Фосфати знищують водойми м. Полтаві

  • 08.06.20, 10:57

Фосфати знищують водойми м. Полтаві.

За останні роки при використанні водних ресурсів і при антропогенному освоєнні їх водозборів не приділяється увага належному стану. Тому велика кількість річок Полтавської області втрачають свої природні якості та потребують негайного відновлення. Особливо це відноситься до екосистем р. Ворскла та р. Псел.

Деградація малих річок проявляється перш за все в замулюванні, забрудненні та виснаженості. Кожен з цих факторів негативно впливає на процеси обміну речовин між гідробіонітами і середовищем водного об’єкта. Коли відбувається процес метаболізму в воді, то це веде к забрудненню водного середовища, та різкому зниженню корисної біопродуктивності водної екосистеми. За 2019 рік катастрофічно прискорився життєвий цикл річки, що призводить до її передчасного старіння і перетворення в осередок цвітіння водойми, та джерелом інфекції, що веде до захворювання населення, які контактують з водою.

Бактеріологічне, хімічне, теплове забруднення р. Ворскла перевищує асиміляційну здатність. Спостерігались випадки, коли вживання в їжу риби викликало харчове отруєння, та купання призводило к кожним захворюванням у населення. Станом річки в м. Полтава взагалі не приділяється ніякої уваги з боку державних органів місцевого самоврядування та обласних, наукових та інших суб’єктів.

За 2005-2010 роки багатьма науково-дослідниками такими, як к.т.н. доц.. Смірнова В.Г., яка опубліковала статтю «Звивини русла р. Псел та її деформація» (2015р.) та інші, де було виконано великий обсяг різнопланових досліджень, з вивчення малих річок Полтавщини.

На державному рівні удосконалювалася система управління і контролю за використанням, та охороною малих річок. В 2020 році посилились вимоги по нормам санітарно-екологічного стоку на малих річках; посилені нормативи гранично-допустимих скидів стічних вод та вимоги до ефективності очисних споруд, як  обов’язкової норми введення вимог про створення водоохоронних зон та ін..

Поряд з впровадженням науково-обгрунтованих правил, норм, споруд та пристроїв водоохоронного призначення здійснюється нераціональна господарська діяльність. Фактичні дані показують, що обсяг вирубки лісів в м. Полтава на водозбірній території істотно впливає, та зменшує регулюючий вплив лісової рослинності на водність річок. За рахунок непомірних доз внесення добрив, отрутохімікатів, неправильного їх зберігання, забруднення та забудови територій під об’єкти господарсько-виробничого господарства, твердий поверхневий стік містить безліч забруднюючих речовин, які надходять у водне середовище.

Головна проблема річки Ворскла:

·         не великі об’єми стоку;

·         велике надходження біогенних елементів;

·         не висока межа процесу самоочищення;

·         істотна залежність від стану водозабірної території.

У зв’язку цим екосистема річки характеризується підвищеною чутливістю до антропогенного впливу. Перевищення меж допустимого впливу веде до зниження і втрати природно-антропогенних, а в подальшому природних функцій річки.

Очисні споруди в Полтавській області розраховані та побудовані коли не було такої кількості  органіки, як за останні роки, та використання азотно-фосфорних сполук з кожним роком збільшується, тому вони не можуть очистити навіть на 60%. Проблема з високим рівнем біогенних елементів виникла практично тільки останнім часом, ніхто їх не реконструював, так як в Європейських країнах де велика увага до цього приділяється. Від великої кількості фосфору страдають труби від корозії, які прокладені ще в Радянські часи, та строк експлуатації яких пройшов, тому більшість мереж в Україні в аварійному стані.

В багатьох в районних центрах та селах Полтавщини взагалі відсутні каналізаційні очисні станції, та використовуються людьми  вигрібні ями. Також в  м. Полтава, є райони де не має каналізаційної мережі, але передбачені згідно проекту вигрібні ями, використання яких  призводить до руйнації грунтів. Фермерські угіддя постійно використовують азото-фосфорні сполуки, як мінеральне добриво, яке змивається дощами з полів та потрапляє до поверхневих вод. Значна частина сільського населення споживає без очищення воду з власних колодязів та індивідуальних свердловин.

Синтетичні миючі засоби світова наука відносить до небезпечних хімічних речовин для здоров'я людини і навколишнього середовища, а також негативно впливає на водойми в  м. Полтаві.

«Фосфат – один з основних компонентів, в складі  миючих засобах, який негативно впливає насамперед  на навколишнє природне середовище.»


