колись кожен зрозуміє, але буде пізновато

я не навиджу лукавість у людях, це перше щоб я викоринила в кожній людині...це те, від чого страждає кожен хто стикнеться....ненавиджу, коли люди розходяться, і починаються статуси: я знав що так буде, все до того йшло....шкода, а вже через декілька годин новий - ура, нарешті я знайшов достойну дівчину!!! - навіщо ця гра, навіщо так демонстративно лукавити перед народом???? нвіщо просити допомоги з надією що відмолять, бо якщо ні - то це буде помилка усього життя???? навіщо дивитись в очі говорити слова кохання, при цьому уявляти когось іншого перед собою, і лиш втішати себе думкою - "а що головне я не один???" що ви хорошого робите для тих - інших. які вам вірять і надіються на правду???? навіщо породжувати страх брехні, недовіру - а потім говорти, що саме це стало причиною розриву стосунків????

навіщо  дозволяти жінкам бути сильними, радіти тому що вони успішні і заробляють гроші, а потім обзивати їх феміністками?

чому просто не жити і не сприймати усе як є: любить-добре, ні - навіщо марнувати час?, бреше-більше не вірити - або взагалі не брехати, якщо все сприйматиметься як потрібно: ну і що, якщо не дуже рінві ноги, хіба легше чути брехню і заспокоювати себе нею???

як навчитись цінувати те що маєш? щоб потім не жалкувати що втратив те єдине, що було, але не цінилось.....