Її зроду-віку називали сиротою. Лаяли, дражнили, проганяли. Але це зовсім не бентежило Мову йшла від села до села від міста до міста. Вона знала, що рано чи пізно знайде своїх батьків, з якими ще у дитинстві розлучили вороги, які напали на її рідне село. Поневолили людей, більшість забрали у рабство, та Мові вдалося не тільки затаїтися від пильного ока чужинців, а й вирватися на волю. Хоч і всі навкруги називали її сиротою безрідною, у своїй пам’яті берегла світлий образ батьків...
Читати далі...