Ціанобактерії в р. Ворскла

Фосфатні речовини входять в третій та четвертий клас небезпеки, які скупчуються на клітинних мембранах печінки та порушують найважливіші біохімічні процеси, в тому числі пригнічують репродуктивну активність людини. Особливо сильно впливають на мозок, імунну систему, нирки, шлунково-кишковий тракт. Також фосфати підсилюють дії ПАР, сприяють накопиченню цих речовин на волокнах тканин. Пральний порошок, який містить фосфати, в холодній воді практично не виполіскується, та в гарячій же воді щоб виполіскувати потрібно більше часу.

Велика частина синтетичних миючих засобів містить триполіфосфат натрію, вміст у пральному порошку коливається від 15 до 40%. Головна здатність триполіфосфату це вільно проходити через найсучасніші очисні споруди та, накопичившись у воді, діяти як добриво для ціанобактерій, та лише  всього один грам стимулює утворення приблизно 5…10 кг водоростей у водоймищі. Токсини синьо-зелених водоростей, небезпечні для безхребетних, риб та інших водних тварин. Ці водорості погіршують питні якості води, надають їй різні запахи та присмаки. З'єднання фосфору, присутні в миючих засобах, здатні накопичуватися в водоймах, викликаючи загибель організмів стикаючись з утрудненням очищення води. Коли в водозабірних зонах відбувається відмирання клітин синьо-зелених водоростей  то вода набуває неприємного запаху, але головне, що при цьому в воду потрапляють небезпечні токсини, які викликають захворювання та загибель усього живого в водоймі. Ці токсини дуже стійкі в навколишньому середовищі, не руйнуються при високій температурі, і при обробці води хлором, та навіть при сильному підкисленні. В останні роки було виявлено, що ціанобактерії виділяють високомолекулярні речовини, які були названі ДВ-молекулами (скорочено від англійського devil bullets - діявольські кулі). ДВ-молекули руйнують імунну систему людини, викликаючи захворювання, подібні СНІДу, порушують згортання крові.

Зростання температури води з в’язку зі зміною клімату, ще швидше прискорює активність розвитку ціанобактерій (оптимальна температура розвитку 21-35°С).



Цвітіння водойми

В червні 2010 р в «Газеті по-українські» було опубліковано статтю, в якій зафіксовано цвітіння води в м. Полтава та зазначалось, що брудна вода смердить і стає синьо-чорного кольору. У Кременчуці в р. Дніпр вода зелена, зайти неможливо, тому що прийшов час цвітіння.

Також на сайті Охтирського міського порталу опублікована стаття «Чому обміліла Ворскла і як її врятувати» Автор Газета "Город А" 20.05.2013 р. в якій освітлено проблеми, а саме, що в останні деся­тиріччя зменши­лася водність річки, вона міліє, замулюється, за­ростає водяною рослинністю. Це ставить під пи­тання існування Ворскли як по­вноцінної гідроекосистеми.

Те, що вода забруднена, в Полтавський водоймах вже видно і неозброєним оком. За останні роки р. Ворскла в літню пору зеленіє все більше, і більше, це не просто неестетично - це свідчення порушення екологічного циклу та значного погіршення якості води в цілому.

Синьо-зелена водорость може з'являтися у вигляді піни, накипу, або трохи нижче поверхні води і мати різні кольори в залежності від її пігментів. Коли ціанобактерія розквітає в прісноводних озерах і річках можуть з'являтися яскраво - зелені, часто на поверхні смуги, які виглядають як плаваюча фарба, а також червоні припливи, що містять фотосинтетичні пігменти, які розрізняються за кольором від зелено-коричневого  та до червоного. Є три основних види водоростей, які можуть утворюватися в шкідливому цвітінню водоростей: ціанобактерії, дінофлагеляти і діатомові. Всі три складаються з мікроскопічних плаваючих організмів, які, як і рослини, можуть створювати свої власні продукти харчування від сонячних променів за допомогою фотосинтезу.

В минулих роках в якості основних методів боротьби з цвітінням водойм застосовувалося:

-          насіченням води кисню;

-          обробка води альгицидними хімічними препаратами;

-          збір водорослівової маси насосом з подальшою подачею їх на сільськогосподарські поля, або в лісосмуги;

-           збір за допомогою нафто-збірних механізмів.

Аналіз води на вміст токсинів синьо-зелених водоростей у водоймах є складним та трудомістким процесом, тому Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендувала не використовувати водойми, як джерело питного водопостачання, якщо в них міститься більше 100 млн. клітин синьо-зелених водоростей на 1 літр води, а також купатися в такій воді.

В процесі евтрофікації водойм утворюються токсини ціанобактерій, які поділяються на три групи: гепатоксини, нейротоксини та цитотоксини.

