Голубці  обрізали  крила, Голубка  ридає  від  болі, Пропала  свобода  і  сила, Вмирає  занедбана  доля. Не  вірить  нікому  нещасна, Боїться  людей,  утікає. У  парку  під  деревом  гасне, На  щось  невідоме  чекає. І  раптом,  на  небі,  у  хмарах Відчув  це  страждання  Ангел. Як  вітер  спустився  в  чарах, На  булих  конях  туманних. Узяв  на  руки  бідненьку, Поніс  у  світи  надії, Щоб  серце  згадало  неньку, Душа  занурилась  в  мрії. Спросоння  голубка  злетіла У  Всесвіт  живої  любові, Бо  щастя  її  забриніло На  вічній,  окриленій  мові.

Із  підземельного  ядра, Походить  вир  життя  і  смерті. Ридає  матінка  Земля, Від  мороку  та  горя  в  серці. Вбивають  діти  ніжне  тіло, Своєї  мами  рвуть  волосся. Триматися  немає  сили, Й  кричати  з  небом  в  стоголосся. Ніхто  не  хоче  рятувати Планету-матір  від  отрути Їй  залишається  вдихати Ковток  надії,  снів,  спокути. Якщо  залишиться  пустеля, І  сонце  перестане  гріти. Це  не  "2012", Це  зрадили  Планету  діти.

Сама  не  знаю,  чому  сумую, Сама  не  знаю,  як  зупинитись, Мости  надії  щодня  будую... Щоб  ти  побачив,  відчув,  повірив. Буття  безбарвне  без  крил  і  болі, Без  моря,  сонця,  піску,  повітря, Для  мене  щастя  -  політ  без  ролі, У  світі  вічності,  виру,  світла. Меланхолійно  протягую  руки, Назустріч  хмарам,  назустріч  Богу, Нам  не  забути  блаженні  звуки, Бо  ми    -  разом,  бо  ти  -  зі  мною...

Твої  кайдани  на  моїй  душі,

Червоні  барва  блиском  б'ють  у  вічі,

І  небеса  всміхаються  весні,

Благаючи  любов  земну  звільнити.

Співає  ніжний  дощ  на  твоїх  скронях,

В  очах  божественне  бажання  зупинитись.

Нам  хочеться  залишитися  знову.

Й  не  повертатись,  просто  жити...жити...

Проте,  мов  фатум,  потойбічний  Цербер

Краде  надію,  сон  і  сподівання.

Кайданами  вкриває  біль  у  серці

Щасливі  дні...і  смак  твого  кохання.

Можливо  впадеш  зі  скали  не  ти,

Дев’ятий  поверх,  вільне  замикання,

Жорстокі  очі,  руки-літаки,

Остання  мить  життя,  твого  кохання.

Листи  прощання,  на  долонях  піт,

Нікому  непотрібні  сині  сльози.

Все  так  абсурдно,  але  той  політ

Накличе  небом  заспані  морози.

Світ    зрозуміє,  тільки  після  нас,

Коли  зітліє  свічка  над  водою,

Коли  розвіє  вітер  сірий  прах,

Щоб  Вир  життя  зустрівся  із  Тобою…

Невеличка квітка, нагадує троянду…
Нагадує, бо вчора втратила свої пелюстки…
Такі ніжні і примхливі…
Теплі і горді…
Солодкі, ефірні…
Залишилось чотири…
Чотири пелюстки
Спогадів…
Сумує…
Плаче…
Раптом…Метелик…
Пурх…Пурх…
Прокинулась троянда
Здивувалась…
Чому я? – Запитала себе …
У мене майже…майже…
Нічого не залишилось…
Лише чотири пелюстки…
Чотири…і більше нічого…
Метелик не почув…
Торкнувся довгими лапками…
Закрученими вусиками…
Плямистими червоними крильцями
Голівку квітки…
Поцілував…обійняв…залишився…
Троянда прокинулась…
Заридала від щастя…
А метелик заснув…
Та перед сном подарував
Ніжно і примхливо…
Тепло і гордо…
Свої крила….

Веданта - буквально «Завершення вед» - одна з ортодоксальних систем філософії Індії, релігійно-філософське вчення, що виникло на ґрунті Упанішад. Веданта і тепер займає важливе місце у філософії індуїзму. Вперше основні положення Веданти викладені Бадараяною у Веданта-сутрах (ПІ-ІУ стст.). Дальший розвиток Веданти зв'язаний з укладанням коментарів до твору і до Упанішад. В історії розвитку класичної Веданти виділяють три основних періоди. Перший період - прафілософське осмислення вед в Упанішадах, формування основних понять Веданти. Другий період - систематизація ідей ве-дантизму «брахма-сутрою» Бадараяни. Третій період - поява коментарів до «Брахма-сутри» і розвиток сформованого вчення.

