хочу сюди!
 

Sveta

34 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «майбутнє»

Як же мені пройти в садок?

Олег Мацех;
На фото Даниїл, син мого близького друга Valeriy Mirgorodskiy який мене приютив на час революції, мешкає він біля адміністрації президента. Вранці, коли маля вийшло на вулицю, завмерло перед стіною беркуту та мовчало близько п'яти хвилин. Потім малий сказав: "Як же мені пройти в садок?". Фото мами з мобільного. — здесь: Адміністрація Президента України


Декілька питань до опозиції.

Декілька питань до опозиції.
4 декабря 2013 г. в 16:54

Набридла трьохголово-безголова опозиція. 

Вона не спроможна виробити стратегії та плану дій, не продукує рішень, не в стані організувати дієвих структур, сама ні до чого не готова, її постійно дурять, вона боязлива, не рішуча та не готова брати на себе відповідальність. Її основний лозунг "Банду геть", навіть не "Бандитам тюрми". Вони не показують шляхів, як ту банду геть, їхній рецепт - лише присутність наших тіл на морозі, багато тіл... Вони закликають стояти до кінця, але замовчують до чийого кінця? Самі ж вони не збираються стояти на морозі


Вони не готові скласти мандати, обнулити списки та вийти з людьми на вулицю. Вони не готові відмовитись від влади, відсепаруватись від бандитів. Вони не готові піти до людей в намети та жити з ними там до кінця. Вони не можуть зробити жодної рішучої дії!


Так, вони не бандити, але набиваючи свої кишені та задовільняючи свої інтереси привели бандитів до влади, а якщо не набивали то закривали очі на те, як це роблять їхні однопартійці чи підлеглі.

У всьому іншому вони від тої банди не відрізняються, хіба трохи дрібніші. Живуть подвійними стандартами, брехливі, надмірні, відірвались від людей. Вони настільки закохані у себе, що навіть втратили інстинкт самозбереження.


Чи можна сказати, що вони кращі від влади?

Вони досі не спромоглися вибрати посеред себе єдиного лідера. Історія не знає успішних тріумвіратів. А хіба Україна стане винятком? Вони підсвідомо бояться усунути Януковича та випустити Юлю, бо кому вони тоді потрібні? Тому й не рішучі. Їх не боїться влада, тому й ігнорує.

Це узагальнена оцінка, не хочу когось образити. Так, не всі такі, але ті, хто не такі, усе одно втиснуті в їхню систему і з часом стають такими ж або витісняються цією системою.


Чи це вони розбудили людей та підняли на повстання? Чи можна сподіватись перемоги з такою "опозицією"? Чи можна їм взагалі вірити?


Це не мої міркування, це лише спостереження та реалії. На жаль.

Два дні поспіль я намагався достукатись до політиків з ідеєю необхідності терміново організувати в безпосередній близькості до Майдану приміщення для людей, що пікетують урядові установи, охороняють Майдан чи виконують систематично різні завдання штабу, щось на зразок казарм. Щоб люди мали де відпочити, щоб можна було швидко надати їм медичну допомогу, нагодувати та швидко їх зібрати. Окрім цього необхідно знайти приміщення, де можна було б розмістити координаційні штаби для громадських активістів, служб поселення та відправлення, офіси з оргтехнікою тощо. Ідеальним приміщенням для таких цілей був Український дім. Окрім функціонального, він ще має стратегічне значення, є символом революції і знаходиться не де-небудь, а на Європейській площі.


Першого ж дня я безрезультативно намагався зв'язатись з Анатолієм Гриценком, Олесем Донієм та Андрієм Парубієм, яких знаю особисто, щоб разом з депутатами зайти в Український дім та розміститись там. Увечері на ініціативу відгукнувся депутат Дерев'янко. Разом з ним, невеликою групою ми потрапили до середини, де нас зустріла охорона, знадвору стояв натовп, близько 2-х тисяч людей. Переконаний, якби туди прийшло ще кілька народних депутатів, зокрема Кличко, нас впустили б у будівлю, але ніхто цього робити не збирався, а навпаки центральний штаб дав вказівку залишити будівлю. Демотивовані люди розійшлись, а ми залишились без такого важливого об'єкту.

