...---...3
- 24.04.09, 12:56
До чого доп’ється молодь?
Нещодавно в Чернігів-ському прес-клубі реформ відбулося засідання під назвою «Підлітковий алкого-лізм: чому спивається майбутнє України і кому це вигідно». Звичайно, в ході захо-ду конкретних імен названо не було, про-те цифри, що на-штовхують на роз-думи, все ж були оголошені.Так за даними Всесвіт-ньої організації охорони здо-ров’я Україна займає перше місце в світі з підліткового алкоголізму. Але ще більше вражає той факт, що за ста-тистичними даними 70% ук-раїнських дітей вперше спро-бували алкоголь з рук бать-ків. Статистичні дані також свідчать про таке: за перше півріччя цього року на профі-лактичному обліку перебуває 102 підлітки, які зловживали алкоголем, наркотиками та токсичними речовинами. Але насправді алкоголезалежних підлітків набагато більше.
Та це обласний показник, а що ж у нас із підлітковою пиятикою? Статистику із цьо-го питання я отримав у опер-уповноваженої кримільної міліції у справах неповноліт-ніх Вікторії Кириченко. З її слів, за вісім місяців цього року трьох підлітків взято на облік як таких, що система-тично вживають спиртні на-пої. За цей же період складе-но п’ять протоколів за 156 статтею – порушення прав торгівлі тютюновими та алко-гольними виробами.
За останні роки молодь та підлітки підсіли на приваб-ливо розрекламовану так звану «слабоалкоголку» та «спортивне» пиво. Здавало-ся б, ну що тут такого, коли дитина вип’є пляшечку-другу шипучої ром-коли чи пля-шечку пінного пивця. Так, фактично нічого, окрім того, що дитина після цього пере-буватиме в стані алкоголь-ного сп’яніння.
Слабоалкогольні напої – це лікеро-горілчані напої міц-ністю від 1,2% до 8,5%, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з викорис-танням інгредієнтів, напівфаб-рикатів та консервантів, наси-чені чи не насичені діоксидом вуглецю. Особливість впливу таких напоїв в тому, що вони містять у собі вуглекислий газ. Він прискорює прохо-дження алкоголю через шлу-нок і його всмоктування в кишечнику, а через це швид-ко створюється висока кон-центрація алкоголю в орга-нізмі.
Вживання слабоалко-гольних напоїв небезпечне не стільки біохімічним впли-вом на організм людини, скільки формуванням у нього стилю алкогольної по-ведінки, подібної до пове-дінки алкоголіка.
Половина 15-річних шко-лярок вважають нормальним вживання ром-коли або джин-тоніка щотижня. На-стирлива, а ще краще сказати – агресивна реклама пива вже зробила його націо-нальним «напоєм» українців. Стереотип нібито пиво – це безневинний «напій», роб-лять свою справу: людей, що пристрастилися до пива, стає все більше.
Виробники пива, рекла-муючи свій товар, прагнуть збільшити приплив покупців тим твердженням, що пиво – слабоалкогольний, нібито нешкідливий і ледве не ко-рисний напій. І це незважаю-чи на те, що за останні роки вміст алкоголю в пиві сягнув у деяких сортах 14%, у той час як за СРСР міцність пива коливалася (залежно від сорту) в межах 1,5-6%, а частіше – від 2,8% (у «Жи-гулівському») до 3,5% (у «Московському»).
Свою думку з цього при-воду висловили і наркологи. Але уряд України (звичайно, не без допомоги виробників пива, що одержують за своє смертоносне зілля надзви-чайні прибутки) закрив на це очі. Офіційно пиво виключе-не з розряду «алкогольних напоїв», а отже, на нього не поширюється заборона на рекламу й багато інших об-межень. Як результат – на очах у батьків тверезі діти перетворюються в питущу молодь, а питуща молодь – у батьків-п’яниць.
99% наркоманів почина-ли з пива та сигарет. Іншими словами – пиво є надійним трампліном у пияцтво, алкого-лізм та наркоманію. За дани-ми опитувань, школярі систе-матично п’ють пиво, почи-наючи з 10-13
років.
Вакцинація – що дума молодь?
Стосовно вакцинації від кору та краснухи молодого до- та післячорнобильського покоління точиться багато різних розмов. Розгорнувся навіть справжні антивакцинальний рух. Наші медики запевняють що нічого страшного у вакцинації немає, революціонери ж запевняють що таким чином хочуть винищити цвіт нації. А що думає сам народ віком від 16 до 29 років?
Костянтин, Прилуки, студент;
– Я вважаю так: не Індійську вакцину нам непотрібно, а свою. У нас що, фахівців немає в державі, вони є. гроші Америка на закупівлю вакцини дала, то нехай би наші спеціалісти за ті гроші розробили препарат. Мало що індійці нам «толконуть». Вакцина перевірена в Індії, а в індійців же трохи не такий імунітет. Хвороби в них теж не такі як у нас. Та там і клімат зовсім інший. Якщо вакцина буде вітчизняного виробництва, то тоді я буду не проти зробити щеплення.