Вперше систематизовано викладено Веданту в «Брахма-сутрі» Бадараяни (ІІ-ІІІ стст. н. е.). У сутрах Бадараяна прагнув створити єдину концепцію Упанішад, а також обґрунтувати можливість і правомірність такого викладу. Надзвичайна стислість сутр, кожна з яких складалася з двох-трьох слів, допускала можливість різних тлумачень, особливо коли справа стосувалася однієї з центральних проблем Веданти - відношення Я (дживи) і Бога (Брахмана). Згодом у філософії склалося кілька коментаторських традицій, що пізніше оформилися у самостійні школи Веданти. Найбільш відомі з них: моністична, що стверджує принципову тотожність Я і Бога, школа адвайта-веданта Шанкари (УІП-ІХ стст. н. е.) і школа вішишта-адвайта Рамануджі - школа обмеженого монізму, що розглядає Я і Бог як частину і ціле (XI ст. н. е.).

Первісне під Ведантою розуміли Упанішади. Світогляд Упанішад неоднорідний. Багаточисленні тексти мають різні, іноді взаємовиняткові трактування філософських понять буття, Брахман, Атман та ін., що служило основою для критичних нападів представників неорто-доксальних філософських учень на ведичну традицію. Спробою відновити авторитет вед, досить серйозно підірваний критикою, стала філософська система Веданти. Основна мета «Брахма-сутри» Бадараяни, а також коментарів - прагнення обґрунтувати єдине вчення Упанішад, виключивши всі можливі різночитання. На думку ведантистів, знання про Брахмана, отримуване з Упанішад, повинно бути в усьому однаковим і несуперечливим. Брахман у філософії Веданти і іманентний і трансцендентний світові, і вираження найвищого принципу (Абсолюту), і реальний творець світу (Ішвара). Критерієм реальності Брахмана оголошувалися одкровення священного писання, що підкріплювалися релігійним досвідом. Тому у Веданті відсутні раціональні доводи онтологічного (тобто сущого) буття Бога. Логіка, за Ведантою, не може визнаватись самодостатньою формою осягнення істини. Цінність розуму - у згоді релігійного досвіду з істинами. Справжнє призначення філософії полягає в тому, щоб за допомогою істинного знання організувати релігійне життя людини, допомогти їй в пошуках шляхів уникнення страждань і досягнення звільнення.

Досягнення істинного знання - брахмавід'ї, тобто знання Брахмана - передбачає ряд умов: прагнення до звільнення, віру, усвідомлення відмінності між вічним буттям Брахмана і мінливим, тимчасовим характером сансари (світу речей і людських бажань), спокій духу, помірність, відчуженість, терпіння і зосередженість. Якщо людина починає розуміти, що світ недосконалий і має існувати вічна основа світу, приходить до ідеї Бога як творця і вседержителя світу («Вішишта-адвайта» Рамануджи). Дальші роздуми про буття Бога як про абсолютну реальність дозволяють зрозуміти, що лише Бог - єдина реальність, а світ - тільки видимість («Адвайта веданта» Шан-кари). Усі відмінності між явищами зовнішнього світу, між Я і Богом - суть лише ілюзорні породження людської необізнаності, справжня суть людини, за Ведантою, є Душа, яка тотожна Брахману. Той, хто пізнав Брахмана, приходить до усвідомлення безкінечної тотожності з ним і, укоренившись у такій істині, набуває повної свободи. У працях багатьох індійських мислителів Веданта нерідко проголошується єдиною філософською доктриною, здатною здійснити найдавніші ідеали людства, вказати практичні шляхи гармонійного розвитку особистості.

1) Якщо тобі плюють у спину, то ти - попереду;
2) Якщо ти сперечаєшся з ідіотом, то, напевне, те ж саме робить і він;
3) Якщо хтось йде тобі на зустріч, то значить вам у різні сторони;
4) Якщо людина щаслива більше одного дня, то значить від неї щось приховують;
5) Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, то прийдеться робити те, чого ніколи не робив;
6) Будь альтруїстом, поважай егоїз інших!)))
7) Як зробити людині добре? Спочатку зроби їй погано, а згодом зроби так, як було раніше...
8) Краще маски ворогів на обличчях друзів, ніж маски друзів на обличчях ворогів;
9) Неможливо усім дати все, бо усіх - багато, а всього - мало;
10) Не сприймайте життя серйозно - це тимчасмове явище...)

