У соборі Івана Богослова на Мальті є скульптурна композиція...

...яка датується приблизно 1680 роком. У горішній частині композиції – бюст Великого маґістра Мальтійського ордену Ніколо Коттонера, а підтримують його дві мармурові фігури – запорозького козака та африканського невільника. Мальтійський скульптор Доменіко Гвіді (1628-1701) зобразив козака й невільника з алегоричною метою: африканець символізував покору, а запорожець був символом прагнення до волі…
У період розвитку Гетьманщини існували досить тісні зв’язки між Мальтійським орденом та Запорізькою Січчю. Хоча офіційно Мальтійський орден на українських землях з’явився 1609 року, контакти мали місце й раніше. Князь Дмитро Вишневецький, який організовував Запорізьку Січ, розбудовував її за зразком Мальтійського ордену. Одним із підтверджень цьому є зображення мальтійських хрестів на козацьких корогвах та іншій атрибутиці, а також висічені з каменю мальтійські хрести на козацьких могилах. Після розгрому Запорозької Січі та окупації Правобережжя російськими військами, на початку 80-х рр. XVIII ст. за наказом цариці Катерини ІІ на користь Мальтійського ордену було вирішено комплекс спірних питань щодо власності лицарів у Речі Посполитій та на теренах України, адже орден існував тут більш ніж 200 років. Водночас було засновано Велике Польське пріорство у складі шести командорств (14 грудня 1774 р.), відтак його існування було затверджено Польським Сеймом (18 жовтня 1776), папою Пієм VI (26 вересня 1777) та Великим Магістром фра Еммануелем де Роганом (17 листопада 1777 р.). З 1609 року на території сучасної України Мальтійський Орден мав Волинське пріорство, створене на землях князя Януша Острозького, який заповів Орденові свій маєток. Польський Сейм офіційно дозволив створення Волинського Пріорства. Збереглися навіть перекази, що на Мальті похований сам Юрась Хмельницький – той самий безталанний син гетьмана Богдана Хмельницького, який мав щасливі дні козакування у Суботові й Чигирині, монотонні дні чернецького життя у монастирях Корсуня, Умані й Трахтемирова на Канівщині й тяжку долю політичного в’язня у замку Мальброк Тевтонського ордену й у замку Семи веж у турецькому Константинополі…
ЯК УКРАЇНЦІ ОПИНИЛИСЯ НА МАЛЬТІ?
Одна із версій стверджує, що після морської перемоги мальтійців над туркакми, на турецьких галерах були знайдені заковані в залізо галерники з дивними зачісками – „оселедцями”. На запитання великого магістра, хто вони такі і чому носять на шиї хрестики, запорожці відповіли, що потрапили в полон ще десять років тому й відтоді гребуть на галерах. Великий магістр щедро обдарував козаків і відпустив їх „на всі чотири боки”. У відповідь запорожці попрохали залишитись у війську мальтійців...
Сліди козаків-запорожців простежуються не лише Мальті, а й на першобатьківщині Орденського лицарства – в Єрусалимі, де у храмі Гробу Господнього й досі зберігається подарована гетьманом Мазепою чаша з чистого золота. Українських козаків добре знали на Мальті. Так, гостював у Мальтійського Ордену козацький отаман, староста Черкаський і Канівський Дмитро Вишневецький (Байда) – вивчав лад та устрій Ордену. Запорожці приїздили на Мальту вивчати мальтійське військове мистецтво, натомість мальтійці приїздили на Запоріжжя вивчати козацьке – їм було чому повчитися одне в одного…





Секрет гарної промови:

Гарний початок, гарний кінець і мала відстань між ними.