Американські кліматологи встановили, що збільшення цвітіння води може викликати не тільки насиченням вуглекислим газом вод світового океану, підвищення їх кислотності, а й підвищити вразливість приповерхневих вод до подальшого збільшення кислотності.

В ході експерименту вчені неодноразово брали проби води з різних ділянок Східно-Китайського моря і Мексиканської затоки під час сільськогосподарського сезону. Вони проводили порівняння цих проб на вміст вуглекислого газу, біомаси та кисню, пишуть кліматологи в статті, опублікованій в журналі Nature Geoscience. Як з'ясували вчені, вже ранньою весною почалося падіння рівня кисню, збільшення вмісту вуглекислого газу і підвищення кислотності, і ця тенденція тривала протягом усього літа і на початку осені. Взаємозв'язок між зменшенням вмісту кисню і зниженням кислотності говорить про те, що кисень йшов на окислення органіки, кількість якої зросла через цвітіння води.

Потім вчені зіставили підвищення концентрації вуглекислого газу в прибережних водах і в атмосфері зі зміною pH. Вважається, що в основному кислотність вод в світовому океані залежить від кількості поглинається ними вуглекислого газу, тому підвищення вмісту вуглекислоти в атмосфері повинне супроводжуватися таким же сильним збільшенням кислотності.

Однак за оцінками авторів дослідження ці цифри не сходяться. Розбіжність передбачуваного і реального значення кислотності склало 0,05 одиниць pH. Таку розбіжність можна пояснити тим, що в міру зростання вмісту вуглекислого газу, здатність води до його поглинання знижується. З цього можна зробити висновок, що подальші зміни вмісту вуглекислого газу можуть стати причиною ще більших коливань кислотності, і позначитися це може не тільки на мешканців моря, а й на всій планеті в цілому.

Як вирішити проблему?

Один із шляхів вирішення цієї проблеми - застосування цеолітів. Другий – повна заборона виробництва миючих засобів в Законі України, які містять фосфати.

Цеоліт - аж ніяк не "останнє слово" в технології виробництва миючих засобів: їх промислове застосування почалося 30 років тому. Особливості кристалічної решітки цеолітів роблять прання порошками на їх основі незвичайною. По-перше, 90% забруднень зникає після замочування одягу в холодній воді. Мінусом цеолітних пральних порошків залишається ціна: їх собівартість вище приблизно на 20%.

Від небезпечних добавок сьогодні відмовилися Австрія, Німеччина, Італія, Нідерланди та Норвегія. Деякі країни поки знаходяться на "півдорозі": на ринку Бельгії, наприклад, безфосфатних порошків сьогодні 80%, Данії - 54%, Фінляндії та Швеції - 40%, Греції та Португалії - 15%. Великобританія, Іспанія та Франція пішли іншим шляхом: обмежили вміст фосфатів у порошках до 12%.

Однак платити за безпеку потрібно в будь-якому випадку - якщо не відмовою від фосфатної хімії, так підвищенням тарифів на водовідведення, так як комунальним підприємствам доведеться радикально модернізувати системи очищення стоків, а це обійдеться набагато дорожче.

Третій шлях це скорочення забруднення водних ресурсів за рахунок поступового зменшення та повної ліквідації скидів неочищених стоків, зі всіх джерел забруднення та забезпечення ефективного використання водних ресурсів міста. Четвертий шлях – створення ефективної системи контролю якості водойм, та сучасної системи моніторингу водних об’єктів та забезпечення доступу до інформації щодо якості води та санітарного стану водних об’єктів, залучення громадськості в Полтавській області та Обласного виконавчого комітету до розв’язання екологічних проблем у цій сфері.




 

Зміна клімату впливає на довкілля в Україні.

  • 17.05.20, 19:42

Зміна клімату впливає на довкілля в Україні.

Головною метою оцінки зміни клімату та безпеки в Україні є визначення та пояснення того, як зміна клімату може загострити загрози безпеки, а також вироблення ефективних дій у відповідь. Для досягнення цих цілей необхідно мати чітке уявлення про існуючу політичну, соціально-економічну та екологічну обстановку, про тенденції та рушійні сили. Розуміння того, як зміна клімату може вплинути на політичну, соціально-економічну та екологічну обстановку, залежить частково від розуміння існуючих і очікуваних змін клімату, що означає необхідність визначення та аналізу наслідків підвищення температури до екстремальних меж, зміни моделей випадання опадів і виникнення екстремальних погодних умов з їх впливом на ресурси, на життєві умови і на безпеку. 

