сьогодні почув від знайомого, що в його друга викрали авто і відразу знайшли.

знайшли завдяки мобілі що була в салоні авто. оператор повідомив правоохоронцям з точністю до метра місце розміщення апарата.

виявляється в операторів сотого звязку є своя служба безпеки. виявляється що телефон коли знаходиться в мережі то його можна найти із супутника. заміна сімки недопоможе, в операторі відслідклвується інформація про зміну сімки за допомогою імею. міняй чи накарту, можеш її взагалі невставляти, а коли телефон увімкнений по імею телефона вас вичислять.

після цього мені стало цікаво: нахріна київстару продвигати свій сервіс "Мій діджус", наприклад, та ще й гроші за це пропонувати. політика корпорації для мене наприклад незрозуміла. яка їм вигода з того, що ми будемо контролювати власні витрати через інтернет.

наша вигода зрозуміла, та навіщо нам за це ще гроші давати. по ідеї мали б ми їм платити за послугу.  

Хочу сказати, що класний сайт. Мало таких, практично немає. Добре потрудилися.

Скажіть, скільки людей на I.UA і скільки активних користувачів?

Дякую.

Тут висунули припущення, що зуби портяться від пасти.

 це в реалі? як хто вважає?

раніше була реклама від блендамет, мовляв тільки наша паста захища від карієсу.

недавно показують нову розробку блендамету, мовляв тільки ця формула може дійсно захистить від карієсу. а все що було до цього і є зараз фуфло.

то де нас продинамили?

неможу незгадати прокладок. щомісяця виходять все нові і нові, які захищають від протікань краще за своїх попередниць. два питання до дівчат (вибачте за наглість) як же судячи із реклами прокладки протікали раніше. куди поділись тіщо з крильцями і літали?  

чи мені здалося, чи із початком занять і вузах і т. д. на юані стало спокійніше. нема тупих реплік, матів, ще різної хріні. нема знайомих, які тебе ображали своїми висловами.

здається тут штиль перед бурею, чи мо це останні політичні події так вплину.

чи мені все це здається?

=  в минулому столітті =       

Газета „Ленінський шлях” № 84(163)  субота, 15 грудня 1945 року.

   * Ічнянським районним судом розглядалась кримінальна справа по звинуваченню жителя Парафіївки, який вчинив крадіжку 182 кілограм колгоспного зерна. Його засудили до позбавлення волі в далеких місцевостях Радянського Союзу терміном на п’ять років.

   * 8 грудня у Нюрнбергу був смертельно поранений у груди червоноармієць-шофер товариш Бубен. Штаб командуючого американськими військами, що обслуговували Військовий Трибунал, опублікував повідомлення начальника військової поліції Нюрнберзького району майора Клейтона, в якому говорилося, що Бубен був поранений у груди дрібнокаліберною кулею.

   * Колгоспники ічнянського колгоспу „Переможець” рекомендували до членів дільничної виборчої комісії №74 демобілізованого воїна, учасника боїв за Берлін, сім раз нагородженого урядовими нагородами Василя Семенця.

   * Першого грудня в селі Бакаївці молодь, колгоспники, відвідали клуб, який після тривалої перерви поновив свою роботу. Колгоспники прослухали доповідь про виборчий закон, після доповіді була влаштована вистава „Подвиг”.

   * Добре була налагоджена робота вчительського драматичного гуртка в селі Крупичполе. Протягом двох місяців в клубі колгоспу „Травень” вони поставили три п’єси: „На перші гулі”, „Сватання на Гончарівці”, „Сім хвилин”.

   * Після закінчення осінньо-польових робіт у колгоспах, ічнянська МТС зразу  приступила до ремонту тракторів та сільськогосподарського інвентарю. В честь наступних виборів до Верховної Ради СРСР колектив трактористів зобов’язався план ремонту тракторів на четвертий квартал закінчити раніше строку – до 20 грудня 1945 року.            

Андрій Грудницький                                                                                                                                                

= в минулому столітті =                   Два роки після війни

   Ось і закінчив 1945 рік – рік післявоєнної розрухи і відбудови руїн. Та робота по розбудові комунізму та міцної держави не думала спинятись. Впевнено вона проходила і в 1946, і в 1947 році.

   Місцева промисловість нашого району достроково виконала виробничий план 1946 року. В цей час новими виробничими перемогами зустріли підготовку до виборів  працівники МТС. Виконавши річний план по тракторних роботах на 126%, робітники та службовці МТС розгорнули нову роботу по підготовці до сільськогосподарського року.

