Адам Міхнік: Розмовляємо в особливі часи, коли Росія виклично погрожує атакувати Україну. Міжнародна спільнота сперечається, чи в Путіна є план агресії проти вашої країни.

Петро Порошенко: Російська агресія не почнеться в 2021-му, який ось закінчується, чи 2022-му роках, бо ведеться з 2014 року. У нас немає ніякого замороженого конфлікту, кожен тиждень вбивають українців. Зараз повномасштабне продовження агресії можливе на ділянках, де зараз війни немає. Це також питання потенційного вторгнення з білоруської території, яка фактично є об’єктом аншлюсу Росії.

Для нас це додатково 1100 км кордону, крім майже 2 тисяч км кордону з Росією. Лише на кордоні з Донецькою та Луганською областями, там сьогодні є фронт, стоїть сто тисяч російських солдат. В них є новітні системи розвідки, радіоелектронної боротьби, балістичні ракети «Іскандер». У нас там 35 тисяч війська.

АМ: Ніхто не хоче вірити у війну, бо її не хоче. Однак Путін не раз показував, що не побоюється починати нові конфлікти.

ПП: Я благаю поляків, щоб повірили: продовження агресії реальне. Я недавно повернувся з безпекового форуму в канадському Галіфаксі, де було присутнє все командування збройних сил США. На запитання, чи Путін нападе? – я відповів, що не знаю. Сам Путін цього не знає. Знаю одне: якщо ми зараз реалізуємо стратегію дуже високої ціни, яку він заплатить, тоді він не нападе.

Ключове, це коли в Україні фортецею стане кожне місто, кожна вулиця, кожен дім. І коли тисячі трун поїдуть з України до Росії. Ми вже не ті, якими ми були в 2014 році. Можливості нашої армії набагато вищі. Вищий рівень патріотизму і мобілізаційної готовності.

АМ: Путін розраховував, що в результаті захоплення Криму його популярність зросте.

ПП: Вона справді зросла до 70%. Але сьогодні для більшості росіян Крим непотрібний, популярність Путіна впала до 32%. З 2014 року російська економіка не росте, зменшуються доходи населення. Зате росте бідність і немає напливу прямих іноземних інвестицій. Росія в стагнації, люди не хочуть з цим миритися. Вони ще не готові до протестів, що показав приклад Навального. Але Путін боїться і тому він так брутально повівся з людиною, яка говорила правду.

В Путіна не має бути ілюзій, що світова коаліція – НАТО, ЄС, Японія, Австралія – запровадить «пекельні» санкції. Добре пам’ятаю Дана Фріда, який був послом США у Варшаві…

АМ: Я його добре знаю. Це великий друг Польщі та «Газети виборчої».

ПП: Він працював у Білому Домі в Раді національної безпеки і, головне, був Координатором Державного департаменту із санкційної політики. Він знаходив чутливі точки російської економіки і політики. Зараз нам потрібний новий Дан Фрід і потрібний спеціальний представник ЄС із санкційної політики в складі Європейської Комісії.

АМ: Чим він мав би займатися?

ПП: Ми маємо зараз застосувати превентивні санкції, з яких найголовніше, це зупинка Північного потоку 2. На це є шанс, бо свою діяльність розпочав новий німецький уряд. Новою є також позиція Європейської Комісії. Це питання безпеки всієї Європи, не лише України і Польщі.

У Путіна потрібно забрати можливість шантажу на енергетичному ринку, бо на торгівлі газом він заробляє фортуну. З початку поточного року Газпром украв у європейців декілька десятків мільярдів доларів.

АМ: На 10 січня анонсовано розмови США-Росія, також має засідати Комісія НАТО-Росія. Які головні позиції Захід повинен відстоювати?

ПП: США і Європа мають діяти швидше та ефективніше в питаннях енергетичних санкцій, а також фінансових санкцій. Путін має усвідомлювати, що у випадку агресії через годину проти Росії будуть застосовані санкції, які зруйнують її економіку. І тільки тоді він почне важити, чи йому варто йти проти України.

Поляк, латиш, литовець, естонець, швед і фін мають розуміти, що спільними і узгодженими діями вони не допомагають Україні, а захищають власну безпеку. Гасло «За вашу і нашу свободу» сьогодні дуже актуальне.

АМ: А яка санкція найбільш дошкульна?

ПП: Надання Україні «Плану дій щодо членства в НАТО» („Membership of Action Plan”) вже у червні 2022 року, на Мадридському саміті. І врешті решт Україні потрібно надати летальну зброю для підвищення ціни, яку Путін заплатить у випадку повномасштабної агресії.

АМ: Українська прокуратура звинуватила вас у державній зраді та фінансуванні тероризму. Нещодавно я прочитав дуже цікаву книжку розмов Енн Епплбом з Дональдом Туском «Вибір». Туск розповів про свій візит до Києва і спілкування з президентом Зеленським. «Я побачив у ньому – ствердив Туск – справжню рішучість, навіть лють, коли він сказав, як сильно хоче посадити Порошенка. Було видно, що опозиція в Україні для нього більша емоційна проблема, ніж Росія». Як ви це прокоментуєте?

