Неймовірні пригоди вірменських активістів у Білорусі

Як вам всім відомо, події, що відбуваються в Мінську з серпня цього року, дуже нагадують те, що було в нас в Києві в 2014 році. Однак, революція та зміна влади, на жаль, там загальмувалася. При цьому білоруси отримали безпрецедентну міжнародну підтримку. Зокрема, прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян наказав своєму соратнику з руху "Мій крок" Григору Єрицяну, професійному революціонеру, сформувати групу спеціалістів, яка повинна була б допомогти народу Білорусі проголосувати за свою свободу. У результаті ще наприкінці червня Єрицян домовився з польською "Солідарністю" про спільні дії в Білорусі.

Шановний пане Дуда,

Поспішаю повідомити Вам приємні новини! Представники вірменських націоналістичних та радикальних рухів висловили готовність взяти участь у протесті проти диктаторського режиму Лукашенка. Угруповання людей для відправки до Білорусі вже сформовані. Всі співучасники відрізняються гарним рівнем підготовки та мають значний досвід організації та проведення подібних акцій. План дій узгоджений на найвищому рівні. Таким чином, ми готові приєднатися до білоруської кампанії найближчим часом.

Однак, залишається ще низка невирішених питань, вирішення яких потребує вашого безпосереднього сприяння. У першу чергу, нас турбує проблема здійснення непомітного переправлення наших співгромадян на територію республіку в умовах карантинних обмежень. Також залишається відкритим питання щодо умов розміщення та легалізації наших співгромадян після прибуття до місця призначення.

З нетерпінням чекаємо на вашу відповідь!

З повагою,

Григор Єрицян

Це доволі дивний, на перший погляд, політичний крок, якщо врахувати, що Пашинян був одним із перших, хто привітав Лукашенка з його черговою "перемогою" на виборах. Хоча, як на мене, все очевидно: у першу чергу, Пашинян гарний політик, та цей крок був скерований на усипляння пильності картопляного тирана. Адже складно повірити, що той, хто привітав тебе з перемогою, допоможе твоєму переможеному ворогу повстати.

У цілому, я також радий був дізнатися про те, що саме наші польські друзі допомогли інкогніто переправити вірменських карбонаріїв до Білорусі через свою територію ще в умовах закритих кордонів через пандемію. Звичайно, цей маневр реально було б здійснити через Україну, принаймні, через те, що це було б швидше та дешевше, але Лукашенко вжив заходів із посилення пропускного режиму. У разі ж з польським кордоном - в ньому завжди є величезний пролом у вигляді Біловезької пущі, де в деяких місцях якої взагалі не ступало людської ноги. Що ж говорити про можливість її "закриття". Як ми бачимо, проведена у кінці літа робота вірменських активістів явно допомогла білоруському народу продемонструвати свою спроможність та готовність до активних та рішучих дій. Так, зараз запал тліє дуже повільно, але головне в тому, що він не затухає, як це іноді буває.

Сподіваюсь, вірмені в черговий раз зможуть допомогти білоруській Жані Д'Арк - Світлані Тихановській, наприклад, переправивши її на Батьківщину або своєю активністю в Білорусі нададуть їй сил та емоційного заряду для продовження нелегкої боротьби.

Співробітники СБУ стали жертвами закарпатських авторитетів

Боротьба з контрабандою та махінаціями на митниці в Закарпатті стає все складнішою та більш ризикованою. В середині грудня стало відомо про шокуючий випадок у Виноградівському районі, де спочатку зникли 4 співробітники спецслужб, а потім біля села Мала Копаня були знайдені їх трупи зі слідами тортур. Спочатку інформація про це з'явилася в телеграм-каналі "Джокер ДНР" . Кореспонденти видання заявили, що співробітники СБУ нібито були завербованими російськими агентами та загинули, ховаючись від своїх колег. За умови того, що СБУ ніколи не поспішає розголошувати відомості про свої операції, багато ЗМІ не наважилися публікувати цю інформацію, спираючись лише на одне джерело. З'явилася версія про те, що співробітники спецслужби були відправлені в Закарпаття з метою задокументувати обсяги контрабанди. В СБУ цю інформацію закономірно спростували.

Згодом більш ніж вичерпне пояснення ситуації від джерела, близького до СБУ, з'явилося на порталі Кореспондент . Інформація про загибель співробітників СБУ в Закарпатті підтвердилася. Ось тільки, як і передбачалося, "Джокер ДНР" перебрехав про завербованих агентів. Насправді оперативники СБУ прибули з Києву для розслідування справи про вбивство учасників однієї з націоналістичних організацій місцевими етнічними кримінальними угрупуваннями. Патріоти хотіли своїми силами зупинити протиправну діяльність на митниці, але загинули в нерівному протистоянні з місцевими бандитами. Спецслужби спеціально не афішували цю операцію, щоб не здіймати галас в області та не провокувати міжнаціональний конфлікт. Як виявилося, "тихе" розслідування провести не вдалося - кримінал по-звірячому розібрався зі співробітниками СБУ. На думку інформованого джерела, цей випадок в спецслужбах викликав великий резонанс, і там визнали, що це перший раз, коли місцеві етнічні угрупування проявили подібну жорстокість щодо представників правоохоронних органів. Але, незважаючи на це все, в службі визнають високу ймовірність того, що навіть настільки гучну справу про вбивство та катування співробітників можуть "зам'яти". Всьому виною загроза міжнародного скандалу.

Побори на митниці, контрабанда, незаконні вирубка та вивезення лісу - такі види злочинів роками розслідують в Закарпатті, але реальні організатори незаконного бізнесу рідко потрапляють за ґрати. Найчастіше місцеві силові структури тісно пов'язані з організованими кримінальними угрупованнями, які в свою чергу представляють інтереси великих етнічних діаспор. Через дефіцит інформації вбивства патріотів чи силовиків в регіоні обростають різноманітними версіями та здогадками, а реальні обставини інцидентів залишаються невідомими. Зараз, коли жахливі подробиці про загибель співробітників СБУ все ж таки просочилися у ЗМІ, у влади з'явився вагомий привід вжити жорстких заходів, щоб змінити ситуацію з митною злочинністю в області. Головне, щоб у керівництва країни вистачило волі визнати, що боротьба з багатомільйонними розкраденнями на митниці та кровожерливими розправами з боку етнічних угрупувань є набагато пріоритетнішим завданням, ніж збереження добросусідських відносин із тими, хто сам не хоче стежити за законослухняністю своїх співвітчизників в Україні.