   В перші дні стаханівської роботи працівники значно перевиконували завдання по виготовленню деталей для ремонту машинно-тракторного парку. Так слюсарі Андрій Редька денну норму виконував на 325%, Павло Кізуб на 200.

  Колектив робітників взуттєвої майстерні райпромкомбінату виконали план 1946 року на 217%. Отриманням таких високих результатів працівники завдячували соціалістичним методам праці, міцній трудовій дисципліні.

   Петрушівський колгосп „П’ятирічка” одним з перших рапортував про виконання плану хлібозаготівлі. Господарством вирощено 7326 пудів хліба та здано понад план 216 пудів (пуд – 16 кг, автор). План м’ясопоставки було виконано на 134%, молокопоставки на 153%.

   Новий рік Горьківський автозавод ім. Молотова зустрів розпочавши серійний випуск нової вантажної автомашини ГАЗ-51 з двигуном в 70 кінських сил вантажопідйомністю 2,5 тонни. Своєю конструкцією і якістю ця машина стояла на рівні сучасних автомобілів. Щодо експлуатаційних якостей, то вона була пристосована до шляхово-кліматичних умов СРСР. Датою випуску цієї машини можна вважати і датою смерті легендарної полуторки, котра у роки війни використовувалась як пускова платформа для реактивних снарядів (Катюша).     

                             Андрій Грудницький

= У минулому столітті =  масово-роз’яснювальна робота вивела колгоспи в передовики

   „Ленінський шлях” №55 (134), субота, 28 липня 1945 року.

   Три колонки на першій сторінці зайняла стаття під назвою „Ширше розгорнути масово-патріотичну роботу на селі”. В ній розповідалось про припутнівський агітколектив, який зумів розгорнути масово-роз’яснювальну роботу в період підготовки до весняної сівби, і цим самим колгоспи села достроково закінчили сівбу ранніх зернових, перевиконали план вивезення гною, вийшли в число передових колгоспів району. Але, на превеликий жаль, пише газета, в ряді агітколективів масово-роз’яснювальна робота проводилась незадовільно. Наприклад, у Парафіївці при наявності великого учительського колективу, парторганізації села ця робота перебувала на низькому рівні.

  Крім того, в районі не вистачало періодичної преси, зокрема газет, щоб повністю задовольнити потреби трудящих. Незадовільно працювали газетні вітрини, бо части газет на них не було. Вони осідали в конторі колгоспів і до широких мас не доходили.

   Після ремонту шкіл району перед трудящими постало нове завдання – відремонтувати та забезпечити паливом на зиму всі лікувальні установи.

   Борючись за швидке проведення збиральної компанії, в колгоспі Власівки ще задовго до початку жнив повністю підготували весь збиральний інвентар, придбали мішкотару – 100 мішків, відремонтували дві безтарки?????.

   Крім того, ряд колгоспів приступив до збиральної роботи. А от підготовку матеріально-технічної бази працівники пункту „Заготзерно” проводили вкрай незадовільно. Керівник навіть не знав, що робиться на місцях з підготовкою складських приміщень, він навіть не знав, скільки є глибинних пунктів у районі.

Андрій Грудницький   

= в минулому столітті =чаркою частували дорогих гостей

   газета „Ленінський шлях”, №51 (130), п’ятниця 13 липня 1945 року.

   Гасло номеру взято з передової газети „Радянська Україна”, яке звучить так: „Радянському воїну, що повертається з армії, нема чого боятися за своє майбутнє. З першого ж дня повернення він – в центрі уваги держави”.

    Війна скінчилась, країна в руїнах. На першій сторінці газети закликають виконувати плани заготівлі продуктів, які мають піти на підтримку Червоної Армії, щоб величезні армії відбудовників міст, заводів одержували вчасно продукти продовольства. А план здачі, середньому, на село був приблизно такий: молоко – 7 тис. літрів, яйця – 14 тис. штук.

   Цікаве для нас повідомлення написав М. Лопаткін. В своїй статті він розповідає про невтомних косарів: „Не встигнуть жінки пообідати, як старики поклепають їм коси і ті, відпочивши, знову стають до праці”.

   Описували на першій сторінці також зустріч населенням демобілізованих воїнів: „Колгоспники зустрічають їх хлібом і сіллю, чаркою частують дорогих гостей”.

