Супермаркет…

Наснився мені дивний сон. Ниби, мешкаю я, як і всі, - у величезному Супермаркеті.  Площа, якого просто величезна…і у якому ми проходимо різні відділи, що б досягти каси. Але шлях настільки довгий, що пройшовши тільки перший відділ - ми стаємо старші… За стінами того супермаркету, здається, нічого немає, або густим туманом повите…

Я проходжу перший відділ… визначаюсь з багатьма речами... і розумію, що під кінець мене мало що цікавить.

Якимсь чином замість другого відділу потрапляю у підсобку… і розумію, що все що потрапило до моїх рук  до цього часу – лише іграшки, ніби - «бірюльки». Я  перебираю, переглядаю… як той Гулівер…

Тако ж я бачу, як за мною, а отже і за іншими спостерігають робітники супермаркету, люди з обличчами «лікарів» з реклами. Вони  наглядають за тим, щоб «мешканці» Супермаркету гралися і не заважали один одному. «Лікарі» сумлінно виконують обов*язки. Нічим іншим від відвідувачів не відрізняються. Хіба, що вони щось знають...

Мене не задоволняють надані мені "іграшки". Я відчуаю задуху і хочу залишити це місце. Але те, що ховається за туманом, здається набагато більш лякаючим, ніж порожнеча самого Супермаркету...