Юля Сімакова, Гужівка, школярка;
– Я невпевнена що, що вакцинацію проводитимуть справді сертифікованою вакциною. Хтозна що мені будуть вводити. Може ж бути так, що нам покажуть сертифікат на одне, а використають зовсім інше. Все залежить від совісті тих людей, які причетні до вакцинації. Хоч я і невпевнена у якості вакцини, та все ж буду проходити вакцинацію.
Людмила Клейнодська, Ічня, молода мама;
– Зараз так роблять щеплення, що зроблять і боїшся. Ще дають підписати папірець, в якому необхідно написати що коли щось станеться з дитиною, то ніяких претензій пред’являти не будеш. Та робити звичайно потрібно, зараз екологія погана і діти слабкі. Чи робитиму собі вакцинацію не знаю, я хворіла на ці хвороби. Говорять що як раз перехворів, то більше не хворітимеш. В мене наприклад була в дитинстві вітрянка, то коли дитина на неї хворіла я не заразилась. Та якщо буде необхідність вакцинацію пройду.
Молодіжна хіп-хоп культура
Хіп-хоп – молодіжна субкультура, що з’явилася в кінці 1970-х у середовищі афроамериканців. Для неї характерні своя музика, танці, графічне мистецтво та інші подібні речі. Дана культура не оминула і наші краї.Реп – одна із складових Хіп-Хоп руху. Є багато те-орій розшифрування цієї назви. За одною з них реп – нібито абревіатура. Нази-валися розшифровки типу «Rhythm and Poetry» (Ритм і Поезія), «Rhytmic African Poetry» (Ритмічна афри-канська поезія), або «Radical ameriсan Poetry» (Ради-кальна американська поезія).
Вперше реп з’явився в 1970-х роках серед афроаме-риканців району Бронкс, куди його «експортували» при-їжджі ямайські ді-джеї. Чи-тали реп спочатку не в комерційних цілях, а заради задоволення і робили це спочатку також ді-джеї. Це були незамислуваті римовані куплети. Виконання рифмо-ванних речівок прямо на вулицях до сьогоднішнього дня залишається традицією чорношкірих кварталів.
Нещодавно я дізнався, що на наших теренах не так давно був реп-гурт. Хлопці правда роз’їхались і гурт фактично розпався, але їхні два випущені диски ще можна знайти. Натомість їм прийшло молоде покоління. Такий собі гурт із двох ічнянців, Богдана Кириченка та Юрія Шкребка, під музику, написану на компютерній програмі, начитують власні речівки. В їхньому арсеналі записано 50 пісень, які уві-йшли до диску «Нити жиз-ни».
Інша складова Хіп-Хоп культури – графіті. Це пи-сання або малювання на стінах будинків і переходів, вагонах поїздів, а також парканах та інших верти-кальних поверхнях. Сама назва сучасних художників графіті – райтери. Нане-сення графіті на будівлі та споруди без дозволу влас-ників цих об’єктів трактується в кримінальному праві ба-гатьох країн як вандалізм. В Ічні є близько десятка таких «шедеврів». Цілком зрозуміло чому їх автори ретельно «маскуються».
Одним із перших сучасних райтерів вважається нью-йоркський тінейджер Деме-тріос. У кінці 1960-х він почав виводити свій творчий псев-донім TAKI і номер своєї вулиці 183 на стінах і станціях метро по всьому Манхет-тену. Незабаром інші тіней-джери запримітили TAKI і стали виводити власні імена. Кожному райтеру хотілося виділитися із загальної маси та отримати визнання собі подібних. Тому стали засто-совувати кілька кольорів фарби і, нарешті, на стінах стали з’яв-лятися цілі композиції, деякі з яких є справж-німи вит-ворами мистецтва.
А от на-прикінці 60-х, по-чатку 70-х років з’я-вилися люди, які стали своєрідно рухатися під музику. Так народився танець, який у фіналі свого розвитку став брейком. З часом він навіть замінив вуличні бійки. За допо-могою «танцювальних битв» вирішували різні питання. Вулицями Нью-йорка ходив навіть вислів «боріться за допомогою творчості, а не за допомогою зброї». Це зму-шувало тамтешніх танцю-ристів викорис-товувати свою уяву, щоб викону-вати всілякі тан-цювальні трюки. Головною метою було побити суп-ротивника біль-шою винахідли-вістю всіляких фризів і рухів, виконанням швид-ких і чітких «за-біжок».
Дуже рідко, але навіть у нас бу-вають такі «бої» на дискотеках. Одним із їх учас-ником був Дми-тро Галета. Він перетанцював заїжджого тан-цюриста. Варто зазначити, що це вже не «бої агресії» афро-американських кварталів, а спортивні змагання у формі танцю. Хлопці навіть хотіли провести їх між танцюрис-тами брейку з нашого ра-йону. Та, на жаль, зібрати достатню кількість учасників не вдалося, проте хлопці не полишають задуму. А тому бажаючі можуть зателе-фонувати за номером 8-096-96-16-56-9 і зареєструватися для участі.
Коментарі