Совокупність загроз, які зараз відбуваються в Україні включає наступні з них:

• танення льодовиків і освіту потенційно небезпечних льодовикових озер;

• повені, раптові паводки та інші кліматично обумовлені стихійними лихами;

• підйом рівня моря і посилене прибережне затоплення;

• опустелювання і втрата оброблюваних грунтів;

• випадання граду, хвилі холоду, пилові бурі;

• засухи і хвилі спеки;

• лісові / степові пожежі;

• зміни в гідрологічному циклі; надлишок і недолік води; основні сезонні зміщення;

• більш часті і суворі екстремальні погодні явища.

Дослідження соціальної динаміки в регіоні сприяє кращому розумінню людської здатності вирішувати питання, пов'язані зі зміною клімату і з виникаючими небезпеками і викликами. Знання про рівні освіти, про відсотки працюючих і безробітних, про розподіл багатства і доходу і про вразливі групах населення за віковими та статевими ознаками можуть підказати політикам, який масштаб невідкладних і економічно доцільних адаптаційних заходів необхідно застосовувати. Прогнози на майбутнє в порівнянні з існуючою ситуацією також допомагають оцінити, який внесок для адаптації можна буде зробити.

У період 2019- 2020рр. населення Східної Європи скоротилося на 4,6 мільйона чоловік. Країни регіону густо населені з показником 92 чол. на 1 км2   в цілому, а по Україні - 75 чол. на 1 км2.

Зміна клімату, ймовірно, вплине на різні групи населення в регіонах по різному. Результати будуть різними в різних місцях в залежності від конкретних точок чутливості різних постраждалих спільнот. Здатність спільноти реагувати на кліматичні зміни, та долати їх наслідки буде різною в залежності від конкретних політичних, економічних, екологічних та соціальних обставин кожної спільноти. І якщо здатність спільноти реагувати є низькою, це може привести до екологічної міграції. Міграційна політика в майбутньому може мати значний вплив на безпеку, але діапазон можливостей тут досить широкий: обмежена міграція, ймовірно, буде сприяти збільшенню внутрішніх економічних та екологічних напружень і нестабільності, а більш відкрита міграція, швидше за все, буде мати зворотний ефект.

Сільськогосподарські землі є ключовим ресурсом у всіх країнах Східної Європи. Вода також має критично важливе значення не тільки для звичайного споживання людьми та життєдіяльності природного навколишнього середовища, але також і для сільськогосподарського та промислового виробництва. Аналогічним чином енергоресурси необхідні для просування економічного розвитку і підтримки комфортного рівня життя. Ця взаємозалежність води, сільського господарства та енергії впливає на кліматичні процеси і на вторинні ефекти значних кліматичних подій - таких як тривалі посухи, пожежі - що робить їх ще більш критичними. Наслідками цих подій можуть бути втрата врожаю і нестача продовольства, а також дефіцит енергії, що може вплинути на цілі країни та окремі регіони.

Чому міліють річки?

 Деякі дослідники це незвичайне явище пояснюють тривалим посушливим періодом, спостерігається в останні десятиліття.

Помітний вплив на сучасний клімат надають досить часті, нерідко дуже сильні вітри, що висушують грунт, особливо в весняно-літній час. Поряд з пиловими бурями і знесенням верхнього родючого шару землі вітри сприяють змішуванню холодного і теплого повітря.

Через зменшення кількості зимових і весняних опадів, яке спостерігається останнім часом, знизився рівень грунтових вод. Облік тривалості серій маловодних років впливає на можливість орієнтовних оцінок поповнення запасів підземних вод в конкретні проміжки часу. Найбільш часто повторюється категорія маловодних років «одиночний рік» (~ 70% випадків) дуже рідко спостерігається в роки з низькою річковий водністю в категоріях 4-5 років поспіль і більше (2-3% випадків). Несприятлива гідрологічна ситуація складається, коли маловодні літні періоди повторюються через 1-2 роки або два-три роки поспіль. У ці роки, як правило, спостерігаються низька зимова межень і весняна повінь.

Тривалі маловодні періоди є основною природного причиною деградації малих річок - однієї з гострих екологічних проблем сучасності.


В Україні в період 2018-2019 рр. середньорічний забір прісної води становив близько 10 млрд м3, з яких 1,7 млрд м3  йшло на зрошення (переважно в південній частині країни), 0,2 млрд м3 - на сільськогосподарське водопостачання та 0,9 млрд м3 - на рибне господарство.

Майже 17 відсотків забору прісної води йде на питне і побутове водоспоживання. У 2019 році споживання прісної води на зрошення зменшилася на 31 % (в зв'язку з кризою в Україні і навколо неї). Понад 95% зрошуваних земель України (427 тис. Га) розташовано в Херсонській області, яка використовує 984 млн м3 води на зрошення переважно зернових.