   Знайшла місце стаття, в якій описано турботу держави про матір. Так породілля, в той час, при народженні третьої дитини мала отримувала 77-денну відпустку за вагітністю і пологами. А вагітних жінок звільняли від надурочної праці, заборонялось працювати вночі, узаконено відпускати матір для годування дитини у робочий час. Надавалось новонародженим і придане від держави – 10 метрів мануфактури.

   В той час підфортунило декільком нашим землякам. Взявши участь у 4-й грошево-речовій лотереї вони виграли. Один виграш в 5000 карбованців дістався Тамарі Барановій. Одну пару чоловічого взуття на суму 500 карбованців отримала Марія Паляничко.

   Останню сторінку зайняла інформація про підготовку шкіл до нового навчального року. Передовиками в цій справі стали припутенці.

Андрій Грудницький

= в минулому столітті =                   і в хвіст, і в гриву

      „Ленінський шлях”, №63(142), неділя 26 серпня 1945 року.

   РНКУ РСР і ЦК КП(б)У відзначили, що облрада і обкоми КП(б)У не зробили належного висновку з постанови Рад наркому та ЦК від восьмого серпня 1945 року і не вжили необхідних заходів. Цим самим вони затримали закінчення збирання зерна, його молотьбу.

   Недопустимо відставала Сумська область. Плани вони виконували лише на 17,3 – 34,2%. Не менш повільно виконували заготівлю хліба і в харківській області. Розмір здачі хліба державі до кількості намолоченого колгоспами становив менше 25%.

   В колгоспі Олександрійського району Ворошиловоградської області залишалось у відходах до 35% доброякісного зерна, яке не очищувалось, не зважувалось і не враховувалось.

   Раднарком вимагав негайно покінчити з благодушністю і неорганізованістю в справі проведення хлібозаготівель. Зважаючи на це ЦК КП(б)У постановило простежити облрадам, райрадам, обкомам і райкомам за покращенням зерноздачі. В їх задачі стояло також роз’яснити селянам що без їх корів колгоспи будуть неспроможні вчасно і якісно завершити збиральну кампанію. На них також покладалось завдання недопущення осідання хліба на токах колгоспів. Крім того Державний Комітет Оборони надавав автомобілі для вивезення зерна.

   В той час шоферів і інших осіб, винних у використанні автомашини для перевезення сторонніх вантажів на шкоду хлібозаготівлі, карали як за зрив хлібовивезення.

    Враховуючи те що на місцях були факти обману держави при визначеності врожайності, постановили обкомам і виконкомам в трьохденний термін перевірити правильність визначення врожайності в колгоспах і районах та винних у заниженні врожайності, незалежно від посад , які вони займають, притягти до найсуворішої партійної і державної відповідальності як за антидержавні дії.   

   За відмову виконання збирання врожаю карали трудоднями та позбавляли можливості отримати натуральні аванси.

Андрій Грудницький        

= в минулому столітті =                           працювати уміли, не всі

   Газета „Ленінський шлях” №67(146) понеділок 10 вересня 1945 року.

   Першого вересня закінчився виробничий цикл ічнянської торфоартілі ім. 21 Жовтня. За цей період артіль виготовила 5300 тонн хорошого палива, що становило 106 % від річного плану.

   Ічнянська торфоартіль складалася з трьох виробничих ділянок – „Гале”, „Червоний кут” і „Острова”. Кращі показники роботи за рік показали робітники ділянки „Гале”, де начальником працював Халімонов. Річний видобуток торфу у цій ділянці виконали на 105%, а за серпень нарізали 900 тонн торфу проти 500 по плану.

   Інші показники мав августівський колгосп ім. Сталіна. Там злочинно затягували сівбу озимих. На восьме вересня вони посіяли лише 44 гектари, що становило 35,2% від плану.

   Керівництво монастирищанського колгоспу ім. Будьонного допускало розрив між косовицею, в’язанням та скиртуванням хліба, це призводило до втрат зерна, затягування збиральних робіт. Їхній розрив між косовицею та скиртуванням становив: скошено 327 га, заскиртовано 195 га.

   Не велась належна боротьба з втратами зерна на збиранні врожаю в парафіївському колгоспі, охорона врожаю була майже відсутня. Розгублені колоски ходили збирати всі кому не лінь, навіть ті, хто не працював в колгоспі. Коли людям набридало збирати колоски, то йшли вночі і снопами розносили колгоспний урожай по домівках. Робили це навіть в день.

   Кожного дня ввечері голова колгоспу мав обов’язково подати в райземвідділ звіт про пророблені роботи протягом дня.

