ЧИЖ Іван Сергійович

Рубрика "ВИДАТНІ ДІЯЧІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ"

Іван Сергійович Чиж (1 травня 1952, Пишки, Старосинявський район, Хмельницька область) — український політик.

Голова Ради партії "Всеукраїнське об'єднання лівих «Справедливість» (квітень 2000 — липень 2008). Почесний голова партії «Об'єднані ліві і селяни» (з грудня 2011). 

 Освіта та кар'єра - Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики, журналіст; юридичний факультет, правознавець; Російська академія управління; фахівець в галузі державного управління.

1969 — механізатор колгоспу.

1970–1972 — служба в армії.•

 Працював секретарем виконкому Цимбалівської сільради Старосинявського району.•

 З 1975 — працював у редакціях старосинявської районної газети «Колос» і хмельницької обласної газети «Радянське Поділля».•

 1985–1994 — інструктор, завідувач відділу зв'язків з радами, політичними і громадськими організаціями Хмельницького обкому КПУ; завідувач відділу розвитку соціально-культурної сфери Хмельницького облвиконкому; завідувач відділу розвитку соціально-культурної сфери Хмельницької облдержадміністрації.• 

 12 лютого 2003 — 12 вересня 2006 — Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

 Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Летичівський виборчий округ № 414, Хмельницька область, висунутий виборцями. Заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці.

Науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної Академії Наук України. 

 Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 190, Хмельницька область. Голова Комітету з питань свободи слова та інформації (07.1998-02.2000).

 Під час виборів до парламенту 2002 року був кандидатом в народні депутати України, виборчий округ № 190, Хмельницька область, висунутий Партією "Всеукраїнське об'єднання лівих «Справедливість». Набравши 13,83% голосів виборців, посів третє місце серед 11 претендентів.Під час виборів до парламенту 2006 року був кандидатом в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 20 в списку. До Верховної Ради Народний блок Литвина не потрапив, набравши 2,44% із необхідних 3-х відсотків.

 Дійсний член Міжнародної слов'янської академії наук.Член Національної спілки журналістів України.

 Секретар Політради Соціалістичної партія України (жовтень 1994 — листопад 1999). Відіграв помітну роль у створенні й прийнятті Конституції України, автор понад 20 поправок до проекту Конституції, які увійшли до її основного тексту.

Ініціював розроблення і прийняття Верховною Радою низки важливих законів, інших документів. Як заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці став автором і співавтором понад 25 законів соціального спрямування.

 Тричі обирався головою підкомітету з проблем демографії Комітету Парламентської асамблеї Ради Європи з питань міграції, біженців та демографії.Засновник і голова Благодійного фонду «Справедливість» імені Устима Кармалюка. Автор книги «Україна в Раді Європи» (2001).

 Автор (співавтор) численних Законів України «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про межу малозабеченості», «Про захист суспільної моралі» та інших. Захоплюється літературою.

 Одружений. Разом з дружиною Валентиною Володимирівною виховав двох доньок.

 Нагороди: Орден «За заслуги» III (08.1998), II ст. (06.2004). Почесна грамота Верховної Ради України. Заслужений журналіст України (з квітня 2002). Два ордени Святого рівноапостольного князя Володимира.