ПП: Звичайно, я хотів би це прокоментувати з гумором, але в мене не вистачає слів. Поблизу кордонів України розташована російська армія, наші західні партнери, зокрема Сполучені Штати, з другої половини жовтня б’ють в набат. В цих умовах Україна має робити рух у двох напрямках: зміцнювати міжнародну підтримку та укріплювати внутрішню єдність, включно з підвищення боєздатності Збройних сил. А Зеленський щотижня коментує Порошенка. Питання суверенітету, територіальної цілісності й відсічі агресії його турбують менше, ніж власний рейтинг. Він хоче домовитися з Путіним, а Порошенка атакує.

АМ: У 2019 році це його, а не вас, українці обрали президентом.

ПП: Зеленський – це президент серіалу. Він живе сценаріями, відосиками, піар-картинкою. Що робити з Путіним, він не знає. Думає, що потрібно ініціювати якусь зустріч і в будь-якій формі: віч-на-віч, в Нормандському форматі, чи за участю американців. Для нього головне – зустрітися з Путіним, подивитися йому в очі, бо він все ще хоче побачити там мир.

Але ми бачимо, що народ розчарований Зеленським. Причиною розчарування є сам Зеленський. Це абсолютно природній фініш політика-популіста. В такій ситуації політик змінюється, щоб завоювати довіру. Зеленський пішов іншим шляхом. Запропонував змінити виборче законодавство, щоб так само як в Росії можна було голосувати по інтернету. На зауваження, що це прямий  шлях до масштабних фальсифікацій, ми почули відповідь: «Нічого, ми і так це зробимо».

Оточення Зеленського штовхає його на шлях Януковича і Лукашенка. Репресувати політичну опозицію, ліквідувати незалежні суди і прокуратуру. І як вишенька на торті – висунути лідеру проєвропейської опозиції звинувачення в державній зраді та фінансуванні тероризму.

АМ: А чи Путін щодо України обрав інший варіант політики ніж по відношенню до Білорусії?

ПП: Думаю, що в Путіна немає ілюзій, ніби білоруський сценарій спрацює в Україні. Путін думає по-іншому, ніж більшість людей. Я – колишній президент, ви – історична постать. Але ми звичайні люди. Путін позиціонує себе посередині між імператором і богом. І тому він приймає рішення: «якщо я не можу захопити Україну, то я маю її ліквідувати».

Для цього він запускає процеси внутрішнього розколу в Україні. Розрахунок йде на соціальні протести у східній частині України, яка буде обурена діями, чи краще сказати бездіяльністю влади Зеленського. Обурена наслідками енергетичної кризи, яка на нас насувається. І промислової кризи, коли в результаті захмарних цін на енергоносії може зупинитися робота підприємств. Він думає, що тоді східна Україна має відійти йому, натомість західну частину він відпустить ЄС. За Київ він хоче боротися, бо це «мать городов русскіх».

АМ: Чи міграційна криза – це частина цього плану?

ПП: Міграційну кризу розв’язав не Лукашенко, а Путін. Тому санкції проти Лукашенка неефективні, бо він лише виконавець. Це як отримавши ударом палкою по голові, санкції застосувати не до того, хто вдарив, а до палки.

Сьогодні під загрозою знаходяться держави, які постраждали від міграційної кризи: Польща, Литва, Латвія, Естонія. Завтра ніхто не гарантує, що Республіка Сербська не прийме рішення про вихід зі складу Боснії та Герцеговини. Як наслідок ми отримаємо ще один конфлікт усередині Європи.

АМ: Під час нашої попередньої розмови ви мені розказали своє спілкування з Лукашенком перед президентськими виборами в Україні 2019 року. Він вам сказав: якщо в тебе є проблеми з результатами виборів, тоді пришли до мене голову ЦВК і я його навчу, як вирішити всі питання.

ПП: Він у це вірив.

АМ: Виявилося однак, що це йому не допомогло. Як на вашу думку Путін і Кремль позиціонувалися до білоруської кризи?

ПП: Путін, як це не дивно звучить, був зацікавлений у поразці Лукашенка. Він не потребував сильного Лукашенка, який чесно переміг у рівній, демократичній боротьбі. Бо це означало, що Лукашенко був би незалежний від Росії. Тому він підтримав декількох кандидатів, які були проти Лукашенка. Вони балотувалися не для того, щоб його перемогти, а для того, щоб він налякався і пішов на брутальне порушення демократії. Остаточно Лукашенко програв не лише вибори, він програв щось набагато важливіше – програв Білорусь.

Зразу після виборів 9 серпня я звернувся до Лукашенка: Олександре Григоровичу, у вас є максимум тиждень для того, щоб скасувати результати виборів, проголосити нові й можливо взяти у них участь. Зараз ви боретеся не за посаду президента, а за те, ким ви залишитеся в історії. У вас є ще шанс, через тиждень його не буде.

Лукашенко його втратив. Він ще рік побуде губернатором російської провінції, а згодом залишиться в історії як диктатор, що ліквідував незалежність власної країни і кинув її в обійми Путіна. Це страшний вирок главі держави.

А Білорусь не хоче бути в Росії. Білоруси багатьох здивували у 2020 році, коли вийшли на такі масові акції протесту.

АМ: У Польщі точно цього ніхто не чекав.

