Що то за любов?
- 20.12.20, 09:48
Людині притаманні материнський інстинкт, та батьківська любов, і часто ця любов проявляється як побічний ефект по відношенню до предметів чи якихось звірів. Так дівчатка, особливо в дитинстві, схильні любити своїх ляльок, давати їм імена, називати їх своїми дітками, відчувати емоції подібні до материнських. Дорослі, часто приміняють батьківську любов на звірів: цуценят, котиків, особливо маленьких. Можуть сюсюкати до них, гратись, гладити, пестити, називати пистливими епітетами, так як би то була їхня дитина. Хоч зрозуміло, що це не так, і людина розумом це розуміє, але з інстинктом важко поспорити.
Так і базова романтична любов, яка скоріш за все є похідною від материнського інстинкту, може мати свої побічні прояви. Зокрема по відношенню до батьківщини, політичної партії, ідеології чи в релігії. Напевне не випадково існують "наречені Христа". І емоції в такому випадку теж можуть бути досить сильними, щирими і відвертими.
Не можна сказати, що це притаманне тільки християнству. Адже спостерігаючи, як люди можуть жертвувати собою ради інших богів чи ідей, як можуть плакати і страждати через це, можна сказати однозначно про щиру любов до цього. І як будь яка любов, і ця, притупляє здатність людей помічати негативні риси предмета своєї любові. Ідеалізує предмет своєї любові, все їй прощає, сподівається взаємності. Концентрує левову долю своїх роздумів та надій. А також, вона може з часом загасати і переходити в стадію звички.
Здатність любити дарує нам відчуття щастя і можливо є одним із факторів людяності. Та вона може мати свої мінуси і бути лишень побічним ефектом справжнього свого призначення.
Так і базова романтична любов, яка скоріш за все є похідною від материнського інстинкту, може мати свої побічні прояви. Зокрема по відношенню до батьківщини, політичної партії, ідеології чи в релігії. Напевне не випадково існують "наречені Христа". І емоції в такому випадку теж можуть бути досить сильними, щирими і відвертими.
Не можна сказати, що це притаманне тільки християнству. Адже спостерігаючи, як люди можуть жертвувати собою ради інших богів чи ідей, як можуть плакати і страждати через це, можна сказати однозначно про щиру любов до цього. І як будь яка любов, і ця, притупляє здатність людей помічати негативні риси предмета своєї любові. Ідеалізує предмет своєї любові, все їй прощає, сподівається взаємності. Концентрує левову долю своїх роздумів та надій. А також, вона може з часом загасати і переходити в стадію звички.
Здатність любити дарує нам відчуття щастя і можливо є одним із факторів людяності. Та вона може мати свої мінуси і бути лишень побічним ефектом справжнього свого призначення.