Більше 40% систем водопостачання та водовідведення Херсонській області перебувають у зношеному стані. Потужність водо очистки в  Україні становить 7,6 млрд м3. Було очищено 1,4 млрд м3 води. Незважаючи на відсутність енергетичної безпеки та залежність від зовнішніх джерел палива, розвиток біоенергетики не є в даний час пріоритетом в Україні. Частка твердого біопалива у виробництві тепла становить менше 0,1% або 1,7% внутрішнього виробництва енергії. Країна має величезний потенціал енергії біомаси. Діяльність сільського господарства призводить до забруднення водойм, особливо коли стічні води сільськогосподарського виробництва, а також добрива і хімікати, які використовуються у виробництві, потрапляють в поверхневі води з полів під час весняного танення снігів. У 2019 році частка відходів сільського господарства України становила 952,9 млн м3 або 12% всіх відходів країни. Обсяг неочищених стічних вод склав 71 млн м3. Серед інших проблем можна назвати забруднення ґрунтових вод поверхневими стоками сільськогосподарського виробництва та ерозію грунтів. Взаємозалежність продовольство-вода є найбільш критичною в південній частині України - важливому аграрному регіоні з недостатніми водними ресурсами. 

Наслідки повільно наступаючих кліматичних подій не так помітні, як, наприклад, наслідки пожежі, проте малопомітний довготривалий ефект підвищення температури і порушення характеру атмосферних опадів матиме довгострокові наслідки для сільського та лісового господарства.

З підвищенням температур кліматичні зони зсуваються на північ і на великі висоти. У Карпатських горах вже очевидні деякі зміни, і місцеві види флори і фауни, деякі з яких вже знаходяться під загрозою, можуть виявитися в стані довгострокової конкуренції з інвазивними видами в боротьбі за дефіцитні ресурси постійно зменшуються екосистем.

Очікується, що штормові нагону води зростуть разом з глобальним підйомом середнього рівня моря і будуть різними уздовж прибережної смуги. З можливих прогресуючих подій підйом рівня моря несе з собою найбільш значні ризики, зокрема для бізнесу, туризму та інфраструктури узбережжя.

Засухи в Україні стали більш частим явищем, що впливають на великі території (північного та північно-східного Полісся, степу та південного заходу).

Гідрометеорологічний центр України прогнозує, що число градових подій в південній частині країни буде рости, і відповідно буде знижуватися врожайність. Реорганізація метеорологічних служб в регіоні за минулі 20 років привела до відсутності історичних даних і своєчасних прогнозів щодо випадання граду. Гідрометеорологічний центр країн веде спостереження за його випаданням, проте існує потреба в розширенні і підтримці регулярних спостережень на всій території.

Хоча даних про пилових бурях в регіоні трохи, опустелювання степових зон України може створити необхідні умови для пилових бур. Засуха 2020 року охопила більшу частину України.



Проблеми з питною водою

  • 08.02.20, 19:30

Прісна чиста вода - вже рідкісний делікатес в Україні.

Є два головних джерела у прісноводних вод: грунтові води чи води з поверхневих джерел - озер або річок. У багатьох містах України проблема з питною водою, і єдиний спосіб отримати хорошу воду - використовувати питну бутильовану. Існує безліч причин для цього: іржаві труби, аварії (коли хлорована вода дуже поганої якості може потрапити в будинок). Така вода, наприклад, може містити кишкову паличку або важкі метали - так часто буває, коли водопровідна вода змішується з водою, що надходить з виробництв.

В останні роки людство особливо стурбоване глобальними проблемами. Одна з найважливіших серед них, звичайно, проблема питної води. І це не випадково. Всі ми прекрасно пам'ятаємо зі шкільної лави, що без води немає життя, адже наше тіло на 70% складається з води. Ще в 1962 році президент США Джон Кеннеді сказав: «Забудьте про нафту - думайте про воду». Дійсно, сьогодні футурологи в один голос твердять, що водний дефіцит може наступити набагато раніше, ніж закінчаться запаси природного палива.

Незважаючи на те, що загальна кількість води на Землі складає близько 1400 млн км3, 97,5% з них припадають на солону воду Світового океану. Решта 2,5% прісних вод розподіляються між водою у вигляді вічних снігів і льодів, підземними та поверхневими водами. Причому придатними для безпосереднього використання залишаються тільки 9000 км3 води, які продовжують повсюдно забруднюватися та поступово приходять в непридатність. Так, запаси прісної води щодня зменшуються, тоді як чисельність населення та споживання води постійно зростають. Згідно з прогнозами ООН, до 2030 року населення нашої планети зросте з 6 до 8,5 млрд чоловік. За публікаціями Департаменту громадської інформації ООН, зараз для виробництва денного раціону однієї людини потрібно близько 3000 літрів води, тобто приблизно в тисячу разів більше, ніж добова потреба людини в чистій воді для пиття.

