Шановні колеги! Сердечно вітаю Вас з нашим професійним святом з Днем зв’язку! Бажаю Вам міцного здоров'я, натхнення та успіхів. А також збільшення заробітної плати і щоб завжди не дивлячись ні нащо ЗУМЕР не пропадав. Піднімемо келихи сьогодні за нас, за нашу важливу роботу.

Зі святом колеги!

«Мир замолк, уснул, а может быть, исчез,
Если б не было на свете АТС.
Если б не было волшебников, а тут
Их, вы знаете, связистами зовут.

Жінки - як діти, ледве що - відразу в сльози і до мами.
Жінка - як інспектор ДАЇ: фігні наговорить, гроші відбере, настрій зіпсує, а ти ще і винен.
Жінка - як посольство, може і не дозволити з друзями в Тайланд їхати.
Жінка в торгівельному центрі - як маршрутка, поки не крикнеш - не зупиниться.
Жінка - як театр, сьогодні комедія, завтра трагедія, а післязавтра гастролі в іншому місті.
Жінка - як улюблений светр, ти його звичайно дуже любиш, але на фіга він тобі в Туреччині потрібний?
Жінка - як викладач на іспиті, начеб готувався все правильно розповів, а вона тебе хоп і на якійсь дрібниці піймала.
Жінка - як чай, хтось любить міцніший, хтось не дуже, а хтось з другом один пакетик на двох заварює.
Жінка - як футболіст, лежить стогне а ти думаєш "симулює чи ні?"

Шановні друзі. Рівно рік назад невідомо яким вітром чи попутним, чи зустрічним занесло мене на цей сайт. Не так важливо як я тут опинився, а важливо з ким. Я тут знайшов величезну купу гарних друзів, талановитих людей та чудових співбесідників. Я радий що я з вами, сподіваюсь що і ви раді що зі мною. Одним словом дякую що Ви є!

Доброго ранку шановне суспільство i.ua! пропоную до вашої увагу порцію доброго гумору, заряд позитиву і величезну кількість сміху. Зустрічайте його величність «Анекдот»:

- Девушки, хотите, чтоб у ваших молодых людей были чувственные ловкие пальцы? Подарите им ноутбуки и запретите пользоваться мышками! Только тач-пад… и все у вас будет…
- Угу. И получите в ответном подарке - джойстик.

**************************************************************************************************************************************************

Всіх вітаю з пройдешніми травневими святами, сподіваюсь Ви всі встигли відпочити у ці прекрасні травневі дні. За ці дні я встиг подолати Дніпропетровську, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську та Вінницьку області це понад 1500 кілометрів шляхами України, з цієї відстані лише десь 72 кілометри шляху пролягало по дорозі, бо іншім дорогам просто не повертається язик присвоїти статус «дорога». Виявилось що у нас на Україні існує лише одна дорога, це автобан Київ-Одеса. Подорожуючи шляхами України можна побачити таку красу природи що деяким і уявити важко. Добре що не я був за кермом, бо я б не зміг би милуватися краєвидами, бо ніколи було, довелося б дивитись щоб не втрапити у «чорні» діри на дорозі.

Під час подорожі не обійшлося без пригод. На передодні від’їзду прочитав статтю Рея2003 про Вальпургієву ніч, тому на початку подорожі, а стартували ми о третій ранку саме у цю ніч, не обійшлося без нечистої сили бо по Томаківці довелося поблукати, наче хтось приховав від нас під покровом ночі всі знаки напрямку руху. А коли вже знайшли вірний напрямок, одразу впіймали під колесами добрячу яму. Удар був сильний і від цього поштовху випало декоративне стальне кільце навколо спідометра і наглухо застопорило стрілку. Все, йдемо напомацки, не було бажання у темряві розбирати панель. Отакої, через кілометрів __надцять зустрічні машини почали безперестанно блимають фарами. Зрозуміло що попереду пасуться ДАЇшники, напевно вони теж були на шабаші . Тому не знаючи швидкості ми їхали так повільно чим зацікавили інспектора. Після перевірки документів він нам побажав доброї дороги і після цього наші «приємні» пригоди скінчилися. На годиннику було рівно одна хвилина сьомого, вже проспівали півні.

А як же ж було приємно провести кілька днів на селі, коли навколо таке чисте повітря в котрому вітає аромат свіжоскошеної трави та навкруги лунає спів соловейка і інших птахів.

Дивна річ, чомусь у місті рано вранці так тяжко прокидатися, а на селі просто організм сам прокидається і не треба навіть пити каву щоб проснутися. Це напевно дія свіжого повітря чи можливо просто тому що розумієш що прокидаєшся для того щоб піти на став ловити рибу, а не для того щоб йти на роботу у загазованому місті.

