Блог Janetka

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

Janetka

Я не скажу...

20.09.11, 13:04
Поезія сучасних авторів.

Розбудив мене голос
Пташини з далекого краю,
Що вночі спочивала
На гілці біля мого вікна.
Я не скажу Тобі,
Що на зустріч з Тобою чекаю...
Я не скажу,
Бо змісту
У цьому чеканні нема!

Надворі вже світає
Й ледь-ледь рожевіє край неба...
Ніжні барви... Схід сонця...
Милуюся ними сама...
Я не скажу Тобі,
Що я просто сумую без Тебе...
Я напишу:
"Все добре!
Я з друзями. Я - не одна."

І зустрівшись з Тобою,
Я буду сміятись, я знаю.
Я веселою буду,
Не буду сидіть мовчазна...
Спокій Твій збережу,
І не скажу Тобі, що кохаю...
Я не скажу,
Бо місця
Мені в Твоїм серці нема...

18.08.11р.

Коментарі: 23

Janetka

Посміхнись...

13.04.11, 12:23
Поезія сучасних авторів.

Все минає: і смуток, і радість…
З часом спогади тратять яскравість…
Десь давно я від когось почула:
«Посміхнись, пригадавши, що було…»

Були зустрічі й теплі прощання…
Несподівані й ніжні вітання…
SMS-ки, коли всі заснули…
«Посміхнись, пригадавши, що було…»

Були жарти, й розмови до ночі.
Випадково зустрілися очі…
І рука ніжно руку стиснула…
«Посміхнись, пригадавши, що було…»

Суперечки були і мовчання…
Просто посмішка… Просто чекання…
Нас життя жартома зіштовхнуло…
«Посміхнись, пригадавши, що було…»

Хай тепер ми – колишні знайомі…
Просто запис… не більш… в телефоні…
Відійшло… Відшуміло… Минуло…
Посміхнусь, пригадавши, що було…

Коментарі: 20

Janetka

Прощальна

05.04.11, 15:52
Поезія сучасних авторів.

Мене спитали Літо і Весна:
"Чому, скажи нам, ти завжди сумна?
Чому, неначе квітка серед трав,
У смутку сміх твій загубивсь й пропав?"
А я гіркий вдихала запах хвої,
Печалі пила чарівні напої,
І думала: "Ну як їм пояснити,
Що серця, що замерзло, не зігріти?"

Мене обняла Осінь легкокрила:
"Де ти, дівчино, радість загубила?
Хоч на устах твоїх веселий сміх,
Та в глибині очей - холодний сніг."
А я зірвала гілку полину:
"Будь-ласка, залиши мене одну!"
Я з болем часто згадую і досі,
Як плакала засмученая Осінь.

Сніжинками торкнулась щік Зима:
"Не плач! Забудь, і не сумуй дарма!
Що було - хай засипле білий сніг,
Не вартий він тебе і сліз твоїх.
Покинь минуле - радості й печалі,
Іди вперед, продовжуй жити далі.
Ми відпускати спогади повинні!"
І я пішла назустріч хуртовині…

Покинула ілюзії і мрії
Про те, що Ти нарешті зрозумієш,
Що я люблю... Даремні сподівання -
Тобі є непотрібним це кохання!
Мої сліди
Засипав
Білий сніг…

Коментарі: 15

Профіль

Шукати в архіві

Свіжі фотографії

Замітки:

Я не скажу...

Посміхнись...

Прощальна