Не просто лялька, а оберіг

ті ляльки мотати,

що колись у дитинстві мотали собі,

щоб в них ту красу і любов передати

онуці же вашій, а я - доні своїй.

Де б не доводилося бувати за межами Галичини, а на згадку про Яворівщину люди одразу згадують про своєрідне народно-декоративне мистецтво цього краю. Що й казати, наші народні умільці з найдавніших часів дивували світ своїми неповторними і оригінальними дерев'яними іграшками, різьбою на деревині, вишиванками.

Земля яворівська завжди була багата талантами. Серед них й членкиня Товариства активу Львівської обласної організації Національної спілки художників України Оксана Маруняк. Народилась майстриня і проживає у смт. Івоно-Франковому Яворівського району. Своїм захоплення мистецтвом  та виготовленням ляльок-забавок завдячує бабці Катерині Грем, уродженці с. Вишенька. Ще тоді малою вона не могла відірвати очей від її виробів. І вирішила, що теж навчиться тому ремеслу. Ці дитячі мрії настирливої дівчинки стали реальністю.

Лялька-мотанка відома ще з часів Трипільської цивілізації. Вона була не просто іграшкою, але й оберегом, символізуючи неперервний зв'язок між поколіннями. Ляльку створювали шляхом намотування - накручування - зв'язування тканини і ниток. На Яворівщині ж для основи виробу завжди брали сіно. Кожна мати для своєї дитини вміла виготовляти забавку. Лялька - мотанка мала бути без лика, їй не можна малювати обличчя, щоб не бути на когось подібним і часом не завдати шкоди. Вважалося, що лялька є посередником між живими і тими, кого на білому світі вже чи ще нема, та слугувала берегинею для родини. Робилася із хрестоподібним візерунком на обличчі.

Майстриня виготовляє не тільки мотані ляльки, але і шиті, і вузлові. Найпершою іграшкою, яку виготовила майстриня разом з бабусею, була вузлова лялька. Ця лялька виготовляється шляхом зав'язування і намотування тканини без допомоги голки. Щоб надати таким лялькам естетичного вигляду майстриня одягає на них вишите вбрання. Одяг таким лялькам також не шиється, його створюється шляхом намотування шматків тканини. Перед тим, як «одягнути» ляльку, майстриня детально добирає шматки тканини так, щоби зберегти національний колорит одягу Яворівщини. При виготовленні вбрання ляльок велика увага зосереджується на тому, щоб передати крій сорочки і вишивку, що відповідає цьому регіону. Обов'язковим елементом одягу в таких ляльок є оздоблений вишивкою фартух. Художні якості такої ляльки полягають саме в майстерності відтворити в зменшеному вигляді традиційний одяг яворівщини. Такими ляльками милуються на виставках в художніх салонах, на фольклорних святах та ярмарках. Виготовлена в ручну лялька є символом добра, родючості, материнства.

Цікавість до таких виробів з часом не згасає , а, навпаки, поглиблюється. Теплом, яке отримала з рук бабусі, майстриня щедро ділиться із своїми вихованцями, адже Оксана Маруняк не тільки створює власні ляльки, але й передає свій досвід дітям, працюючи керівником гуртків «Народна лялька», «М'яка іграшка» та «Природа і фантазія» в Івано-Франковому . її вихованці неодноразово брали участь у конкурсах різного рівня у Львові, Києві, Косові і займали призові місця.

        Лялька, лялечка, ляля - такими ніжними словами називають свої витвори діти. Лялька виготовлена власними руками є єдиною і неповторною.

Народній ляльці вже понад сім століть. Завдяки цій маленькій забавці до нинішнього часу люди зберегли свій національний колорит, свою автентичність і неповторність, адже відображають світ того народу, до якого належали.

Надія Кікта, науковий працівник музейного комплексу «Дрогобиччина»

Фотографії у фотоальбомі «Лялькове мистецтво»