жгі

  • 25.04.17, 17:01

накипіло

  • 23.04.17, 12:19
Сиділа за ноутом в навушниках.
Шукала кой-шо. 
Купить. 
В інтернеті. 
Спасіба, Гуглу. 
Зайшла на сайт. 
Спокійно, тихо, нікого не чіпала.
І тут на тобі, з усієї дурі реклама.
На всю гучність.
Я навіть реально не почула, про що там йшлося через звуковий шок.
Парадокс прямо.
Так я до чого.
Інтересно, кому стане легше від того, що я охлохну від їхньої прекрасної реклами?
Ну, з урахуванням того, що я дійсно так і не дізналася шо вони хотіли впарити, бо з переляку закрила той сайт.
І не подивилася на те, що власне шукала, переходячи за посиланнями на той чудовий сайт.
І він жеж такий не один.

п.с.: На всякий випадок вивчила дактиль
Картинки по запросу дактиль

таємна вилазка

  • 22.04.17, 11:43
її величності у світ підданих

Бунин и ветчина

  • 11.04.17, 23:47

С ветчиной у Бунина сложные отношения и счеты. Еще до войны доктор однажды предписал ему есть ветчину за утренним завтраком. Прислугу Бунины никогда не держали, и Вера Николаевна, чтобы не ходить с раннего утра за ветчиной, решила покупать её с вечера. Но Бунин просыпался ночью, шел на кухню и съедал ветчину. Так продолжалось с неделю, Вера Николаевна стала прятать ветчину в самые неожиданные места — то в кастрюле, то в книжном шкафу. Но Бунин постоянно находил её и съедал. Как-то ей все же удалось спрятать её так, что он не мог её найти. Но толку из этого не получилось.

Бунин разбудил Веру Николаевну среди ночи: „Вера, где ветчина? Черт знает что такое! Полтора часа ищу“, — и Вера Николаевна, вскочив с постели, достала ветчину из укромного места за рамой картины и безропотно отдала её Бунину.

А со следующего же утра стала вставать на полчаса раньше, чтобы успеть купить ветчину к пробуждению Бунина (с)