Вкрай важлива також проблема жорсткості води. «Солі жорсткості», тобто солі кальцію і магнію, в певній кількості присутні у воді завжди, і, більш того, вони необхідні нашому організму для нормальної роботи. Але якщо «солей жорсткості» в воді занадто багато, вони можуть нашкодити здоров'ю. Підвищена жорсткість збільшує ризик розвитку сечокам'яної хвороби, призводить до порушення стану водно-сольового обміну, раннього звапнінню кісток, уповільнення росту скелета у дітей.

Багато людей заспокоюють себе тим, що досить прокип'ятити воду, щоб зробити її безпечною для організму. Однак це не зовсім так. Кип'ятіння води вбиває хвороботворні мікроби, але не вирішує всієї проблеми очищення води. При кип'ятінні існує ймовірність того, що залишився після хлорування вільний хлор вступить у взаємодію з органічними сполуками з утворенням високотоксичних, малолетучих речовин. І чим довше кипить вода, тим більше концентрація цих забруднювачів.

На сьогоднішній день турбота про очищення води в значній мірі лягає на плечі споживачів. Для тих, хто піклується про своє здоров'я, чиста вода для щоденного вживання вже давно стала нагальною проблемою.

На думку науковців Султонової К. Р., Мусурмонкулова О. В., Ерназарова Х. Б. «Прісна вода є вразливим ресурсом. Доступ до чистої та безпечної води відноситься в основному до універсальних потреб людини. В даний час світ зіткнувся з глобальною проблемою питної води, від вирішення якої залежить сьогодення і майбутнє людства. З огляду на роль та значимість води в життєдіяльності людей, в останні роки розростається екологічний рух за збереження і не забруднення прісноводних річок, очищення та вторинне використання води в промислово-господарських потребах.»

 Наочна ілюстрація

З метою підвищення обізнаності в даному питанні в цьому році фонд We Are Water поширює карту світу, яка демонструє доступ жителів кожної країни до водних ресурсів і дозволяє швидко визначити регіони, де проблема стоїть найбільш гостро. Мета даної акції - підтримати кампанію ООН «Leaving No One Behind» не залишатися осторонь. 


Завдання акції - підвищити обізнаність суспільства про проблеми, пов'язані з нестачею прісної води, і сформувати громадську думку щодо необхідності створення нової культури водних ресурсів, що забезпечує справедливе розвиток і стійке управління цими ресурсами по всьому світу.

Стоп фосфати!!!

  • 04.02.20, 19:26

Припиніть використовувати пральні порошки, та миючі засоби, що містять фосфати!!!

В зв’язку з використанням великої кількості миючих засобів,та пральних порошків, які містять фосфати стає фактором, що впливає на стан водойм.  Попадання в природні джерела великих обсягів фосфоровмісних сполук запускає механізми неконтрольованого розростання зеленої біомаси. Малопроточні та непроточні об'єкти більш схильні до змін, які супроводжуються повною перебудовою всієї структури водойми: підвищується концентрація бактерій та солей, починають переважати гнильні процеси, внаслідок чого вода каламутніє. Кількість фосфору та інших поживних речовин, що перевищує норму, викликає комплекс екологічних проблем, відомий як «Евтрофікація». Евтрофікація - такий стан водних екосистем, при якому високі концентрації біогенних (живильних) речовин призводять до бурхливого зростання біомаси ціанобактерій. Коли кількість ціанобактерій зростає, вода стає каламутною, прозорість різко знижується. Водорості починають гинути, вони розкладаються на речовини,  та їх складові. Цим ціанобактеріям потрібний кисень, і чим більше їх знаходиться у воді, тим нижче стає вміст кисню в воді. Якщо недолік кисню стає занадто сильним, страждають донні мешканці та риби.


Nodularia - це нитчаста ціанобактерія, або синьо-зелена водорость.

 

Збільшення кількості ціанобактерій, в свою чергу, веде до змін у функціонуванні всієї екосистеми в цілому:

• інтенсивне «цвітіння води», які виділяють токсини, небезпечні для тварин і людей;

• гіперпродукція органіки викликає зниження прозорості води;

• нестача кисню, утворення «мертвих зон» на дні водойми;

• загибель живих організмів, в тому числі риб.

