Мені не подобається Галичина FM.
Воно схоже на модернізований "Промінь".

 Підбірка музики більш сучасна і цікава, але звучить врізнобій. Ніби сидить колектив авторів, що кажуть один одному: "Оце звучить по-новому, ставимо. Оце - незвичайно, ставимо. Оце - мистецький твір".
Так було б цікаво відео дивитись.
 Наступна композіція суперечить чи не відповідає ритмові попередній.
 Какофонія.
Неможливо смак виховати таким чином.
Немає контенту, що відповідає потребам суспільства. Складається враження, що Галичина і досі вважає себе осередком своєрідної містечкової культури. Так було за влади Рад. А тепере у нас усюди Кокакола і протиставити їй ми нічого не можемо. Хіба що сивуху з Швепсом. ( А такий коктейль шкідливий.)

Можливо роки перебування у  "криївці" позбавили галичан імунітету проти явища відомого серед митців як "полюбити мистецтво в собі, а не себе в мистецтві".
Бо жодних натяків на ті не гаразди, які існують в суспільстві, в мистецтві, хай йому грець - в політиці...
Неможна бути аполітичним -це розбещює державу.

Може пісні покойного Івасюка переоцінили б...

Україна.
Собес.
Двері відчиняються заходить доктор Хаус.
Соціальний працівник сидить за столом.

Д.Х. - Тут богодельня?
С.П. - Служба зайнятості праворуч від входу.
ДХ - Я пожартував. Я саме до вас.
СП. - А шо саме вам потрібно?
ДХ - Вилікуватись. Жарт.
СП - Непойняв.
ДХ - Я лікар. З-за кордону...
СП - Лікарня за рогом. Тімошенко в Харкові..
ДХ -  Я інвалід... Ліки потрібні... Нога болить...
СП - А хіба ви хворі?
ДХ - Так нога болить.
СП - А довідка у вас є? Комісія що каже...
ДХ - Я хворий, мені боляче... Я іноземець...
СП - Так у вас ще й власна лікарня? В Америці?
ДХ - Так, я лікар. Та викличте головного скільки можна...
СП - Присядьте. (Знімає слухавку, набирає номер. Говорить комусь: - Слухай, Миколайович, тут американець, власник лікарні, хоче оформиться у нас, соцпомощ получать. Наркоман... Незнає де взять... Може міліцію викликать?..)
Кладе слухавку.
СП - Сідайте, зараз начальник підійде.
Хаус продовжує стояти.
Заходить начальник собеса.
Начальник (обережно): -  Вікторе Дем*янович, це перевірка?(Оглядається. Визирає у вікно. Полегшено зітхає.)
НС - А ну паняй звідси!
ДХ - ???
Начальник собеса відкриває двері і показує Хаусу "навихід".
НС - Паняй. Зараз міліцію викличу. Наковтаються чого зря, -  Та я кщо не знаєшь де взяти, я підкажу...
Хаус знічев*я б*є начальника палицею. Сідає. Кривиться від болю. Ковтає кілька пігулок.

Начальник підводиться. Зачиняє двері, дістає сигарети, прикурює від запальнички працівника і сідає поруч. Дістає з кармана черепаховий панцир  часто обліплений коштовним камінням і починає струшувати попіл.
Соціальний працівник тим часом одягає навушники і гучно вмикає Раммштайн.

Начальник докурює.
НС - Так у вас там розмова коротка, американець. Агов, (звертається до підлеглого)  Вкторе Дем*яновичу, випиши йому посвідчення. Потім до мене за печаткою.
ДХ - Дякую. Ну ви й сволота!
НС - Но ти наглий. Мені такі подобаються! Доречі наркотики можешь купити без посвідчення у сусідній аптеці. Скажи, що від мене тобі знижку зроблять.

Хаус шкутильгаючи виходить.

Якщо руку не поранено, отруту можна нести в руці.
Отрута не нашкодить тому, хто не має поранень.
Хто сам не творить зла, злому не піддасться.

Нажаль, такі поранення маю. Тож дякую тим, хто допомагає зцілюватись.

без рідних людей нема відчуття воскресіння.

Вітаю вас з ПАСХОЮ!

Я не встояла.  І Джоли надодачу.