Решту допиши сам)))

Що таке аюрведа?

Це стародавня система охорони здоров'я, винайдена в Індії. Назва «аюрведа» переводиться як «Знання про життя». Багато її тверджень сьогодні здаються наївними, але ця наука настільки ретельно аналізує стан людини, яка потребує медичної допомоги, що навіть Усесвітня Організація Охорони здоров'я вважає, що Аюрведа - це ефективна система альтернативної медицини.

Стисло розглянемо основні поняття Аюрведи.

• Людина - це високоорганізована неподільна система, і здоровий вона  тільки тоді, коли всі елементи її організму здорові;

• Найголовніше щастя в людському житті - це здоров'я. Якщо людина видужає, вона буде щасливим, а якщо людина щаслива, то  буде здоровою;

Всі істоти у Всесвіті (і людина) складається з базових елементів - махабхут. Махабхут всього п'ять: земля, вода, вогонь, повітря, простір;

Ці елементи управляються трьома доши. Доши - це чисті ідеї існування. Вата - це рух, на якому  засноване життя, пітта - це зміни протягом життя, капха - це втілення чистих ідей в матеріальному образі.

Зовнішній вишляд людини, поведінка, інтелект і навіть звички залежать від того, яка доши переважає в кожному з нас.

Люди, які знаходяться під впливом Вати, худорляві і швидкі, вони повні ентузіазму.  Дуже не люблять холод. Інформацію  хапають на льоту, але також швидко і забуваєть. А також вони схильні до неспокою, у них поганий сон і схильність до замків, імунних захворювань, алергії, неврозів.

Пітта характеризує людей середньої статури, що мають хороше травлення і дуже страждаючих від голоду. Вони віддають перевагу холодним стравам і напоям. Це люди заповзятливі, у них різкий характер, вони легко збуджуються, гніваються, у них часто червоніє шкіра.

Слабке місце цих людей - печінка. Вони можуть страждати від жовтяниці, від запалення печінки і жовчовивідних шляхів, також їх проблема - це свербіння шкіри і слизова оболонка.

Капха характеризує людей неквапливих, у яких спокійний, врівноважений характер. Вони міцної статури, у них густе темне волосся, вони сильні і витривалі. Звикли робити все повільно, методично. У них довгий і глибокий сон. Їм потрібно побоюватися захворювань органів дихання, суглобів, судин. Знаючи особливості свого типу, легко підібрати ліків для лікування своїх хвороб.

Надзвичайно глибоке та водночас просте уявлення ролі жінки та її соціального призначення подає ведична традиція. У земному житті, відповідно до цієї традиції, головний її обов'язок - бути дружиною та матір'ю. Вірна дружина - ось ідеал, якого повинна прагнути  досягти кожна жінка. Прикладом для наслідування є популярні персонажі священних писань. Так, зовсім юні дівчата дізнаються з "Махабгарати" про Савітрі, чиє самовіддане кохання до свого чоловіка Сат'явана врятувало останнього від царства смерті. Інший привабливий образ - Сіта з "Рамаяни", що є втіленням вірності й чистоти. Наслідуючи своїх кумирів, дівчата ретельно зберігають цнотливість до заміжжя. Після весілля вони оберігають домашнє вогнище, сімейний добробут, здоров'я чоловіка та дітей. Беручи участь у різноманітних обрядах та дотримуючись релігійних обітниць, жінка реалізує свою природну енергію в ролі дружини та матері, створюючи в сім'ї атмосферу щастя.

B Упанішадах згадуються кілька жінок-мудреців та провидців, найбільш помітними з яких є Ґарґі і Майтрейі. У «Харiтa-Дгармa-сутрi» частини «Яджур-веди") говориться, що існує два види жінок:

• Садгьявадгу — жінки, які виходять заміж.
• Брахмавадіні — жінки, які мають схильність практикувати духовне життя. Вони можуть носити брахманічний шнур, здійснювати ведичнe жертвопринесення і вивчати веди.

B «Уттар-рама-чаріте» говориться, що Атрейі вивчала філософію і Веди в Південній Індії. У «Шанкара-дігвіджаi» описується, як Шанкара  дискутували з жінкою-філософом Убгая Бгараті, яка володіла великими знаннями в Ведах.