Пробував ще пояснити важливість питання своїм друзям, народним депутатам Михайлу Хмілю та Оксані Продан, яка в свою чергу спробувала організувати зустріч з Турчиновим. З Турчиновим так і не зустрівся, переговорив лише з його помічником, але без результату. Вразив мене штаб, за кордонами охорони купа важняків в дорогому одязі. Якось тут не дуже революційно.

А ще мав досвід в організації блокування кабміну, куди привів своїх людей. В понеділок о 6-й ранку за рішенням штабу його мали взяти в кільце представники опозиційних сил та громадських організацій. В результаті о 6-й годині прийшли лише представники громадських організацій. Представники Свободи прибули за годину, ще пізніше Батьківщини, а представники Удару взагалі не з'явились. Було моторошно та бридко.


А сьогодні водили хороводи туди сюди, ходили до Призидента, щось від нього вимагали, а його там не було. Замість того, щоб першим питанням поставити вимогу про звільнення затриманих хлопців, але хто би за них пам'ятав, окрім кількох депутатів.

Що далі?


Я не збираюсь демотивувати людей, це не так легко зробити. Бо цього разу вийшли вони не за опозицію, а проти влади. Є різниця між гаслами "Ющенко так" та "Янукович ні". А опозиція замість включитись на рівних в процес, намагається його всіляко очолити. У результаті не використовується потенціал активістів та представників бізнесу, гасятся їхні ініціативи, не залучаються їхні ресурси, не дослухаються до їхніх ідей. Політики намагаються усі дії взяти під контроль та блокують паралельні дії громадських активістів. За таких умов не можливе розгортання широкого Народного Фронту, що на мою думку є чи не єдиним шляхом до успіху.


Дії, котрі зараз пропонує опозиція лише на руку владі, яка взяла тактику очікування. Вони призведуть до падіння динаміки. Стояння і ходіння врешті решт людям набриднуть і вони поїдуть додому. Не думаю, що люди захочуть зустріти Новий рік та Різдво на Майдані. Необхідно дражнити владу різноплановими множинними діями, виводити її з рівноваги, щоб викликати режим на неадекватні відповіді. Досвід показав, що політика залякування діє в Україні навпаки. Нам вже немає чого боятись, гірше не буде, хіба що дурень цього не бачить. Далі тільки терор та морок.

На відміну від 2004 року, цього разу все значно складніше, немає сильної опозиції, немає єдиного лідера, немає шляхів досягнення поставлених цілей, ворог значно жорстокіший та цинічніший, ним є не лише чинна влада, а й сусідня ненаситна держава.


Якщо опозиція не змінить підходів, вона або заведе свій народ в нікуди, або він зорієнтується і почне діяти без неї. Тоді попереду або велика депресія, або громадянська війна. Ні одне, ні друге не тішить.


Але є ще один варіант, який може стати виходом з ситуації. Якщо опозиція не оговтається, то треба забути за неї та почати свою швидку самоорганізацію, свою боротьбу проти режиму. Тоді з'являться нові структури, нові лідери, нова Україна, європейська держава побудована на відповідальності знизу. Переконаний, що ресурсів та енергії для цього достатньо.


https://www.facebook.com/notes/%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B3-%D0%BC%D0%B0%D1%86%D0%B5%D1%85/%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C-%D0%B4%D0%BE-%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97/636801666378227


Які діти - таке й майбутнє!

УСІ КОМПЛЕКСИ РОДОМ З ДИТИНСТВА АБО ЩО ВИХОВАЛИ, ТЕ І МАЄМО 

ЯКІ ДІТИ - ТАКЕ Й МАЙБУТНЄ!

Дитина, оточена критикою, - вчиться звинувачувати;
Дитина, оточена насмішками, - вчиться не довіряти;
Дитина, оточена нерозумінням, - вчиться не чути інших;
Дитина, оточена обманом, - вчиться брехати;
Дитина, оточена соромом, - вчиться відчувати провину;

ПРОТЕ...
Дитина, оточена підтримкою, - вчиться захищати;
Дитина, оточена терпінням, - вчиться бути терплячою;
Дитина, оточена визнанням, - вчиться бути впевненою;
Дитина, оточена безпекою, - вчиться довірі;
Дитина, оточена любов'ю, - вчиться любити і дарувати любов;
Дитина, оточена свободою вибору, - вчиться бути відповідальною за свої рішення.  