ПП: У Галіфаксі я зустрічався з представниками міністерства внутрішніх справ Німеччини, показуючи їм дві стратегії. Одна – для захисту від так званих біженців-емігрантів, яких організує Путін, побудувати паркан на німецько-польському кордоні. Для мене це буде перемога Путіна. Друга – це зміцнення кордону України з Білоруссю та України з Росією. Мета – захист спільного європейського простору на ранньому етапі операцій Путіна. Від такого підходу виграють усі: Польща, Німеччина й, звичайно, Україна. Саме такі рішення мають стати предметом нашого діалогу з Польщею.

Після Помаранчевої революції 2004 року я відвідав Польщу і в мене склалося враження, що питання України об’єднувало поляків, владу і опозицію.

АМ: Тоді була інша влада та інша опозиція.

ПП: Можливо я перебуваю в ілюзії, але я переконаний, що питання України може і повинно об’єднувати поляків. Вільна, незалежна та європейська Україна, це інвестиція у власну безпеку поляків, в сильну, незалежну Польщу.

АМ: Успіх демократичної України буде великим шансом для Росії, її розвитку як демократичної країни.

ПП: Ми вже продемонстрували переваги демократії. За вісім років Росія не змогла забезпечити зростання економіки ні в одному році. В другому кварталі 2019 року, коли завершилася моя каденція, ріст ВВП склав 4.5%. І це підчас війни. Зрештою, з 2016 року ВВП України зростав 16 кварталів поспіль. Не хочу втомлювати вас цифрами, але на початку мого президенства середня зарплата в Україні була 200 доларів, в Росії – 920. І тому українці їхали на роботу до Росії. В 2019 році середня зарплата в Україні зросла до майже 500 доларів, натомість у Росії впала до 700. Різниця в 200 доларів не така велика, щоб туди їхати шукати щастя. Мене критикують за безвіз, бо українці масово почали виїжджати до Європи. А в який інший спосіб – я відповідаю – можна було примусити працедавців підняти людям зарплати? Це дало результат, бо українці стали жити краще, почали отримувати більше грошей. В рейтингу Doing Business Україна піднялася із 153 місця на місце в сьомій десятці.

У реформуванні держави мені допомогли поляки. Моїм радником з економіки був Лєшек Бальцерович, що багатьом не подобалося як в Україні, так і Польщі через те, що він автор «шокової терапії». Єжи Міллер був радником з питань державного управління і медицини, група експертів польського уряду працювала над реформою місцевого самоврядування. Допомогу в реформуванні системи державного контролю надала Верховна контрольна палата, якою тоді керував Кшиштоф Квятковський. І цей список можна продовжувати.

Не можна забувати, що Росія запровадила проти нас санкції та повне ембарго на експорт та імпорт. Наша відповідь – це досягнення повної енергетичної незалежності та подання до Стокгольмського арбітражу позовів проти Газпрому за невиконання контрактів. І ми ці позови виграли, а Росія була змушена виплатити Україні 4.5 мільярди доларів.

АМ: Від розмов Заходу з Путіним залежить майбутнє України. Про що потрібно пам’ятати під час переговорів з Путіним?

ПП: Перша порада – не бійтеся. Бо коли боятися Путіна, тоді він обов’язково переможе. А якщо Путіна не боятися, тоді його можна зупинити. Друга – не вірте Путіну. Бо він не виконає жодного пункту з тих, які він обіцяв зробити. Путін буде виконувати зобов’язання лише тоді, коли напроти нього сидітиме сильна, авторитетна і могутня сторона.

Самостійно ні Україна, ні Польща не можуть добитися позитивних результатів. І тому з самого початку я був противником того, щоб Зеленський зустрічався з ним тет-а-тет. Це позиція слабкого, яка приведе до капітуляції.

У Нормандському форматі, який виник у 2014 році, беруть участь Німеччина і Франція, хоч де факто бере участь ввесь Європейський Союз. Берлін і Париж отримали на це мандат від Європейської Ради. Ми мали потужну підтримку з боку США, коли американці за часів Трампа призначили свого спеціального представника Курта Волкера. А ще раніше – для віце-президента Джо Байдена Україна була першим пріоритетом. ЄС, США і Україна працювали разом і злагоджено.

Сьогодні головна мета Путіна – розвалити цю єдність. Через Північний потік 2, бо на його тему в ЄС немає однієї думки. А коли в ЄС немає консенсусу, тоді в реальній політиці Союз не існує. Сербія отримує російський газ по 240 доларів за 1 тисячу кубометрів, Молдова по 450 доларів, відмовившись від цілого ряду важливих європейських ініціатив. Натомість Україна на сьогоднішній день платить 2 тисячі доларів. Це ринок? Ні, це шантаж і корупційне ведення своєї зовнішньої політики для популяризації «русского міра».

Для нас головне, щоб ЄС купував газ на російсько-українському кордоні, бо це гарантує відсутність корупційних схем і політичного шантажу.

Українсько-польські відносини постали перед великою загрозою в зв’язку з небезпекою продовження російської агресії проти України й такими інструментами гібридної війни Кремля як міграційна політика, енергетичний шантаж і втручання у вибори. Не йдеться лише про втручання у вибори у США, Німеччині, Нідерландах, Австрії, чи Україні.

АМ: …. навесні в Угорщині відбудуться вибори.

