Хто на чиєму возі їде...

...того пісню й співає.

Підзабуте українське прислів'я про вдячність хлібодавцю.

Подібне прислів'я: Ласкаве телятко дві матки ссе.


Звичайна Кухня

Будні Війни.
У звичайному Українському Будинку.


Заповіт

Вісімдесятилітня жінка, з синім
волоссям, сиділа в нотаріуса і
махала ногами.
– По якому питаню Ви до нас зайшли?
– Так, заповіт хочу написати.
– Добре.
– Записуйте, - бабуся зручніше вмостилася на стільці і почала диктувати.
– Після моєї смерті прошу перевезти мій мозок на дослідження в Національний науково-дослідний інститут. Якщо HДI не захоче брати, хай
скажуть, що від Клавдії Петрівни. Усіх своїх котів, які будуть у мене на момент смерті, я віддаю друзям. Якщо
таких не залишиться (друзів, а не котів), то коти йдуть у спадок до мого сина.
Усі книги, якщо вони нікому не потрібні, віддайте в бібліотеку. Але я дуже рекомендую хоча б погортати їх. Три роки тому, я забула, в яку з них я поклала свої гроші.
Наказую своєму синові розкидати мій прах на пагорбі в Новій Зеландії...
Нотаріус закашлявся.
– Перепрошую, де?
– У Новій Зеландії.
– Та це ж так далеко! Для чого такі складнощі?
– Складнощі — робота п'ять на два і година обіду. Він нікуди не поїде заради тої роботи. Все в праці. Я теж була саме такою. Тепер шкодую про це. А у нього ще попереду довгий шлях. Життя стає яскравішим під час подорожі. І це змінює людину. Я побачу, як він повернеться в свій офіс і сяде! Його туди вже не затягнуть.
Тут потрібно лише допомогти йому в цьому, показати, що є інше життя. Що я й зроблю, коли помру...
Так, і я не хочу гнити в землі. Краще летіти до Зеландії...
– Хм... - нацупив губи нотаріус.
– Добре, а що з майном? Рухомим? Нерухомим?
– А, квартиру і мотоцикл залишаю сину. Однак мотоцикла в мене поки що немає. Але я вже записалась на
курси і скоро його куплю, тож запишіть і його...
А от, свій самокат я завіщаю
Степану Никифоровичу, якщо він ще буде живий. Він так довго до нього приглядався. Коли ми з ним каталися в парку, у нього свій зламався і він влетів у дерево...
Після того, як старенька пішла,
нотаріус оголосив перерву.
Синьоволоса відвідувачка не виходила у нього з голови. Він перечитав ще раз заповіт, потер очі, щоб переконатися, що це все справжнє, подивився на велику купу паперів, а потім схопив телефон.
– Марійка, привіт, я хотів запитати, ти хочеш кудись поїхати?
– Знаєш, я завжди мріяла побувати в Африці...
Автор Наталія Обухова