--------------------------------------------

Свадьба в Киеве ведущий. Ведущие на свадьбу Киев. Лучшие рекомендации, отзывы.
Свадьба в Киеве. Замечательный ведущий свадеб. Лучшие рекомендации отзывы.
Ведущий на корпоратив Киев. Ведущие корпоративов в Киеве.
Ведущие презентеций и рекламных акций Киев. Профессиональный ведущий на презентацию в Киеве.
Ведущий на юбилей Киев. Тамада на юбилей, день рождения в Киеве. Ведущий дня рождения, юбилея.
Ведущий командных игровых тренингов Киев. TRG тренинги в Киеве.

2019 рік від Microsoft

Ролик не новий, але пізнавальний. Газети як в Гаррі Поттері.


Увага! це варте уваги..... про сланцевий газ.

Зараз ведеться багато розмов про сланцевий газ. Добре це, чи погано?

 

Наразі ніхто не може довести ані перше, ані друге. А от про утаємниченість і явну протиправність процесу підписання угоди "Про розподіл продукції..." варто знати всім. 
Чи варто будити лихо, яке ще достаменно ніхто не вивчив? 
Чи доцільно вчиняти дії, наслідки яких ніхто навіть не прорахував теоретично?....
Я хочу залишити нащадкам  ЖИВУ Україну! 
НІ! -марсіанським пейзажам на українських землях!






тут деякий матеріал за темою -так, буков багато, але це того варте:

Духовні цінності


Духовні цінності

Любомир Гузар «Дзеркало тижня. Україна» №29, 22 серпня 2012,

Минає двадцять перший рік існування самостійної, незалежної Української держави. Ранні дев’яності роки минулого століття позначались вибухом надії, неймовірної ейфорії. Після десятиліть, а властиво — століть дуже складних обставин життя, здавалося, що для нашого народу починається новий порядок, настає золота доба. Але так не сталося.
Настрої в народі визначають зневіра та відчай. Чомусь у нас сьогодні не все грає. На якій підставі? Правдоподібно, найглибшою причиною такого стану є матеріалізм, не як теоретичне філософське вчення, а радше як неймовірна практична зажерливість. На це звернули увагу предстоятелі трьох українських традиційних Церков (УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ) у своєму Зверненні 1 грудня 2011 року. Справді, куди не глянемо, всюди одна й та сама музика.
Останніми роками значно зросла кількість українських мільйонерів. Може, само собою це було б не найбільшим лихом, бо для народу добре мати багатих людей, але й тут якось не все ладиться. Адже дуже велика частина населення впродовж тих самих років убожіє, відчуває брак засобів для нормального, спокійного, вповні захищеного щоденного життя, як це личило б громадянам багатої країни, про що дедалі більше й гучніше говориться. Мабуть, кожному зрозуміло, що зацікавлення засобами щоденного життя дуже відрізняється від жадоби матеріальних благ та тих привілеїв чи проклять, які приносить із собою непомірне багатство.
На багатьох ділянках суспільного життя за найвище добро поставлено матеріальні блага. Влада, чинна чи бажана, зосереджена на збагаченні, радше власному, ніж народу. В політичному житті за місце у списку кандидатів треба чимало заплатити, а мажоритарним кандидатам не можна вірити, бо себе продадуть. Фальсифікація «волевиявлення», як і збирання підписів чи проведення зібрань, уже відкрито і безсоромно оплачується ще далеко до самої дати голосування. Уми високих посадовців зациклені на фінансах: кредити, інвестиції, сплата податків, пенсії, соціальні виплати тощо. Тим часом слухачі їхніх заяв відчувають щораз більшу прірву між словами та дійсністю. Велика індустрія старається задавати тон державній політиці виключно задля збагачення кількох родин. Щасливий той, кому вдасться відбитися від рейдерського нападу. Середні і малі підприємства борються за своє існування. На всіх рівнях фінансових відомств усі справи можна легко залагодити за кілька годин, поклавши наповнений умовними одиницями конверт на стіл відповідного чиновника. Земельну ділянку, навіть якщо на ній містилася історична будівля або вона законом відведена під культову споруду, можна віддати під комерційне використання. Свободою слова володіють власники ЗМІ. Відсоток державного бюджету на науку та культуру мізерний. Натомість від перших класів початкової школи до закінчення вищих студій треба платити: за вступ, за переведення з курсу на курс і випуск, а академічним ступенем можна прикраситися навіть без зайвого навчального зусилля.
Що вже казати про судову гілку влади: народ не має довір’я ні до правозахисних, ні до судових установ. Багатій людині не потрібно турбуватися про свої манери керування автомобілем. Навіть якщо їй і трапиться когось поважно «потурбувати», вона тим не переймається. Одне слово, все вище сказане — це дуже прикрий образ нашої дійсності: за гроші і задля грошей можна все. Як твердять старші і молодші громадяни — в Україні купується і продається все. Тому цілком закономірно, що найбільшою цінністю вважається гріш.
Двадцять років життя, навіть у власній незалежній державі, не дали бажаних плодів. Матеріалістична філософія життя себе не виправдала. Незважаючи на багато милозвучних заяв, котимося до гіршого. Настав найвищий час шукати інших підходів до здорового суспільного життя, інших цінностей, за якими буде можливо розвивати справді здорове суспільне буття.
То що ж нам робити? Потрібно звернутися до інших цінностей, перевірити їх, щоб переконатися, чи можуть вони гарантувати позитивний розвиток, солідну основу для тривалого розвитку. Визначення таких цінностей — це не пошуки в темряві, це радше ствердження досвіду суспільств і народів, які на таких цінностях успішно будували своє суспільне життя. Це завдання провідної верстви суспільства, так званої інтелігенції, — належно представити такі цінності. Популярно називаємо їх духовними, але не в слові таємниця їхньої вартості, а в змісті. Нижче подаємо конкретні приклади, що ці так звані духовні цінності собою являють. Відразу видно, що вони нас уводять в інший світ. Ось вони:
Погляньмо на самих себе. Хто ми? Звідки взялися? Чи наше існування має якесь значення? Чи маємо якусь питому гідність? Чи можемо щось пізнати і зрозуміти? Чи можемо щось бажати та щось постановити? Чи можемо свобідно вибрати напрям нашого життя? Чи маємо якісь здібності? Чи маємо якісь таланти? Чи маємо змогу щось осягнути? Чи можемо щось доброго вчинити? А куди прямуємо? Який зміст і яка ціль нашого життя?
Спробуйте відповісти на всі ці питання, і напевно здивуєтесь, наскільки великою є ваша гідність. А тепер зробіть наступний крок.
Якщо ви належно зрозуміли свою власну гідність, то чи гідність вашого сусіда менша за вашу? Якщо вас варто вшанувати, то чи менше треба шанувати вашого сусіда? А якщо вам вільно щось зробити, то чи вашому сусідові менш вільно? Якщо ви людина віруюча, то вище наведені питання постануть перед вами ще яскравіше. Але навіть якщо ви не вірите у Творця, то вам відкривається розуміння дійсності, а перш за все — розуміння самого себе, про яке людина, хоча б власник цілої гори золота, навіть не мріятиме. Отже, маємо приклад однієї духовної цінності — природа людини. Коли її приймаємо, світ починає видаватися цілком інакшим.
Трапляються ситуації, і то, на жаль, не аж так рідко, коли громадянин щось стверджує, а чиновник це спростовує. Який наш висновок? Хто з цих двох не каже правди? Якби вони обидва говорили правду, наскільки б змінилася якість суспільного життя! Ось вам і друга духовна цінність — говорити правду. Як прекрасно, коли перестають торгувати правдою!
Живемо в такий історичний період, коли поінформованість є дуже важливою частиною суспільного життя. Йдеться про якість уявлень, достовірність, об’єктивність, здоровий глузд, позитивний підхід до життєвих проблем. Чи не такими повинні бути засоби масової інформації?
Уявімо собі ситуацію, де ви чиновник, ваші повноваження чітко визначені, як і ваші обов’язки-завдання. До вас приходить громадянин, котрий викладає свою потребу, яку ви без зайвих ускладнень, без жодних вимог особистого характеру ретельно та без зволікання залагоджуєте. Чи щось таке можливе? Спробуйте — і здивуєтесь, що цей громадянин відійде щиро задоволений, з погідною усмішкою на обличчі, а ви відчуєте справжнє внутрішнє задоволення.
Уявімо собі іншу конкретну ситуацію, де ви викладач. За декілька років ваші студенти нестимуть відповідальне служіння на різних ділянках життя. Є два шляхи, якими можна досягти бажаного результату: студент регулярно платить і безперебійно переходить з курсу на курс, не завдаючи собі ані найменшого клопоту, щоб чогось навчитися. Інший студент завзято працює, не зіпсутий поганим прикладом своїх багатих батьків, але зі щирим бажанням колись належно та відповідально послужити потребуючим. Кому з цих двох ви б хотіли допомогти, і в який спосіб — руйнуючи чи будуючи його характер?
Існує ціла низка соціальних зобов’язань, які уможливлюють і в свій спосіб задовольняють життєві потреби громадян, — це двосторонні відносини громадянина та держави. Громадянин виділяє свою фінансову пайку для загального блага: утримання шкіл, забезпечення охорони здоров’я, культурних установ, благодійних установ тощо. А держава, зі свого боку, захищає права своїх громадян, перш за все щодо належного забезпечення та інших умов для нормального особистого, сімейного та громадського розвитку. Є стан, який треба назвати суспільною справедливістю, де вона забезпечена на ділі, а не тільки на словах: там панує мир.
Ми дещо сказали про духовні цінності. Те, що сказане, дуже відрізняється від переконань, які тепер панують в Україні. Якщо щиро бажаємо докорінно змінити напрям розвитку нашого суспільства, мусимо змінити систему цінностей. Мусимо це робити всі разом. Велике питання, яке перед нами стоїть: чи всі ми насправді цього бажаємо? На жаль, складається враження, що ні.
Але я як християнин, а не як пустослівний політик, щиро надіюся — проти надії таки сподіваюся, — що рано чи пізно всі ми без винятку таки зберемось, сядемо разом і розпочнемо справді творчу, підкреслюю — творчу, розмову.
zn.ua
http://dt.ua/POLITICS/duhovni_tsinnosti-107478.html