ПП: Звичайно. Способи полегшення російського втручання прості: достатньо ввести електронне голосування, щоб російським хакерам зручніше було малювати результати. І згодом повести Зеленського дорогою Януковича і Лукашенка, щоб він став нелегітимним. Україні потрібно робити висновки з помилок інших і не прирікати свою країну на подібні виклики.

АМ: А що ви думаєте про нову коаліцію в європейській політиці, в якій об’єднуються популістські та авторитарні політичні сили з такими лідерами як Віктор Орбан, Маттео Сальвіні чи Марі Ле Пен?

ПП: Їх об’єднує популізм і саме тому вони близькі Росії. Не буду коментувати кейси Ле Пен і Сальвіні, бо вони не впливають на державну політику. За часів мого президентства Орбан поїхав до Путіна підписувати контракт на поставки газу, а вернувшись, сказав, що накладає вето на будь-які ініціативи України з євроатлантичної інтеграції.

У нас немає жодних проблем з Угорщиною. Ми прийняли рішення про стимулювання вивчення української мови, до чого спонукала ситуація в одній із шкіл Берегового на Закарпатті. Один з членів моєї команди зустрівся з учнями випускних класів місцевої школи, але після 10 хвилин свого виступу зауважив, що вони не реагують: «Я запитав, чи їм не цікаво? Вони відповіли, що мене просто не розуміють». В українській школі, українські діти угорської національності не розуміють української мови. Я вважаю, що це дискримінація цих дітей. Ми ж не проти того, щоб вони вивчали угорську мову і плекали власну культуру. Але ми не можемо допустити до того, щоб вони не знали державну мову, бо це спосіб обмеження їх можливостей у дорослому житті.

Мене атаковано з Будапешта, Угорщина заблокувала проведення будь-яких заходів у рамках комісії Україна-НАТО, хоч бенефіціаром такого рішення була не вона, лише Путін. Це дуже небезпечна політика.

Популізм, безвідповідальність, все обіцяти і ні за що не відповідати – дуже небезпечна тенденція, яка веде до авторитаризму. Половина популістів згортає демократію й веде свої країни до авторитаризму. Йде наступ на свободу слова, свободу вибору і політичної діяльності.

АМ: Свободу ведення бізнесу.

ПП: Так само. Як результат, країна не розвивається.

АМ: Як ви оцінюєте відносини з Китаєм?

ПП: Я вважаю, що з Китаєм можна вибудувати взаємовигідні економічні стосунки. Так само як я вважаю ілюзією тезу про те, що заради протистояння з Китаєм необхідно помиритися з Росією. Це дуже небезпечна, недопустима ілюзія. Китай – це один з лідерів економічного розвитку на відміну від Росії, яка один з лідерів у військовій сфері. Мій друг, покійний Джон Маккейн сказав, що Росія – це «бензоколонка з ядерними боєголовками». Тому порівнювати Китай і Росію не можна.

Безумовно ми зацікавлені, щоб залучити Росію до переговорів, так само як ми зацікавлені в тому, щоб Росія стала учасником європейської коаліції безпеки. Для цього Росія має зробити лише дві справи: звільнити Крим і звільнити Донбас. А згодом має прийти звільнення Придністров’я. Ні один з експериментів Росії – Осетія, Абхазія, Придністров’я і Донбас – не привели до розвитку цих територій і росту добробуту людей. Скільки ще потрібно експериментувати, що переконатися в неспроможності Росії забезпечити людям окупованих територій достойне життя?

АМ: Ви поєднуєте український погляд з міжнародним, у вас немає русофобії, є тверезий погляд. Натомість у поляків домінує русофобія.

ПП: Ситуація, в якій лише 44% українців вірять у те, що Путін може продовжити агресію і – згідно моїх даних – тільки 12% поляків вірять у те, що Путін готовий до повномасштабної агресії – вкрай небезпечна. Це верх легковажності.

У 2014-16 роках ми продемонстрували, що можемо зупинити російський наступ. Тоді на окупованій території України були десятки тисяч російських солдат і членів приватних армій на зразок відомої «групи Вагнера». Але лише тоді, коли ми взяли в полон російських десантників і показали їх на весь світ, нам повірили. І зрозуміли, що проти України воює регулярна російська армія.

Отже Путіна не треба боятися і Путіну не можна довіряти.

Те, що Вова побіг до начальника, коли рейтинг падає, а в другому турі його вже випереджає навіть “антирейтинговий” Порошенко, це прогнозовано. Тут питання для зустрічі назріло давно і звучить воно як: “шеф! всьо пропало! гіпс снімают! клієнт уєзжаєт!”. Зеленський розуміє, що кільце навколо нього стискається, що запас особистої яскравості стлів, що довів країну до ручки, і окріп вже починає зривати кришку, що наслідив вже в такій купі кримінальних епізодів, що довести зможе навіть слідчий середньої руки. І ще Вова розуміє: тікати практично нікуди.

Але більш цікаве питання, що Коломойський-то його, виходить, послав.

Частина олігархів вже поставили на нову кандидатуру, якою швидше за все буде Го(р)дон. Зеленський для них – відпрацьований матеріал. Вмирати на барикадах за нього Коломойський теж не буде, бо ні за яку зі своїх маріонеток він не бився, а всіх цих юль і корбанів зливав і давав посадити, віддаючи перевагу домовитися з новою владою на своїх умовах.