   Для прийняття зведень в райземвідділі було встановлено чергування. Та одного дня у встановлений час зовсім не надійшло зведень з сіл Бакаївки та Андріївки. Кілька разів намагались поговорити чергові з цими сільрадами, але замість зведень звідти лунали відривки якихось дивних пісень, сміх і навіть брутальна лайка. Так і не дізнався райземвідділ того дня, що в колгоспах зроблено. Такі випадки були непоодинокі.     

      Андрій Грудницький

= в минулому столітті = дитсадок відвідувало 70 – 80 дітей за день

   Газета „Ленінський шлях”, №53 (132), п’ятниця 20 липня 1945 року.

   В день 17 липня зі своїм візитом до Берліна прибув Голова Ради Народних Комісарів СРСР генералісимус Йосиф Сталін. Це коротке повідомлення продовжила не менш коротка стаття, в якій розповідається про відкриття конференції глав трьох великих держав у Берліні. В цьому сухому тексті на інформацію йдеться лише про те, що головувати запросили президента США.

    В цьому номері розміщувалось і вітання газеті „Радянська Україна”. Їй виповнювалось 25 років. Рада наркомів побажала нових успіхів у справі виховання народу в дусі заповітів великого вчителя Леніна, в дусі безмежної любові до рідного й любимого Сталіна.

   На другій сторінці розмістили статтю з рубрикою порада агронома. В ній йдеться про те, що потрібно визначати врожайність зернових на полі, поки вони не зібрані. Щоб потім не втратити при обмолоті жодної зернини. Цю функцію поклали на голів колгоспів та сілких рад.

   Більш цінну статтю подав М. Лопаткін. Він детально описав як боротися із шкідниками сільськогосподарських культур. Так проти капустяної мухи він радив використати суміш табачної пилі з вапном у співвідношенні один до одного. Від городньої блішки пропонувалось застосувати цей самий препарат, але в меншій концентрації. Універсальним розчином, який застосовували для обробітку рослин від шкідників можна назвати анабадуст.

    І знову в номері піднімалось питання допомоги сім’ям військовослужбовців та інвалідам ВВв. За час місячника що проходив у районі було здано такі суми одноденного заробітку: 3347 карбованців внесли працівники евакогоспіталю №2546, 430 карбованців від працівників райвійськкомату. Але частина керівників установ та організацій не брали участі у місячнику по збору фондів, наприклад не відрахували одноденного заробітку працівники райвідділу зв’язку, райполіклініки, Держбанку.

   Про дит’ясла колгоспу ім. Ворошилова написав Ф. Пантєлєєнко. Ці дит’ясла були розташовані в просторому світлому приміщенні, кімната для відпочинку дітей мала портрети вождів, радіо. Ці дит’ясла щоденно відвідували 70 – 80 дітей.

 Андрій Грудницький

= в минулому столітті =                    економили все, навіть будматеріал

   „Ленінський шлях”, №57(136), понеділок 6 серпня 1945 року.

   Самовіддано працювало колгоспне селянство на збирання врожаю. Скиртоправи навіть писали листа само Хрущову, як вірно потрібно робити скирти. Борючись за повне збереження врожаю, на заскиртованих площах дбайливо загрібали колоски кінними гребками та граблями.

   Безперебійно працювали жатки, з 6 ранку до пізнього вечора. На одній з таких заток працював старенький дідусь Костюк Василь. Він щоденно перевиконував щоденну норму, замість шести гектарів викошував сім з половиною.

   Щоб забезпечити безперебійну роботу на жнивах на час збирання врожаю було організовано громадське харчування – двічі на день варили страву та видавали по 800 грамів хліба.

   У колгоспі „Червоний шлях” (Монастирище) на жатках працювали інваліди ВВ Василь Кавасін та Микола Пугач. Вони щоденно перевиконували норми і своїм прикладом організовували колгоспників на швидке збирання врожаю.

   Крім того участь у збиранні врожаю взяв і евакогоспіталь 2546. Його працівники на відкритих партійних зборах вирішили організувати бригаду косарів і в’язальниць. Для проведення культурно-масової роботи вони організували культ-бригаду. В її програмі були російські народні пісні, танці, частушки, декламації.

   А от не дивлячись на неодноразові попередження, крупичпільські когоспи продовжували ганебно відставати в справі виконання сіно здачі. Не розпочав сіно здачі державі і хаєнківський колгосп.

