хочу сюда!
 

Елена

44 года, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 40-55 лет

Аспекти польського впливу на Вінничині

  • 18.02.21, 11:23

А чи відомо Вінничанам про потужне польське лобі в їх рідному місті? Давайте розберемось в ситуації. Мене, як молодого незалежного журналіста, після презентації, в листопаді минулого року, в центрі міста виставки про польсько-український союз 1920 року, який акцентує увагу на спільності історії Республіки Польщі та України, зацікавило питання: «Яка роль Республіки Польща у розвитку Вінниччини?». Саме тому я поспілкувався із деякими громадськими активістами та провів аналіз інтернет-ресурсів, посилання на деякі із них я залишатиму в тексті статті.

Виявляється, що уособленням всього польського на теренах Вінницької області є Генеральне консульство Республіки Польща на чолі із паном Дамяном Цярцінським, яке, як виявляється, має досить потужні важелі впливу для реалізації польської зовнішньої політики на теренах Поділля.

Давайте розмірковувати, на просторах інтернету можна знайти вдосталь інформації про співпрацю представників ГК РП у м.Вінниця із місцевими впливовими особами. Наприклад, частими гостями на всіх виставках та держаних святах, які організовуються консульською установою є директор комунального підприємства Олександр Федоришен, директор архіву Юрій Легун, деякі депутати усіх рівнів та представники польських національно-культурних товарицтв. Ці особи та організації, фактично, допомагають реалізовувати Генеральному консульству РП політику своєї держави на теренах Поділля, однак давайте по порядку.

Досить цікава особа Легун Юрій Вікторович, директор Державного архіву Вінницької області, який виступає з вітальним словом ледь не на кожному публічному заході, які організовує ГК РП у м.Вінниця. Його участь в системі визначається всебічною допомогою польському інституту національної пам’яті Республіки Польща у пошуковій роботі щодо злочинів колишньої радянської влади проти польського народу, і разом з тим надає доступ до історичних документів, на підставі яких можливо повернути у власніть польському народові деякі пам’ятки культури. Наприклад, нещодавно рішенням Вінницької обласної ради було передано на баланс Кам’янець-Подільської дієцезії Костел Непорочного зачаття Діви Марії у с.Іванів неподалік Вінниці, та частину приміщень самого державного архіву (посилання на статті нижче). Зокрема, важливо не це, а його інша сторона, яка полягає в сприянні за винагороду віднайти всім бажаючим польське коріння (навіть коли його там і не має) для отримання т.зв. «карти поляка». Вся схема відбувається завдяки співпраці деяких співробітників із Центру генеалогії Вінниці з Державним архівом Вінницької області. Крім того, варто розуміти, що Ю. Легун також має зв’язки із представниками адміністрації та місцевої влади через свого батька, який є досить впливовим бізнесменом в області. В результаті вимальовується цілком зрозуміла зацікавленість представників польського консульства у спілкуванні із зазначеною особою. Ось підтвердження передачі культурних пам’яток:

  1. http://vinnichina.info/2020/07/29/%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB-%D0%B2-%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%B2-%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%8E-%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%80/
  2. https://www.vinnitsa.info/news/u-vinnytsi-chastynu-prymishchen-budivli-pam-yatky-arkhitektury-peredadut-ryms-ko-katolyts-kiy-tserkvi.html
  3. https://prashhur.com/pidtverdzhennya-polskogo-pohodzhennya/
  4. https://www.kartapolaka.in.ua/umovi-dlya-otrimannya-karti-polyaka/comment-page-2/

Водночас, цікавою людиною є директор комунального підприємства «Центр історії Вінниці» Федоришен Олександр Юрійович, який також «вхожий» в кулуари місцевої влади. Він дійсно робить багато для міжнародної співпраці, активно популяризує українську історію, проводить виставки та конференції, присвячені здебільшого добі УНР, організовує соціальні проекти та багато іншого. Однак, гортаючи Facebook-сторінку «Центру історії Вінниці» на диво часто можна побачити статті, які просувають та висвітлюють життя шляхетської польської родини Грохольських, які проживали на Подільських землях у 18-20 сторіччях. Я впевнений, що пан Федоришен має зиск з популяризації польської культури.