Вова міг його просити лише про забезпечення позицій для відступу в Ізраїлі. Коломойський має там якісь можливості, бо давно працює на політичну розвідку Ізраїлю (в одному зі своїх інтерв’ю ізраїльським ЗМІ він хизувався, що приймав участь в операціях Моссаду проти Ірану, а познайомив його з головою Моссаду Вадим Рабінович). Тому Зеленський міг просити його про допомогу в цьому питанні.

Я б на місці української контррозвідки зараз сильно напружився і відслідковував всі контакти цієї кліки. Не вистачало нам завербованого президента ще якоюсь країною, окрім Рашки. (Але ж ми розуміємо: не при сусіді по під’їзду).

Ну і можна очікувати, що Коломойський зі шмакодявки виторгував ще якусь Укрнафту. З паршивої вівці хоч шерсті жмуток.

А так, в цій новині прекрасне все. І те, що під час війни, воно вже в 40-у відпустку їде, труженік. І те, що “бореться з олігархами” в готелі олігарха, на курорті олігарха, які держава давно мала забрати в рахунок вкрадених вкладів ПриватБанку. І те, що зустріч цього разу відбулася вже не в кабінеті з попільничкою, а довелося бігти на чужу територію. Це промовистий знак – бігти до нього вже ніхто не бачить сенсу. Ну і те, що шеф вже відкрито хамить на всю країну і показує місце цієї шмакодявки: “не чув, не бачився і не планую” ©.

Пройшли ті часи, Володю, коли всі починали бігати, дзвонити одне одному, що “к нам єдєт прєзєдєєєєнт”. Тепер про тебе не чули, не бачили і зустрічатися з тобою не планують.

Так звана «формула Штайнмаєра», під якою підписався у 2019 році під час Нормандської зустрічі у Парижі Володимир Зеленський, написана у Кремлі. Вона суперечить як мінським домовленостям, так і національним інтересам України – про це сказав в ексклюзивному інтерв’ю «5 каналу» п’ятий Президент, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко.

«Ключове досягнення, яке ми мали в питаннях тиску на Путіна щодо ключових елементів відновлення українського суверенітету над окупованими землями, є силовий і безпековий компонент. Путін взяв на себе зобов’язання своїм підписом – забезпечити припинення вогню, звільнити всіх заручників, роззброїти незаконні збройні формування, вивести окупаційні війська, важку техніку і артилерію, і забезпечити вільне функціонування українських органів влади і українські політичні структури, українські медіа. Це все – до політичного процесу врегулювання», – нагадав Порошенко.

«Перед виборами у 2019 році ми чули такі переможні реляції про те, що «ми зробимо вашингтонський формат, женевський формат, будапештський формат… Це божевілля», – вважає Порошенко.

«Проблема не в місті і не в форматі. Проблема в тому, щоб сформувати дуже потужну позицію, яка не дасть Путіну уникнути від проведення переговорів. Бо хто переміг під час грудневої зустрічі 2019 року Путіна, Зеленського, Меркель і Макрона? Що отримала Україна? Україна отримала – дуже важливо – звільнення українських моряків (ми забезпечили рішення Гамбурзького трибуналу), яких Путін і так повинен був віддати. І декілька дуже важливих політичних заручників», – нагадав Порошенко.

«Що отримав Путін? Перше – він отримав величезну кількість свідків включно з Цемахом, які б в Гаазі свідчили проти Путіна. Він отримав «беркут», що розвалило «справу Майдану», – зауважив п’ятий Президент.

«Але головне, що Путін отримав – це російська інтерпретація так званої «формули Штайнмаєра», яка повністю руйнує принцип «спочатку безпека». Ніколи ми на це не погоджувалися, ми знали, до чого це призведе», – зазначає Порошенко.

«Ще раз наголошую – Штайнмаєр не має до цієї формули жодного відношення. Це формула Лаврова, або формула Путіна. Путін своїм наративом намагався документ, який був складений Лавровим, прикрити, перейменувати як «формулу Штайнмаєра». Її не можна було приймати. І ми ніколи не дозволяли, щоб це питання навіть виникало в порядку денному», – зауважив лідер «ЄС».

«А Зеленський пообіцяв її прийняти. І українські війська пішли із займаних позицій. Під час мого перебування в статусі Верховного Головнокомандувача ми звільнили 2/3 окупованого Донбасу. А за останні три роки, на жаль, ми втратили українські землі через механізми розведення, тому що так Зеленський пообіцяв», – констатує Петро Порошенко.

Порошенко про газову кризу: Зеленський і його оточення довели країну «до ручки»

Навесні на рахунках «Нафтогазу» було більше 2 мільярдів доларів, за які треба було купити газ вдесятеро дешевше, ніж зараз. Про це в ексклюзивному інтерв’ю «5 каналу» сказав п’ятий Президент, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко. Він нагадав, що вперше за всю історію завдяки його директивам Україна подала до суду на російський «Газпром» і виграла 4,5 млрд доларів.

«Коли ми оголосили енергетичну незалежність, я видав директиви подати в суд на РАО «Газпром». Ніколи до мене, і ніколи після мене подібних прецедентів не було. Ми цей суд виграли і отримали 4,5 мільярди доларів. З яких 1,5 мільярди були зараховані за сплату попереднього спожитого газу. На рахунках «Нафтогазу» було більше 2 мільярдів доларів, які були передбачені не на корупційні оборудки «великого крадівництва», не на корупцію на закупівлі медичного обладнання – за них треба було купити газ», – наголошує Петро Порошенко.