   Крім того в районі тривало післявоєнне будівництво. Для цих цілей йшло багато древесного будівельного матеріалу. Тому з метою його економії інженер відділу сільського і колгоспного будівництва Ф. Драган радив виготовляти альтернативний будівельний матеріал при кожному колгоспі. Він навіть в деталях навів принцип виробництва такого будматеріалу як цегли-пальонки, цегли-сирцю та саману.

Андрій Грудницький       

= в минулому столітті =         Сподобалось воювати

   Газета „Ленінський шлях”, №59(138) неділя 12 серпня 1945 року.

   Восьмого серпня Народний Комісар Закордонних Справ СРСР М. Молотов прийняв японського посла і зробив йому заяву, що Радянський Уряд прийняв пропозицію союзників і приєднався до заяви союзних держав від 26 липня 1945 року. Виходячи з цього, Радянський Уряд заявляє, що з девятого серпня буде вважати себе в стані війни з Японією.

   Незабаром, десятого серпня, у посла СРСР у Японії відбулась зустріч із японським міністром закордонних справ. В її ході міністр заявив, що японський Уряд готовий прийняти умови декларації від 26 липня 1945 року.

   Крім того Монгольська Народна Республіка на своєму об’єднаному засіданні одностайно прийняла рішення про оголошення республікою війни Японії.

   А тим часом Україна відставала у хлібопоставках. Уряд і партія робили все, щоб полегшити колгоспникам заготівлю зерна. Але це мало що давало. В 1943-1944 роках Чернігівщина була в числі перших областей Радянської України по постачанню хліба Червоній Армії і виконанню обов’язкових поставок хліба державі.

   В Гужівському колгоспі ім.. Молотова неприпустимо відставали з збирання врожаю. Станом на десяте серпня поан збирання зернових був виконаний лише на 40 відсотків. Повільно проходило скиртування врожаю, не організовано молотьбу хліба вручну та здачу хліба державі.

   У відповідь на заяву уряду про оголення Японії війни учителі та учні ічнянської середньої школи №1 вирішили допомогти зібрати урожай в колгоспі ім. Петровського.

   І не лише учні школи з радістю зустріли війну з Японією. Робітники спиртозаводу провели мітинг, на який зібрався весь колектив. Робітники вважали війну як таку, що допомагає зупинити останнє вогнище фашистської агресії і створює умови для загального миру і безпеки.

Андрій Грудницький

= в минулому столітті =

   Газета „Ленінський шлях” №70(149) понеділок 21 вересня 1945 року.

   * Колектив робітників зміни технолога Івана Гребня напружував сили. Машиніст Олександр Редька швидко повертався біля своєї машини-рушія. Адже від нього залежала робота цілого заводу. Він, машиніст, за серце заводу вважав свою машину, тим то так пильно стежив і доглядав за нею. Бродильщиця Марія Бульба ледве встигала впоруавтись білдя велетенських чанів. Технолог Іван Гребінь пильно стежив за виробничим процесом.

   * колгоспники томашівського колгоспу „Нове життя” підготували достойну зустріч другим роковинам звільнення нашої області від німецько-фашистських загарбників. Колгосп достроково воконав план хлібоздачі, успішно вивершив сівбу озимих, вчасно розпочав копання коноплі.

   * Успішно проходила хлібоздача в ічнянському колгоспі „Перше травня” – там здали 2000 центнерів хліба, в рахунок натуроплати МТС колгосп здав 326 ценнерів.

   * 21 вересня був день двохріччя з дня визволення Чернігівщини. З першого дня визволення дружно взялись трудящі села Монастирище за відбудову народного господарства, зруйнованого ворогом. Відбудували всі п’ять колгоспів в селі, відновили тваринницькі ферми. Знову відкрили двері школи для дітей, відновили роботу лікарні та ветамбулаторії.

   * В артілі ім. Шевченка працювали прибулі демобілізовані воїни, серед них Василь Пушкар. До війни він працював у колгоспі рахівником, після війни вирішив працювати на різних роботах.

   На допомогу колгоспу на виконання різних господарчих кампаній він організував всіх демобілізованих воїнів. Так, на роботу вийшло 25 демобілізованих з косами і викосили за день 11,5 гектарів віки.        

Андрій Грудницький   

= в минулому столітті =      спекулянтів не любили

     Газета „Ленінський шлях”, №65 (144) неділя 2 вересня 1945 року

   Не встигли колгоспники зібрати зернові, як у же й сіяти час. З цього питання і відбулось засідання керівного апарату, який розглянув питання вкрай незадовільного стану сівби в районі.

