як жили після війни. 1945 рік (частин І )

= в минулому столітті =

   Газета „Ленінський шлях” №70(149) понеділок 21 вересня 1945 року.

   * Колектив робітників зміни технолога Івана Гребня напружував сили. Машиніст Олександр Редька швидко повертався біля своєї машини-рушія. Адже від нього залежала робота цілого заводу. Він, машиніст, за серце заводу вважав свою машину, тим то так пильно стежив і доглядав за нею. Бродильщиця Марія Бульба ледве встигала впоруавтись білдя велетенських чанів. Технолог Іван Гребінь пильно стежив за виробничим процесом.

   * колгоспники томашівського колгоспу „Нове життя” підготували достойну зустріч другим роковинам звільнення нашої області від німецько-фашистських загарбників. Колгосп достроково воконав план хлібоздачі, успішно вивершив сівбу озимих, вчасно розпочав копання коноплі.

   * Успішно проходила хлібоздача в ічнянському колгоспі „Перше травня” – там здали 2000 центнерів хліба, в рахунок натуроплати МТС колгосп здав 326 ценнерів.

   * 21 вересня був день двохріччя з дня визволення Чернігівщини. З першого дня визволення дружно взялись трудящі села Монастирище за відбудову народного господарства, зруйнованого ворогом. Відбудували всі п’ять колгоспів в селі, відновили тваринницькі ферми. Знову відкрили двері школи для дітей, відновили роботу лікарні та ветамбулаторії.

   * В артілі ім. Шевченка працювали прибулі демобілізовані воїни, серед них Василь Пушкар. До війни він працював у колгоспі рахівником, після війни вирішив працювати на різних роботах.

   На допомогу колгоспу на виконання різних господарчих кампаній він організував всіх демобілізованих воїнів. Так, на роботу вийшло 25 демобілізованих з косами і викосили за день 11,5 гектарів віки.        

Андрій Грудницький   

= в минулому столітті =      спекулянтів не любили

     Газета „Ленінський шлях”, №65 (144) неділя 2 вересня 1945 року

   Не встигли колгоспники зібрати зернові, як у же й сіяти час. З цього питання і відбулось засідання керівного апарату, який розглянув питання вкрай незадовільного стану сівби в районі.

   Перевіркою було встановлено грубі порушення агротехніки на сівбі озимими: погано зароблювався грунт, пирей не вигрібався. Індивідуальна відрядність на передпосівному обробітку не застосовувалась, працювало по сім пар волів в одну борозну, норми виробітку не виконувались, корови не працювали.

   Погано просувалась важлива державна справа – заготівля овочів. Так, наприклад, частина керівників колгоспів „умудрялись” вози яблука на продаж скрізь, але державі не здавати. Цих керівників хотіли рішуче вдарити по руках, щоб найкращі овочі та фрукти нового врожаю здавали державі.  

   Бурімський колгосп протягом цього часу працював на скиртуванні врожаю десяти коровами. За сою працю корови „отримали” від 20 до 50 кг хліба нового врожаю. Та в колгоспі були й такі члени правління, які вперто не хотіли запрягати своєї корови, для роботи на колгоспних полях.

   На полях працювали не лише корови, а й учні шкіл. Вони допомагали збирати насіння кок-сагизу, за що отримали 90 зошитів і 8 кілограм печива. На той час державі було здано 65 кілограм чистого насіння з площі 5 гектарів на суму 10000 крб. За здане насіння колгоспниці отримали одержали промтовари – по одному суконному платку і чулки, і ще мали одержати промтоварів на суму більш як 8000 крб.      

   Тим часом на Далекому Сході нашим військам в полон здалося 39 тис. японських солдатів і офіцерів та 28 генералів. У числі полонених генералів був командуючий 30-тою армією Квантунської армії генерал-лейтенант Іда.

   Всього за час з 9 по 28 серпня радянські війська взяли в полон 513000 японських солдат і офіцерів. Серед них 81 генерал.

   Ніби й країна була після розрухи, а працівників катастрофічно не вистачало. Райземвідділ помістив оголошення про те, що бажаючі отримати роботу шофером повинні звернутися в управління.

= в минулому столітті =окупація скінчилась, буряни лишились

   газета під номером 49 (128), п’ятниця, 6 липня 1945 року.

   Гаслом цього номеру стали такі слова: „Палкий привіт народові Закарпатської України, який возз’єднується з своєю батьківщиною – Україною і вступає в братерську сім’ю народів Радянського Союзу!”. 

   І знову указ, і знову присвоєння чергового звання. Відповідно указу президії Верховної ради СРСР, верховному Головнокомандувачу всіма збройними силами СРСР Йосифу Сталіну присвоєно вище військове звання – генералісимус радянського союзу.

   В статті „Чисті пари – міцний врожай”, закликають тримати пари в чистоті від бурянів і в пухкому стані, аж до посіву озимих, адже добре оброблені пари є надійним засобом для очищення радгоспних та радгоспних ланів від бурянів, що розмножились в період німецької окупації.  

   В цьому ж номері оголошено про підписання договору між радянським союзом і чехословацькою республікою. Закарпатська Україна (яка носила назву Підкарпатська Русь і належала Чехословакії, на підставі договору від 10-го вересня 1919 року, укладеного в Сен-Жерменан  Ле), відповідно нього воз’єднується з своєю давнішньою батьківщиною – Україною.

   Нарешті люди можуть відпочити. В зв’язку з закінченням війни постановлено встановити з першого липня 1945 року чергові і доповнюючі відпустки робітникам і службовцям, скасовані на період військового часу.

   Висвітлювавсь також місячник по збору фондів допомоги сімям військовослужбовців та інвалідів. Збирали все: трудодні, молоко, солому.

   Закінчивши навчання, учні Вишнівської організовано вийшли в поле на прополку зернових і просапних культур. До їх однолітків звернувся громадянин (товариш) Г.Т. взяти приклад з цих учнів у боротьбі за урожай.

   Була в номері і критика. Так вона стосувалась колгоспу Парафіївки та Хаєнок, які ганебно відстають з ремонтом збирального інвентаря.

   Коли у селі буде клуб?  Банальне питання, але воно цікавило андріївців, бо приміщення зайняте під нього віддали під дитячий садок.

   Гостро стояло питання із пожежною дпружиною в петрушівці. Пожежний інвентар та мстояв під відкритим небом, бочки порозсихались без води. І за таку бездіяльність керівнику записували трудодні.    

Андрій Грудницький