Фосфор може довго циркулювати в водних екосистемах. Евтрофікація починається не одразу ж після припливу стічних вод, навіть якщо нам вдасться зупинити надмірне надходження біогенів в воду, все одно евтрофікація буде проявлятися деякий час. Концентрація фосфору може навіть зростати протягом кількох десяти тисячоліть, внаслідок вивільнення його з донних відкладень. Ціанобактерії токсичні, вони виробляють органічні речовини, що входять до групи отрут нервовопаралітіческої дії. Виділення ціанобактерій можуть викликати дерматози та ставати причиною розладів органів шлунково-кишкового тракту. Попадання усередину великих мас синьо-зелених водоростей небезпечні розвитком паралічу.

Природна евтрофікація протікає дуже повільно і може тривати протягом багатьох років. Наприклад, невелика водойма, в який потрапляє багато стічних вод і добрив, може повністю зарости за кілька років. Показники насиченості загальним розчиненим фосфором природних водоймах зараз в межах 10-300 мкг/дм3.

Було виявлено негативний вплив на людину миючих засобів, що містять фосфати. При використанні таких порушується кислотно-лужний баланс захисного шару клітин, що може привести до появи дерматологічних захворювань. Проникаючи через пори шкіри, фосфати потрапляють у кров, змінюючи в ній процентний вміст гемоглобіну і щільність сироватки крові, через це порушуються функції нирок, печінки, що призводить до тяжких отруєнь і загострення хронічних захворювань. З'єднання фосфору взаємодіють з липидно-білковими мембранами клітин, проникаючи всередину клітин, викликаючи глибокі зміни в біохімічних і біофізичних процесах.

Вміст фосфору в міських стічних водах приблизно в 300 разів вище, ніж в природному середовищі. Постійне надходження господарсько-побутових стічних вод у водні об'єкти призводить до поступового збільшення в них концентрації фосфатів, оскільки водна флора не в змозі все переробити.

Фосфор, що міститься в стічній воді, представлений цілим рядом сполук: розчинений неорганічний ортофосфат, розчинений неорганічний поліфосфат, розчинений органічний фосфор, органічний фосфор у зважених речовинах. Органічні сполуки фосфору присутні в поверхневих водах у розчиненому, зваженому і колоїдному стані. Сумарна кількість перерахованих з'єднань являє собою загальний фосфор. Ортофосфати - середні і кислі солі фосфорної кислоти РО43–  та HPO42–.

У водних розчинах фосфати гідролізуються. Поліфосфати включають в себе молекули з двома або кількома атомами фосфору, кисню та іноді атомами водню. У водному розчині поліфосфати також піддаються гідролізу і відновлюються до ортофосфатної форми. Характерна концентрація загального фосфору в міських стічних водах - приблизно 3-10 мг/л, в тому числі частка ортофосфатів доходить до 60-70% загального фосфору.

Мінімальні концентрації фосфатів поверхневих  водах спостерігаються зазвичай навесні і влітку, максимальні - восени та взимку, в морських водах - навесні та восени, влітку і взимку. Поліфосфати можна описати наступними хімічними формулами:

Меn(PO3)n, Меn+2PnO3n+1, МеnH2)PnO3n+1.

 

Значна кількість сульфатів надходять у водойми в процесі відмирання організмів, окислення наземних і водних речовин рослинного та тваринного походження з підземним стоком.

Зараз водоочисні споруди видаляють значну частину фосфору з води, Велика частина забруднення йде від сільського господарства, наприклад, дренажні системи полів переносять поживні речовини прямо в струмки, менша частина йде від домашніх господарств, які не підключені до загальної системи очищення води.

Не використовуйте фосфати!

Зараз у багатьох магазинах по всій Європі можна придбати миючі засоби, що містять компоненти, аналогічні за своєю дією фосфатам - цитрати, цеоліти. Досвід показав, що перехід до використання миючих засобів без фосфору можливий, і виробничі проблеми також можна вирішити.

У Норвегії, Німеччини і Швеції використання фосфатів або заборонено, або обмежене. Одна з цілей проекту «Зупинимо фосфор» - докласти всіх зусиль, щоб інші країни брали з них приклад, щоб домогтися законів, які повністю забороняють використання фосфатів у миючих засобах.

Вибирайте цеоліти і цитрати !!!

Цеоліт - це кристалічні пористі глини, що містять кремній, алюміній і кисень. Цеоліт часто зустрічаються в природі, зазвичай можна виявити в районах вулканічних викидів. Шведський мінеролог Аксель Фредрік Кронштедт (Axel Fredrik Cronstedt) був першим, хто спостерігав, як швидке нагрівання природних мінералів змушувало камені «танцювати», поки кипіла вода, що і послужило джерелом назви цього мінералу - цеоліт. Природні цеоліти дуже рідко бувають чистими і зазвичай непридатні для використання в комерційних цілях. Синтетичні цеоліти були спеціально розроблені для використання в миючих засобах, в яких вони є активними частинками, що робить їх прийнятною альтернативою фосфатам. 