Яке ж це задоволення посидіти на ставу зі спінінгом, майже повне злиття з природою. Навіть не зважаючи на дощик, що накрапав без перерви, отримуєш величезну масу задоволення від такого виду відпочинку. Особливо коли цю тишу обриває дзвін дзвіночка. Ось вона… Піймалася. Проте це ще не кінець, розпочинається боротьба з рибою. Виникає питання чи витримає снасть. Ось майже біля берега, вже помітні хвили які спричиняє короп вагою десь кілограма чотири. І вже майже на підході до підсачника  не витримує волосінь і він відпливає  на прощання хлюпаючи хвостом по воді, і разом з ним відпливає чотири гачка. А так загалом рибалка видалась на славу, на балконі стоїть велика миска з рибою в солі. До першого червня вже  буде в’ялена рибка під пиво. І що я буду за рибалка якщо не скажу що спіймав рибу розміром «як поставлю вище тебе буде», а очі котрої с кулак. ( чим довше руки у рибалки, тим менше віри його розповідям)

А як приємно засинати під тріск палаючих дров у печі, єдина не приємна річ так це що кожного разу ці дрова треба заготовляти, та це пусте. Головне аура та тепло котре є навколо печі.

Порада всім їдьте відпочивати у село. Там відпочинете во , риби во , сметани во . Будите здорові та отримаєте добрячий заряд бадьорості.

Шановне суспільство i.ua вітаю  Вас всіх з приходом  першотравня. Бажаю всім відпочити на славу.

Про себе можу сказати що вже цієї ночі я від’їжджаю на риболовлю і не десь тут поряд, а мій спінінг буде виловлювати рибу на Одещинні та Вінничені. Все, тремти короп бо тобі не довго лишилося плавати.

Настав час відпочити від кам’яних джунглів, технологій та інших сучасних наворотів. Як кажуть повернутись у колиску природи. Тому всім бажаю приєднуватись до природи, всім до зв’язку , зустрінемось після свят.

Всім привіт!  Хочу поділитися з Вами визначною подією у моєму житті. Сьогодні моя племінниця, котрій влітку виповниться 19 років, стала мамою. Трошки вникнувши  у всі родинні відносини, тобто хто кому є, я зрозумів що її маля мені внучатий племінник, звідсіля слідує що я сьогодні став дідом. З цього приводу приймаю від Вас поздоровлення. У такий день гріх не випити. Наливаю!

Я тут нещодавно вирішив навести порядок. Ні, не в нашій країні і не в нашій владі, там напевно порядку й годі чекати. На робочому столі також не завадило б трохи привести все до ладу, на це потім якось викрою трохи вільного часу. А порядок я наводив на жорсткому диску свого старого комп’ютера. Виявилось там накопилося ой як багато всілякого дрібного непотрібного сміття. І серед всього цього мені трапився мультимедійний файл з минулого. Прослухавши його на моєму обличчі з’явилася трохи сентиментальна усмішка. А потім трохи смуток… Мені пригадалося моє не розділене кохання, пригадався той смуток, і навіть на мить мені здалося що те забуте почуття, до тієї дівчини, повернулося до мене знов. Хух, напевно здалося.

Дозвольте поділитися з вами цим загадковим мультимедійним файлом, разом з ним я відправляю частинку себе. Кумедно представити що десь років чотири тому я так по дитячому написав і присвятив пісню дівчині, шкода одного що вона не здогадалась що це саме для неї я співав. На той момент її серце було зайняте. А може й добре що вона не зрозуміла що то для неї, часи серенад пішли в віка… Зараз змінилася сама суть побачень, зараз з’явилася така тенденція що хлопці на побачення замість квітів беруть пиво. Просто жах. Ой я трохи відійшов від теми. Так отож на ваш критичний розгляд представляю мій дебют у якості поета та у якості виконавця. Сподіваюсь у вас не зів’януть вуха від мого співу. До речі не можу не вказати що пісня написана на музику Володимира Кафері, це мій друг

Бажаю приємно прослуховування

Як боляче втрачати… Сьогодні не стало мого домашнього улюбленця. Можливо комусь буде і смішним те що я сумую за твариною, та мені байдуже до таких думок.

Я завжди першим приходив з роботи до дому і завжди знав що на мене там чекає Тімон, і як він щиро радів моєму приходу… Тепер все буде по іншому… Сумно… Лишається одне затримуватись на роботі щоб хтось інший перший повертався  до хати з роботи. Боляче, від втрати, він був не просто кіт, а улюбленець всієї родини, він був частиною родини. Він був… Вже нема… Він лишився у спогадах та на фотокартках. Сумно…