«Ми на відміну від Сербії, Молдови маємо підземні сховища, де ми могли закачати навесні цього року 25-27 мільярдів кубів. Газ тоді коштував 100-200 доларів – у 10 разів дешевше, ніж сьогоднішня ціна. За рік немає цих 2 мільярдів, вони зникли. Бо їх забрав хто? Зеленський. Вітренко підписав заявку офіційно на уряд, аби покрити ці розриви, йому потрібно ще 5 мільярдів доларів», – зауважив п’ятий Президент.

«За моєї каденції я зробив НАК «Нафтогаз» прибутковим. Функціонування було максимально прозорим. І наглядова рада існувала. На кожне питання існувала відповідь. У мене питання: сьогодні хто несе відповідальність за втрату, збитки або крадіжку – виберіть будь-яку назву – 7 мільярдів доларів?», – констатує Порошенко.

«Пане Зеленський, якщо не називаєте і не притягаєте до відповідальності тих, хто скоїв цей злочин, то це означає, що це питання безпосередньо до вас. Ви сприяли тому, що ці долари були вкрадені», – говорить Порошенко.

«Сьогодні ціна газу для промислових підприємств вже в окремі дні складає 50 тисяч гривень за тисячу кубів. Хочу наголосити, що в Сербії газ коштує 250 доларів. Навіть в Молдові 450. А яке українське виробництво експортного спрямування буде конкурентноздатним, якщо ви змушуєте внаслідок вашої безпорадності платити 2 тисячі доларів?», – зауважує лідер партії.

«Це означає, що підприємства мають зупинитися, підприємства звільнять або відправлять у вимушену відпустку працюючих. Це означає, що вони припинять платити податки. І це означає величезну економічну, соціальну і безпекову кризу. Чи реальний цей сценарій? На жаль, так», констатує Петро Порошенко.

«За те, що Зеленський і все це його оточення з «95 кварталу» довели країну «до ручки», має бути відповідальність. Ви взяли на себе право приймати рішення, несіть і відповідальність. Поки що від цього страждає лише український народ, лише українська економіка і безпека», – резюмує Петро Порошенко.

«Моїм планам ніяк не перешкоджають будь-які дії Зеленського. Зеленський мене ненавидить і боїться. Зеленський коїть злочини з незаконного політичного переслідування через систему викривленого правосуддя», – говорить Порошенко.

«Якщо ви хочете поговорити про державну зраду, я приїду – поговоримо. Якщо ви хочете поговорити про фінансування тероризму, я приїду – поговоримо», – зауважує Порошенко.

Він нагадав, що за його каденції як Верховного Головнокомандувача ЗСУ звільнили дві третини окупованого Донбасу: «А сьогодні ви здали українську землю, підписавши ганебну угоду про розведення військ. Нехай суспільство оцінить. Внаслідок наших зусиль були створені ЗСУ, а українська розвідка провела десятки блискучих операцій, в тому числі і з ліквідації вбивць, мародерів і ватажків банд, які знущаються і вбивають українців. А Зеленський знищив розвідку і злив операцію щодо «вагнерівців» – поговоримо і про державну зраду».

«Я профінансував більше 2 млрд гривень на українську армію, на інші благодійні програми. А ви через свої офшорні оборудки з Коломойським ухиляєтесь від сплати податків і крадете гроші з державного бюджету – поговоримо і про фінансування», – застерігає лідер «ЄС».

За словами п’ятого Президента, Україна за Зеленського витратила більше 3,5 млрд доларів на закупівлю російського вугілля, напряму профінансувавши країну-агресора, через Росію завозивши вкрадені в України ресурси з ОРДО/ОРЛО.

«Ви маєте це пояснити і будете це пояснювати суспільству. У 2015 році Порошенко забезпечив енергетичну незалежність і припинив імпорт електроенергії з Росії і Білорусі. А після того, як ви закликаєте світ застосувати санкції проти Росії і Білорусі, самі купуєте к них електроенергію, фінансуючи агресора. Поговоримо про фінансування тероризму», – наголошує Петро Порошенко.

«Головне – перед тим, як починаєш розслідування, не вийти сам на себе», – вважає Петро Порошенко.

«Це і є переворот – те, що на день ФСБ Зеленський зробив такий подарунок Путіну, «підозру» мені як п‘ятому Президенту, який 5 років давав відсіч російській агресії. Вам дуже важко буде це пояснювати в майбутньому», переконаний Петро Порошенко.

Держава має компенсувати громадянам інфляційні втрати, які найбільш болючі для пенсіонерів, малозабезпечених та багатодітних родин, а також для бюджетників – про це в ексклюзивному інтерв’ю «5 каналу» сказав лідер «Європейської Солідарності» Петро Порошенко. П’ятий Президент наголошує: натомість влада витратила інфляційний прибуток держбюджету на «розпил» для оточення Зеленського.

«Інфляція – це економічна категорія, і є ефективні механізми, як долати інфляцію з точки зору соціальних наслідків. Інфляція – це найбільш жорсткий податок на незахищені верстви населення. Ухилитися від нього неможливо. Інфляція все одно за твоє споживання вийме з твоєї кишені 10, 12, 15 або 20%, як це зараз відбувається після підвищення тарифів», – пояснює Порошенко.