Більшість регіонів світу відчувають дефіцит чистої прісної води

  • 18.01.20, 10:32

Вода займає 70% поверхні планети, проте 97,5% всіх запасів води становить солона вода. Більше того, маса прісної води зосереджена в льодовиках і тому переважно недоступна. З 2,5% (прісної) води тільки придатної для безпосереднього використання людиною. Вчені-гідрологи виділяють два типи водних ресурсів: поновлювані і непоновлювані. До поновлюваних відносяться, перш за все, річки, опади, грунтові води. До непоновлюваних джерел відносять: льодовики, підземні води, «застійну» воду в прісних озерах (переважно льодовикового походження).

Інтенсивне використання невідновлюваних водних ресурсів називають хижацьким, так як воно завдає непоправної шкоди екології.

Багато економістів часто визначають воду цінний ресурс, та мають для цього певні підстави: вода, дійсно, ресурс, її ціну можна прорахувати, а обсяг та попит на нього піддаються досить точній оцінці. Прикладом є країни Південно-Східної Азії  -  Камбоджа, Індонезія, Філіппіни і В'єтнам втрачають щорічно близько 9 млрд дол. на рік, що становить 2% від їх сукупного ВВП в зв'язку з нестачею води.

Основною проблемою, що лежить на шляху більш ефективного водокористування, на сьогодні залишається проблема недостатнього інвестування в водний сектор. Проблемою залучення інвестицій полягає в тому, що, незважаючи на очікувану високу рентабельність, інвестор та одержувач - як правило, не один і той же суб'єкт.

Крім проблеми отримання вигоди інвестором постає питання окупності подібних проектів. Сферою, найбільш привабливою для інвестицій, сьогодні стає торгівля технологіями - з цим частково пов'язане різке зростання ринку очисних установок.

Одним з факторів водного середовища,  що впливає на стан водних екосистем та тим самим впливає на розвиток ціанобактерій, є надходження у водойми органічних або мінеральних речовин, що призводить до «цвітіння води»  (евтротрофії),  тому це вже проблема в Україні, так як зафісовано цвітіння Дніпра. 


Поділом клітин розвиваються ціанобактерії  та швидко захоплюють площу водойми. На воді виходить густа біомаса, яка не пропускає світло в товщу води, через що інші водорості не розвиваються. Пізніше вони загнивають, виділяють пігмент, через який вода зеленіє і неприємно пахне, та містить токсини.

При цвітінні водойми наслідки такі, що вода стає непридатною як для пиття. Отже, поступово вмирають риби та мікроорганізми.

При купанні у воді, що містить токсини ціанобактерій, може розвинутися алергічна реакція, наприклад астма, подразнення очей, висипи та пухирі навколо рота і носа.

Перебіг хвороб, викликаної токсинами ціанобактерій, залежить від виду токсину і характеру води або пов'язаного з водою впливу (вживання для пиття, контакт з шкірою і т.д.). У людей проявляються різноманітні симптоми, що включають роздратування шкіри, шлункові кольки, блювоту, нудоту, діарею, високу температуру, біль у горлі, головний біль, біль в м'язах і суглобах, пухирі у роті і пошкодження печінки.

Нітрати, потрапляючи в шлунково-кишковий тракт з питною водою та продуктами харчування, редуцірує в нітрити, які швидко всмоктуються в кров, концентруючись у еритроцитах, мають виражену здатність окислювати гемоглобін еритроцитів з виникненням метгемоглобіну, яка здатний постачати клітинам кисень, в результаті чого розвивається гіпоксія у людини і риб. При високому вмісті нітратів в питній воді, гіпоксією страждають немовлята, більш чутливі до метгемоглобінемії за рахунок більш високої рН в шлунково-кишковому тракті, в результаті чого редукція нітратів в нітрити відбувається більш інтенсивно. Крім того, нітрати в питній воді хімічно перетворюються на нітросамін-речовини, зміст яких має велику концентрацію.

Більшість каналізаційних очисних станцій  в Україні потребують реконструкції, так як були збудовані в 1960-х роках, але проблема з вискоим рівнем біонеггих елементів виникла практично тільки останнім часом.

Концентрація фосфатів у стічних водах, які надходили на очистку в минулі роки була меншою, або рідко перевищувала 3,5 мг/дм3, що дозволяло витримувати нормативні показники в водах з використанням на КОС старої технологій. Зараз вміст фосфатів в господарсько-побутових стоках, які надходять на очистку, значно зросли. Це обумовлено, головним чином, збільшенням використання населенням сучасних миючих засобів.