Тут вибрані номери без відео. Мюзікл не новий. 2001 року. Далі копія тексту з ЕХ.Рос. Все знакомы с известной классической сказкой Л. Ф. Баума «Удивительный Волшебник из страны Оз». Казалось бы, в ней нет неоднозначностей. Смерч поднимает с земли домик девочки Дороти и уносит ее в волшебную страну Оз, где она встречает добрую волшебницу Глинду, расправляется со Злой Западной Ведьмой и отправляется в Изумрудный Город вместе с новыми друзьями на встречу со знаменитым Волшебником.Однако Грегори Макгваер пишет другую книгу, где рассказывает о том, что происходило в стране Оз до прибытия Дороти, и умудряется все же, не меняя хода самой истории, дать событиям новые объяснения и даже, порой, обратный смысл.Мюзикл, написанный Стефеном Шварцом, на основе книги Г. Макгваера, не столько сказочный, где как принято «добро всегда побеждает зло», сколько трагический и реальный, именно поэтому его аудитория намного шире, чем на обычном детском спектакле. Первый раз поставленный осенью 2003 года на Бродвее, он до сих пор с успехом идет в США и в Англии, спектакли планируется провести и во многих других западных странах.Эльфаба, которую все запомнили, как Злую Западную Ведьму, на самом деле открывается нам как честный и несчастный человек. Все, чего она хочет, – любви и признания. Но зеленый от рождения цвет кожи заставляет всех от нее отвернуться, а все ее добрые намерения обращаются в злые. Единственная надежда для Эльфабы – встреча с Волшебником страны Оз, который сможет оценить ее магический талант и «раззеленит» ее. В таком ключе она исполняет прекрасный номер «Волшебник и я», где мечтает: «Когда-нибудь наступит праздник, связанный со мной». И хотя она признается, что ее «пророчество» туманно, оно действительно сбудется, только… иначе.Долгожданная встреча, к сожалению, заставит Эльфабу отказаться от всех своих прежних стремлений. Исполняя знаменитый номер «Бросая вызов притяжению», она бросает вызов и всем, окружающим ее – лучше быть одинокой, но свободной. Слово unlimited («безграничный») проходит через весь мюзикл. Так называемая unlimited theme является аллюзией, то есть намеком на главную тему мюзикла по книге Баума – «Над радугой», а точнее, повторяет первые ее семь нот. В преследовании Эльфабы принимают участие и ее преподаватель волшебства, которая в свое время дала ей первую надежду, и лучшая подруга (чья дружба местами очень сомнительна) Глинда, красивая и глуповатая соседка по комнате в университете. Все они сделают ее злой. Что ж, она, в конце концов, шепотом сама признает это: «Всего лишь… впервые… я чувствую себя… злой!»«Я действительно стремилась делать добро или всего лишь стремилась обратить на себя внимание?» – такой вопрос задаст себе главная героиня. Раз добро не остается безнаказанным, то лучше уж совсем не совершать добрых дел. Но в самый тяжелый момент две противоположности, Эльфаба и Глинда, поменявшись голосами, споют восхитительный дуэт о дружбе «Я изменилась к лучшему благодаря тебе». Начав вместе, они выбрали разные пути. Так и остается неизвестным, кто из них оказался прав.И хотя по мюзиклу в отличие от обеих книг Злая Ведьма не умрет, никто не узнает об этом – все будут радоваться и восхвалять Добрую Волшебницу Глинду, в то время как та, как будто забыв о том, как она «изменилась к лучшему», с улыбкой будет петь: «Только злые по жизни одиноки…»Такой новый взгляд на всем известную сказку, дополняют необычайно красивая музыка, простые и яркие песни, захватывающее действие, включающее полеты на метле, уникальный зеленый грим главной героини, летучих обезьян и часы дракона, веселые незамысловатые шутки и немного осовремененное представление. В который раз ставится извечный вопрос: что же такое добро, а что такое зло? После этого мюзикла еще больше убеждаешься в том, что добро не всегда такое уж и добро, также как и зло – не всегда является злом. По словам жителей страны Оз, «никто не скорбит по злым». Исключение всегда составляют только зрители… Хто хоче побачити на власні очі, але погана якість. Почитайте, знайдете на свій смак копію - чи з прекрасним виконанням (голос) чи з більш меньш відповідною якістю відео. http://www.ex.ua/view/7623649?r=70665,23775 http://www.ex.ua/view/7623649?r=70665,23775

Який погляд у закоханої людини? Фільм можна передивитися він називається "100 дівчат і одна в ліфті" В оригіналі просто "100 дівчат". Варто попередити, що його відзнято в часи, коли Голівуд маніпулював темою молодіжного сексу. Але фільм про кохання всеж!

Я не в змлзі покищо коректно реагувати на те, що відбувається навкруг.
Отже вибачте, на замітки не ходитиму. Покищо.

 

Кадр з фільму про Джекі Кеннеді-Онасіс.
Хоча Кеті Холмс схожа на першуледі, але їй далеко до "ікони стилю".