«Що цивілізований світ запропонував для того, щоб в першу чергу не страждали бідні люди, бо багаті розберуться? Цей механізм називається індексація. Ціни виросли на 10% – ти маєш компенсувати людині. І це не популізм. Бо якщо є інфляція, то бюджет отримує на 10% більше, і ви маєте не красти ці гроші, а перерозподілити для того, щоб виконати вимогу закону щодо індексації», – зазначає Петро Порошенко.

Він також наголосив, що це – не підвищення пенсій і зарплат, а обов’язкова індексація.

«Інфляцію ви порахували, ціни зросли на 12% – пенсіонерам додайте 12%. Бо у них немає інших джерел. Бюджетникам, які мають мінімальний рівень заробітної плати, додайте для того, щоб не постраждав рівень життя. Конституційно заборонено виплачувати заробітну платню, яка менша прожиткового мінімуму», – нагадав Порошенко.

Натомість влада забрала інфляційний дохід з бюджету і через свої оборудки кладе собі в кишеню – зауважує Порошенко.

«Наша політична сила запропонувала декілька законопроектів, які вимагають перерозподілу доходів бюджету на ключові напрямки. Перша позиція – це пенсії», – нагадав лідер партії.

«Друга позиція – це оборона країни та індексація грошових виплат. Україна під час війни три роки не підвищує грошове забезпечення українських воїнів. У 2019 році в другому кварталі при мені було економічне зростання 4,5%, і це було останнє зростання, яке бачила Україна в таких обсягах. З тих пір грошове забезпечення воїнів не підвищувалося. Тоді це було 160% від середнього рівня заробітної платні в промисловості. І тоді в армію стояла черга. А на сьогоднішній день це майже 80% від середньої заробітної платні в промисловості. Навіщо йти в армію, на фронт, коли охоронцем в обласному центрі ти заробиш більше. Безумовно, це політика, яка складає загрозу національній безпеці», – наголошує Порошенко.

Я не збираюсь ламати свій графік через забаганки Зеленського – Петро Порошенко

За вказівкою Зеленського силові структури вже третій рік поспіль фабрикують справи і намагаються обмежити міжнародну діяльність лідера опозиційної партії – про це п’ятий Президент Петро Порошенко заявив в інтерв’ю «5 каналу».

«Це ж почалося не сьогодні, це триває майже три роки. Про це свідчать, починаючи від Труби, колишнього Голови ДБР, і закінчуючи керівником Департаменту ДБР, який вів три десятка справ проти Порошенка. Як тільки він відмовився далі виконувати незаконні вказівки Зеленського і закрив справи, – його звільнили. Але він свідчив про те, що йому Офіс Зеленського давав незаконні вказівки», – нагадав п’ятий Президент.

«Зараз та сама ситуація. Мій графік як п’ятого Президента України, лідера української опозиції, лідера парламентської партії складається заздалегідь. І оскільки Зеленський доручив незаконне стеження за мною, він точно знає, що в мене після завершення парламентського тижня заплановані міжнародні візити», – зауважив лідер партії.

«Я домовився з Його Всесвятістю під час телефонної розмови в день річниці Об’єднавчого Собору 15 грудня про те, що ми найближчим часом зустрінемось у Стамбулі. У нас дуже широкий порядок денний. Нам треба наполегливо працювати щодо прискорення процесу визнання Православної Церкви України. Зеленський з великими ревнощами ставиться до цього і намагається втрутитись у мою діяльність як державного діяча, перешкоджаючи іноземним візитам», – говорить Петро Порошенко.

«Три дні зустрічей в Польщі – з депутатами Сейму, з керівництвом Комітету у міжнародних справах, участь в Безпековому форумі, публічні заходи, які транслюють основні польські канали. Інтерв’ю «Газеті Виборчій», інтерв’ю польському телебаченню, українським каналам», – перераховує п’ятий Президент.

«Що робить Зеленський? Каже «ні, ми його викличемо і знову будемо робити знущання через повістки». Хіба це для мене новина? Портнов, який знаходиться під американськими санкціями, сказав: це тактика, щоб дискредитувати лідера опозиції через незаконні, системні спроби звинувачення, що він нібито ухиляється від допитів», – наголошує Порошенко.

«У мене є свій графік. І я ламати його через примхи і незаконні забаганки Зеленського не збираюсь», – наголосив Порошенко.

Отримала відповідь від Служби безпеки України щодо наявності допуску до державної таємниці у громадянки М. Левченко, помічниці Президента України Зеленського.

Служба безпеки України заперечує наявність допуску до держтаємниці у зазначеної особи. Таким чином, перебування М. Левченко в кабінеті під час обговорення операції «Авеню», про яке повідомив журналіст Юрій Бутусов та екс-голова ГУР МО Василь Бурба, було незаконним та мало ознаки злочину, що передбачений ст. 328 ККУ (розголошення державної таємниці).

Президент не міг не знати про відсутність у своєї помічниці допуску, а тому не мав права залучати її до обговорення питань, що підпадають під обмеження «цілком таємно».

