Відвідали ми дім Олександра Дюма,який велично називається Замком Монте-Крісто. Мені сподобалося,звичайно. Ми купили білет з гідом і театралізованою постановкою. Таке дійство відбувається тільки у кожну останню неділю місяця. Було дуже цікаво. І приємно вразило те,що з глядачів були ми і ще одна сім’я з старшим хлопчиком. А люди відпрацювали все на повну потужність. У ненав’язливий спосіб цікаво обіграли і розповіли як будувався замок, як жив Дюма,що любив,як працював… Після публікації роману «Три Мушкетери» і під час роботи над «Графом Монте-Крісто» у Дюма виник задум збудувати своє родове гніздо з однойменною назвою.Як стверджували працівники музею- у письменника був такий характер,що якщо щось приходило йому на думку,то він вже з нічим не рахувався,а доводив до бажаного результату. Так за 2,5 роки на кількох гектарах землі виріс Замок Монте-Крісто- чотириповерховий жилий будинок у стилі ренесансу. На жаль, у середині заборонено фотографувати. Інтер’єр збережено наближений до жилого. Навіть сервірований стіл у їдальні. До речі,Дюма дуже любив кухонну справу. Сам часто готував,написав кулінарну книгу і уклав кулінарний словник.
Для продуктивної праці у комфорті і спокої він задумав ще окреме приміщення, назване Замком Іф, яке на практиці виконувало функцію робочого кабінету. Це дуже мальовничий замочок у неготичному стилі. На стінах вибиті назви багатьох творів письменника та його героїв. Все у гарному стані до тепер.
Цікавий факт. На побудову Дюма витратив трохи більше ніж 500000 франків. На відкриття замку запросив більше 600 гостей. Він любив світські заходи,любив жити на широку ногу. Попри це також багато працював. Всього за життя написав біля 300 творів( а я то думала,що так багато прочитала вже). Та все ж його працелюбність і постійний друк його творів не врятували автора від банкрутства. Всього за 2 роки замок з територією і всім убранством був проданий з молотка за мізерну суму - 31000 франків!
Маєток часто переходив з рук у руки поки у 1960хрр. його не задумали знести на користь нової сучасної забудови. Та,на щастя,зібралося кілька «друзів та почитателів Дюма»,які викупили всю територію,відреставрували,облаштували музей і дали можливість нам це все побачити.
     







 
              
 
        

  


           
 
             
         
               
        

    

Швейцарский ніж не потрібен!

    


    


     



  

                                                          

прийшла твоя пора панувать сповна.

На  цих, тобі доступних, Землі широтах,

в моїй рідній стороні і в низені,і на висотах.

що змерзлу землю,ніжно пухом покрива.

Воду ж, від сильного морозу під лід хова,

а зайчика - пострибайчика в білу шубку одіва.

одягли яскраві, осяйні плащі.

Це ж інію кристалики блискучі

виграють на сонці і сліплять очі.

зійшлись у гурт, до кучі.

Хоч крижинки ці не балакучі,

як морози всі тріскучі.

і неодмінно десь на висоті,

щоб усім була видна,їх краса,

яскрава, аж до сліз, зими яса.

привітна, чарівно-осяйна,

буває і сурова, і похмура,

така у неї вже натура.

а завтра, хоч з хати не виглядай.

Літучими крижинками боляче січе,

тріскучими морозами леце все обпече.

в піруетах бездоганно,сніжинками танцює.

От як розійшлася,як загула хуга - завірюха

снігом все лице задула,аж по самі вуха.

погляньте, ось там, стоїть сама собі у полі,

її з ніг до голови 

вкрили повністю сніги.

це так зима по них ступає,своїм пухом все огортає.

Стелиться за нею шлях, весь чистий,променистий,

як неозорий, чумацький, зоряно-іскристий.

коли явились три твої,суровії сини

все спочило аж до весни,

занурившись у сни.

яку своєю легкою рукою

ти виткала із срібла

і нею землю ніжно вкрила.

над нею срібно-білі крила

її від морозу,від біди оберігла,

турботливо,по-материнські обігріла.

сонно-біле твоє єство,

колюче і безплідне є воно,

студеного катарсису зерно.

і визнати я мушу,вона милує око й душу,

і розквітає,навіть,у пекучу стужу,

схожою на білосніжну ружу.

піднімають настрій в кожній хаті

і ніби кажуть всім:–“Годі ледарі вам спати

зима вже на порозі – гайда її стрічати!”

і на підступному морозі,підтупця вивчати.

Тому-то і дорослі,й дітлахи беруть сани,лижі,ковзани,

і весело прямують в обійми матінки зими.

На моєму поверсі живе старенька,85 років,бабуся Ліда.Родичі її всі в Києві,бувають наїздами,тож коли щось потрібно терміново,я як сусідка вирішую її маленькі проблеми,як то вимкнений випадково мобільний чи купити хліба.
Старість не прикрашає,мій син в свої 4,5 роки вчора спитав:
-Мам,а чого в бабусі Ліди такі страшні очі?
-Тому що вона старенька.
-А чого вона старенька?
-Тому що їй багато років.Всі колись стають старенькі,я теж колись стану старенька, а ти виростеш.
-Мам, ти будеш старенька?А тебе що, теж будуть такі страшні очі?!-налякано.
-Не знаю, синочку, побачимо...
-Тоді я не буду тебе любити, мамо, якщо в тебе будуть такі страшні очі,і не буду тобі допомагати.-заявив мій син.
Намагаюсь мягко розказати:
-Тош, а хто ж меін буде допомагати?
Задумався, і видав:
-Папа нехай тобі допомагає.
-Тош, папа теж буде старенький.Стареньким треба допомагати...
Киває...
))))))))))

В нас,жінок, є безліч таємниць і секретів якими ми костуємось кожного дня щоб бути найкращими в усіх відношеннях.Всі ці таємниці нами надійно зберігаються  і активно примножуються.І все це робиться для того,щоб не дивлячись на ніякі зміни в світі - ми завжди залишались жіночними,коханими і бажаними, найкращими господинями і берегинями домашнього вогнища.Блог присвячується сучасним жінкам і всьому що їх цікавить: краса,захоплення,дозвілля,рукоділля,культура,наука,бізнес,кар'єра,материнство,стосунки і багато-багато іншого,адже сучасні дами - натури багатогранні !

Ащо ви для того робите, дівчата і хлопці?

У Донецьку поклали вінок з колючого дроту "катові українського народу" оленіву (ульянову)

Попереду ходи йшли чоловік і жінка в національних костюмах з кошиком жовто-блакитних кольорів. За ними молоді люди несли великий прапор України. Учасники акції, багато з яких були у вишиванках і вінках, вигукували різні гасла: «Україна понад усе!», «Кому належить Україна? Українцям! Кому належить Донбас? Олігархам» (після цих слів почувся сміх в натовпі), «Банду геть!» , «Хама на парашу!»

Поклали квіти до пам'ятника Т. Шевченка, після чого представники Української Православної церкви Київського Патріархату, Української греко-католицької церкви, Української Автокефальної Православної церкви провели спільний молебень за Україну.

Донецька краса України    , а заповідники, ландшафти, а Лавра Святогірська ... свята земля ...

Перед початком заходу на площі імені Леніна представники виконавчої служби зачитали організаторам рішення суду про заборону проведення святкової ходи до Дня Незалежності.