української суспільно-політичної думки» в 9-ти тт., 14 кн., упорядник т. 9 (К., 2001). За ініціативи та під керівництвом Ю.Шаповала було видано документальний збірник «Єврейські політичні партії і рухи в Україні в кінці ХІХ-ХХ століття. Документи і матеріали» (К., 2002), колективні монографії «Етнополітична культура в Україні: реалії та виклики часу» (К., 2010), «Культура історичної пам’яті: європейський та український досвід» (К., 2013).

 Має понад 800 публікацій. Друкувався в Австрії, Великій Британії, Італії, Канаді, Латвії, Німеччині, Польщі, Росії, США, Франції, Чехії.

 Підготував до захисту 8 кандидатів наук та був науковим консультантом з підготовки 5 докторських дисертацій.