вірші

***

У молитовнім шелесті трави, Урвавши слово, душу не вірви,  Бо прийде ніч глибока і стрімка. Вона не дасть схилити голови,  Втекти не смітимеш, бо не втечеш живим,  А ще ж на саван днів не насукав. І, доки в темряві не блисне сивина, Шукай, визбируй потойбічні письмена -  Загублені прадавні молитви. Збереш до титли, та біда одна: З кишень дірявих древня таїна Верне до онімілої трави.