Подальший витік інформації також потребує детального розслідування на предмет наявності складу злочину «державна зрада» помічницею президента М. Левченко, яка не повідомила Офіс Президента про наявність у її чоловіка громадянства Російської Федерації.

Переконана, що СБ України має дослідити всі факти перебування громадянки М. Левченко у заходах з обговорення питань з обмеженим доступом та вжити заходів із мінімізації ризиків, що могли виникнути у разі їх потрапляння ворогові.

Прошу вважати це заявою про злочин та СБУ надати:

– правову оцінку незаконному доступу М. Левченко до відомостей, що становлять державну таємницю;
– провести розслідування щодо дотримання режиму секретності та таємного діловодства в Офісі Президента України;
– провести розслідування щодо фактів перебування осіб без допуску до заходів з обговоренням інформації з обмеженим доступом на нарадах за участі Президента України, керівника Офісу Президента України тощо.

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Ще один гарячий привіт Офісу Зеленського від фракції “Європейська Солідарність”.

СБУ відповіла на запит депутата Ірини Фріз щодо особи незрозумілого роду занять Марії Левченко, оформленої у студії “Квартал-95”, але яка постійно перебуває біля президента Зеленського, в т.ч. під час нарад, де обговорюються державні таємниці. СБУ повідомила, що мадам Левченко, одружена з колишнім помічником депутата держдуми Росії Валуєва і громадянином Росії Гогілашвілі, допуску до державної таємниці ще й досі НЕ МАЄ.

Тобто команда ЗЕ спробувала забити баки суспільству тим, що зарахували Левченко в штат Офісу президента, і розповіла байку, ніби Левченко виконувала обов’язки помічника президента на громадських засадах. Але! Допуску до державної таємниці мадам Левченко не мала ані тоді, ані зараз!

І причина цього очевидна. Жоден офіцер СБУ не надасть допуску до державної таємниці особі з такими життєвими обставинами.

Тобто в Офісі президента ще й досі в режимі ріал-тайм продовжують порушувати закон про державну таємницю, розголошуючи її ну от взагалі сторонній особі. А вдома у мадам Левченко повноцінний інформцентр, куди стікається інформація зразу з Офісу президента і з військової розвідки. А донедавна ще й з МВС.

Вам зрозуміло, чому Байден з ЗЕ говорив лише через 2 доби після переговорів з Путіним? А толку йому говорити з установою, де державні таємниці розголошують бозна кому? І Байден – це тільки перший приклад.

Джон Сміт

СБУ, яка відповіла, що Марія Левченко, яка постійно присутня на обговоренні державних таємниць, не має доступу до державної таємниці, це як відповідь: “Що ви від нас хочете? Ми тепер всього лише підрозділ клоунів з 95 кварталу. Самі розгрібайте”.

Тобто Левченко, яка разом зі своїм чоловіком, приймала участь в проекті ФСБ (“Центр здоровой молодежи” – в російському суді попередній керівник дав покази, що організував його за наказом ФСБ для проникнення в закордонні кола), сидить в кабінеті Зеленського, постійно слухає секретні спецоперації, які в її присутності обговорює Зеленський, а потім ці операції раптом зриваються, і деякі їхні виконавці гинуть.

В перекладі, СБУ фактично підтвердила, що Зеленський перебуває в триваючому злочині: постійно розголошує державну таємницю.

“Как только я нарушу закон, я уйду сам” © .
* “Ти хочєш, штоби російськиє танкі на слєдующій дєнь стоялі в Кієвє?” Руслан Демченко,
* Єрмак – синок співробітника ГРУ ГШ РФ,
* Левченко – керівниця української філії проекту організованого ФСБ,
* Її чоловік Гогілашвілі, помічник російських депутатів, кураторів згаданого вище проекту ФСБ, і який живе під одним дахом з керівником української розвідки Будановим…
* І тд, і тп… =>
=> Кремль обставив Президента Зеленського з усіх боків своєю агентурою.

При цьому СБУ паралізована сусідом по під’їзду, а її генерали замовляють вбивства один одного, тікають за кордон і погрожують звідти розповісти, як саме “Зеленському не заносять”.

В цьому випадку зобов’язані були б проявити ініціативу офіцери-контррозвідки, як це зробили їхні колеги в США, які здали таємні переговори Трампа з Путіним американському суспільству. Але їх російська агентура вже відшмагала по щоках: по дзвінку Путіна миттєво звільнила керівника операції по захопленню Цемаха. Тобто зі всіма ініціативними ворог в оточенні клоуна провів виховну роботу, щоб жили за російським “ініціатива дрючить ініціатора”.

Тому зараз СБУ в нас у країні немає. Є люди, які ходять на роботу і отримують там зарплату. Все.

Я думаю, що американський фільм “Не дивись угору” – це дитячий садок. В нашому виконанні сцена в овальному кабінеті виглядала б так:
Дзвінок Путіна.
Путін:
– Владімір Алєксандрч, ну как ето називаєтся? Ви клянетесь в дружбе, а ваши в ето время Цемаха похищают? Ето что такое?
Зеленський:
– Владім Владімич, да ето порошенковскіє кадри! Хотят поссоріть нас с вамі.
Кладе трубку, піднімає іншу, і в цей же день керівник операції Роман Червінський вилітає з роботи без пояснень.
Далі офіцера-розвідника везуть на задньому сидінні з мішком на голові.

Кінець.