За словами знайомої із діяльністю цього пана людини, він за польські грантові кошти допомагає Генеральному консулу Республіки Польща просувати ідеї історичної приналежності Подільского краю до Речі Посполитої. Прикладів можна навести декілька: встановлення на стінах Вінницького залізничного вокзалу меморіальної дошки присвяченій зустрічі Президента РП Пілсудського із Отаманом військ УНР Петлюрою та опублікування на Facebook сторінці «Центру історії Вінниці» листа про спогади пана Грохольського, зміст якого, на мою думку, висвітлює українців, як народ другого сорту, та і безліч інших статей, посилання на яких наведені нижче. Воно й не дивно, адже пан Федоришен хоч іпозиціонує себе як патріот, але повністю залежний від грантових проектів Польщі та коштів родини Грохольських. Останні, до речі, до цих пір проживають на території сусідньої і періодично відвідують наш регіон .Ймовірно, що через такі дії частину Вінницьких культурних пам’яток передадуть на баланс якоїсь польської організації, як це зробили із Костелом в с.Іванів та приміщеннями Державного архіву. А ось і підтвердження моїх слів:

  1. https://www.facebook.com/events/2370457629636535/?post_id=2382074998474798&view=permalink
  2. https://www.facebook.com/vinnytsia.history/photos/a.158291761398117/814003612493592/
  3. https://www.vinnitsa.info/news/do-vinnytsi-pryyikhav-nashchadok-davn-oho-rodu-grokhol-s-kykh-yakyy-zasnuvav-stypendiyu-dlya-humanitarnykh-proektiv-vinnychan.html
  4. https://www.facebook.com/vinnytsia.history/posts/679907449236543
  5. https://www.facebook.com/vinnytsia.history/posts/692513527975935

В ході подальшого вивчення питання впливу Республіки Польща на життя Вінниччини можна виокремити керівника Вінницької міської громадської організації «Конфедерація поляків Поділля» та одночасно депутата Вінницької районної ради Павловського Володимира Юліановича. З відкритих джерел, я дізнався, що пан Павловський є засновником та керівником польсько-української компанії Agrovit Group, періодично відвідує заходи, які організовуються польським консульством у м.Вінниця та має низку почесних звань Республіки Польща, таких як «Заслужений для сільського господарства Польщі», «Заслужений для культури Польщі» та «Лауреат нагород міста Кельце».

За словами досить впливового вінницького журналіста, пан Володимир підтримує хороші стосунки із Генеральним консулом РП у м.Вінниця Дамяном Цярцінським та, використовуючи свої впливові зв’язки, активно допомагає йому у вирішенні певних проблемних питань, які виникають у дипломата із місцевою владою. Фактично, представники іншої держави мають «свою людину» в органах місцевої влади Вінниччини. Перелік посилань на інтернет-сайти додаю:

http://vinrayrada.gov.ua/novini/volodimir-pavlovskij-deputat-biznesmen-j-mecenat/

https://opendatabot.ua/c/36604042

https://ring.org.ua/edr/uk/company/38675466

https://clarity-project.info/person/64fa8a58b64dc008f310e922770b85f2

Закінчуючи своє невелике розслідування, я хотів своїм читачам показати, що зовнішній вплив на Україну здійснюється не тільки з країни агресора, а й від наших західних сусідів. Тому потрібно дивитись на речі такими як вони є насправді і аналізувати ті події, які відбуваються у нашій державі. Мушу зазначити що є досить цікавих моментів про точений вплив Республіки Польща на процеси які відбуваються у Вінницькій області. Я впевнений, що якщо зайнятись цією справою професійно, то можна знайти чимало цікавого і про інших громадян України, які не гребують «підзаробити бонусів» від сусідньої країни, а таких осіб, як виявилось, чимало.

2

Комментарии

118.02.21, 14:33

Молодий незалежний кореспондент нехай шукає вирішення питання, якого дідька громадяни України їдуть до Польщі, щоб звести кінці з кінцями. На кожному кроці чути Українську чи Російську, чи суржик...

    218.02.21, 15:14

    Поки в Києві гризуться за місця біля корита, не піднімаючи дупу з теплого крісла, на окраїнах роздають грошові бонуси і паспорти сусідніх країн. А потім чуємо у польського письменника: "В Чернігові, на всходних кресах Жечи Посполітей..." То вже було. І ще буде, якщо не пильнувати своє. Бо, як відомо, що погано лежить...