Міжнародні звязки КМ академії

ВІДПЛИВ РОЗУМІВ. МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИЄвропейський авторитет і слава Києво-Могилянського колегіуму в другій половині XVII ст. були настільки великими, що він став прямим взірцем для заснування 1687 р. в Москві першого загальноосвітнього учбового закладу вищого типу — Еліно-грецької академії, згодом переіменованої на Слов’яно-латинську (1701), потім на Слов’яно-греко-латинську академію (1775). Статут її майже повністю дублював статут київського колегіуму. Основним ініціатором її створення був Симеон Полоцький, а в реорганізації її головну роль відіграв також випускник Києво-Могилянського колегіуму Стефан Яворський, за часів діяльності якого починається небувалий відплив, якщо не грабунок царизмом розумів («утечка умов») України впродовж всього XVIII ст.

Проілюструємо це документами. Завжди вірнопідданий царизмові «найсвятіший синод» 1721 р. не лише визнавав, але і наказував: «В славенолатинских Московских школах мало учителей, а ко ученню философии весьма никого нет; а слышно де, что в Киеве обретаются ко учению философии, риторики и пиитики способныи мужи... И по его великого государя указу велено способных ко ученню персон из Киевопечерского монастыря или где инди кто обритается, отправить к Москве обычайно на подводах без замедления». Як відомо, ліберальничати Петро I не вмів і вимагав беззаперечного виконання. Киян призначали також вихователями і навчителями царських сімей, ректорами, префектами і вчителями різних шкіл від монастирських, архієрейських до народних, семінарій і університетів, а також світськими діловодами, секретарями, /262/ перекладачами, правщиками книжок. Подібні факти вже не раз висвітлювалися в документальній пресі, особливо в багатотомних «Актах и документах», укладених М. І. Петровим.

У монографії «Історія Московської слов’яно-греко-латинської академії» 1855 р. російський дослідник С. Смирнов констатував, що з початку і до часів митрополита Платона «московська академія здебільшого мала наставників з Києва, які при викладанні прямували навчальним курсом київським і вводили в життя академії порядки, що були заведені в Києві» 1. Раніше (1739 р. ) про це писав і смоленський єпископ Гедеон Вишневський у листі до Рафаеля Заборовського. До того Вишневський був професором Київської академії, потім тривалий час ректором Московської академії, тому на підставі власного досвіду свідчив, що рідна альма-матер завжди буяла вченими людьми та «имЂла честь сицевую, что от нея, аки с преславных оных Афин, вся Россія источник премудрости черпала; и вся своя новозаведенные колонии поила и израстила» 2. Так було.

В першій, та і в другій половині XVIII ст. Києво-Могилянська академія репрезентувала вищу науку в Росії, на початку заснування там учбових закладів мала універсально-освітнє значення для всієї імперії, даючи їй своїх вихованців, які засновували школи, були просвітителямиосвітянами за типом і «духом своєї рідної школи. «І можна сказати, — констатує Д. Вишневський, — майже всі училища Росії тих часів зобов’язані або своїм виникненням, або своїм ростом, або своїм внутрішнім ладом Київській академії» 3.

1 Смирнов С. История Московской славяно-греко-латинской академии. — М., 1855. — С. 17, 81.

2 Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. — Т. 1. — № 10; С. 39, 311 — 312, 325 та ін.

3 Вишневский Д. Киевская академия в первой половине XVIII в. — С. 328.