   Перевіркою було встановлено грубі порушення агротехніки на сівбі озимими: погано зароблювався грунт, пирей не вигрібався. Індивідуальна відрядність на передпосівному обробітку не застосовувалась, працювало по сім пар волів в одну борозну, норми виробітку не виконувались, корови не працювали.

   Погано просувалась важлива державна справа – заготівля овочів. Так, наприклад, частина керівників колгоспів „умудрялись” вози яблука на продаж скрізь, але державі не здавати. Цих керівників хотіли рішуче вдарити по руках, щоб найкращі овочі та фрукти нового врожаю здавали державі.  

   Бурімський колгосп протягом цього часу працював на скиртуванні врожаю десяти коровами. За сою працю корови „отримали” від 20 до 50 кг хліба нового врожаю. Та в колгоспі були й такі члени правління, які вперто не хотіли запрягати своєї корови, для роботи на колгоспних полях.

   На полях працювали не лише корови, а й учні шкіл. Вони допомагали збирати насіння кок-сагизу, за що отримали 90 зошитів і 8 кілограм печива. На той час державі було здано 65 кілограм чистого насіння з площі 5 гектарів на суму 10000 крб. За здане насіння колгоспниці отримали одержали промтовари – по одному суконному платку і чулки, і ще мали одержати промтоварів на суму більш як 8000 крб.      

   Тим часом на Далекому Сході нашим військам в полон здалося 39 тис. японських солдатів і офіцерів та 28 генералів. У числі полонених генералів був командуючий 30-тою армією Квантунської армії генерал-лейтенант Іда.

   Всього за час з 9 по 28 серпня радянські війська взяли в полон 513000 японських солдат і офіцерів. Серед них 81 генерал.

   Ніби й країна була після розрухи, а працівників катастрофічно не вистачало. Райземвідділ помістив оголошення про те, що бажаючі отримати роботу шофером повинні звернутися в управління.

= в минулому столітті =окупація скінчилась, буряни лишились

   газета під номером 49 (128), п’ятниця, 6 липня 1945 року.

   Гаслом цього номеру стали такі слова: „Палкий привіт народові Закарпатської України, який возз’єднується з своєю батьківщиною – Україною і вступає в братерську сім’ю народів Радянського Союзу!”. 

   І знову указ, і знову присвоєння чергового звання. Відповідно указу президії Верховної ради СРСР, верховному Головнокомандувачу всіма збройними силами СРСР Йосифу Сталіну присвоєно вище військове звання – генералісимус радянського союзу.

   В статті „Чисті пари – міцний врожай”, закликають тримати пари в чистоті від бурянів і в пухкому стані, аж до посіву озимих, адже добре оброблені пари є надійним засобом для очищення радгоспних та радгоспних ланів від бурянів, що розмножились в період німецької окупації.  

   В цьому ж номері оголошено про підписання договору між радянським союзом і чехословацькою республікою. Закарпатська Україна (яка носила назву Підкарпатська Русь і належала Чехословакії, на підставі договору від 10-го вересня 1919 року, укладеного в Сен-Жерменан  Ле), відповідно нього воз’єднується з своєю давнішньою батьківщиною – Україною.

   Нарешті люди можуть відпочити. В зв’язку з закінченням війни постановлено встановити з першого липня 1945 року чергові і доповнюючі відпустки робітникам і службовцям, скасовані на період військового часу.

   Висвітлювавсь також місячник по збору фондів допомоги сімям військовослужбовців та інвалідів. Збирали все: трудодні, молоко, солому.

   Закінчивши навчання, учні Вишнівської організовано вийшли в поле на прополку зернових і просапних культур. До їх однолітків звернувся громадянин (товариш) Г.Т. взяти приклад з цих учнів у боротьбі за урожай.

   Була в номері і критика. Так вона стосувалась колгоспу Парафіївки та Хаєнок, які ганебно відстають з ремонтом збирального інвентаря.

   Коли у селі буде клуб?  Банальне питання, але воно цікавило андріївців, бо приміщення зайняте під нього віддали під дитячий садок.

   Гостро стояло питання із пожежною дпружиною в петрушівці. Пожежний інвентар та мстояв під відкритим небом, бочки порозсихались без води. І за таку бездіяльність керівнику записували трудодні.    

Андрій Грудницький     

про що маэ бути молодіжна газета. про що в ній повинні писати. ( які теми, які мають бути рубрики?)

непобрезгуйте відповіддю.

да прибуде вам рейтинг.