Подих фашизму в Україні

                                      Подих фашизму в Україні

      В багатьох країнах ця ідеологія є забороненою. Та в Україні, особливо молодим покоління, йде підтримка ідей «жорстокої машини». Нещодавно мені до рук потрапила агітаційна листівка організації «Патріот України». Представники цієї організації є в 12 великих містах України, не виключено що і серед нас. Мета досить патріотична: зробити все, щоб нація була НАЦІЄЮ, люди мали гідні умови життя і таке інше в цьому руслі. Але, дивимось листівку і читаємо лише частину дій, за рахунок яких будуть досягнуті націоналістичні ідеї: право нації переважає над частковими правами окремих осіб, родинних та соціальних груп; нація має один невід’ємний обов’язок – повним обсягом та всіма доступними засобами втілювати в життя право нації; нація, як замкнена генетична популяція, має право позбуватися на своїй території іншорасової домішки шляхом депортації її носіїв на історичну територію їх проживання. А тепер єднаємо до купи тези «всіма доступними засобами втілювати в життя право нації» та «популяція, має право позбуватися на своїй території іншорасової домішки». Інакше як ідеологією фашизму це назвати неможна. В книгах із політології все дуже просо описано: «Нацисты, фашисты, расисты являются ультарнационалистами, которые враждебны демократии, укрепленные в законах и фундаментальных правах человека. Систематически провозглашают идеи ненависти против тех, чей цвет кожи, культура, религия, проявления образа жизни, сексуальной ориентации или образ мышления – иной». Інакше як зародженням фашизму в Україні це не назвеш.

   Та що говорити про різного роду організації, якщо навіть українські громадяни не так вже й рідко говорять, що нам потрібен диктатор, який навів би лад у країні. Зазвичай перша кандидатура це Йосиф Сталін. Та чи не Піночета нам тоді потрібно? Йдемо далі, люди втратили віру у рівність всіх  в державі. Фашисти якраз і були антикомуністами та  антисоціалістами, не вірили в рівність прав усіх людей.

    Далі, опит Італії та Німеччини наочно розкриває предпосилки, котрі сприяли становленню відповідної ідеології: загальнонаціональна криза, що зачепила тою чи іншою мірою всі шари і групи, загострюючий до межі соціальні, в тому числі і міжетнічні протистояння; послаблення реальної влади, її нездатність запропонувати і реалізувати ефективні міри виводу суспільства із кризи; послаблення міжнародних позицій держави; наявність лідера, вміло маніпулюючого суспільними протиріччями і обіцяючого вивести державу із кризи шляхом швидких і рішучих дій; криза суспільної свідомості, розчарування мас в ліберальних і демократичних цінностях, нестабільність, що живить націоналістичні, мілітаристичні і завойовницькі настрої. Одночасна наявність всіх цих фактів дозволило фашизму набрати такого розмаху у Європі в 20-30 роках. Все із переліченого спостерігається в нашій державі.      

   То що ж, може незабаром будемо вітатися «ХАЙ!»?