93%, 14 голосів

7%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Сучасне вагітне майбутнім

 Вельмишановне панство з блогерів і всіх інших, хто читає чи проглядає мої дописи тут або деінде, - як я вже зазначав в минулому, я використовую цей ресурс просто для оприлюднення своїх матеріалів. І все! Мені тим Інтернет і цікавий, що я можу розмістити що хочу і забути, тобто не думати як далі донести думку суспільству - вона вже є доступна для всіх бажаючих, отож можу спокійно рухатись далі.

Далі буде Майбутнє і мене турбує, яким воно буде. Маю тверде переконання, що в житті нічого не відбувається просто так спонтанно: все має певний збіг сукупних обставин, серед яких можливі випадковості, але спільний знаменник всеодно буде закономірним. Не буду зараз обтяжувати всіх прикладами і доводами - їх безліч. Хочу сказати про інше: я викладаю свої знання і роздуми тут для спільного використання всіма, хто того забажає - ото і все.

Також хочу зазначити, що я не претендую на те, щоб бути найрозумнішим за всіх - а навіщо воно мені? Мій імператив дії походить з іншого: якщо я втаємничую свої розумові знахідки в собі через завищену самокритичність, то зроблю зле, бо не мені вирішувати, що є насправді мудре, а що - не дуже.
Все вирішуєте ви, мої читачі. Знайдете собі цікаве і корисне - добре, але як не станете читати - теж не пропадете, як і я не пропаду з того.
Я дуже полюбляю притчу про сіяча, що розкидує зерно, але в кожної зернини своя доля і не кожному зерняті дано прорости і вирости до повноцінного колоса.
Як ще люблю повторювати іншу сентенцію: - Якщо врожай поганий - всеодно треба сіяти знову і знову.
Моя робота як я її вбачаю: засівати думками українські інтелектуальні грунти. Я плекаю УКРАЇНСЬКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ЕЛІТУ МАЙБУТНЬОГО.  Придумав для цього віртуальний проект Соціальна партія України "Гарт" (СПУ "Гарт") http://gartua.io.ua/ - з тим і буду рухатись далі.

З повагою - Богдан Гордасевич.

Народным избранникам ПОСВЯЩАЕТСЯ:

20 років НЕЗАЛЕЖНОСТІ!!! Дякуємо ВАМ, Шановні панове президенти, міністри, депутати...

6%, 1 голос

0%, 0 голосів

41%, 7 голосів

6%, 1 голос

47%, 8 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Майбутнє України

Прокинувшись від дурного сну сьогодні рано мені захтілося списати в людей якою б вони хотіли бачити Україну в найближчому майбутньому? А де можна про це запитати, звичайно на українському порталі, яким користуються всі активні люди. 

Тому, я б дуже просив вас всіх поставитись до Опитування поважно та щиро, дайте свою відповідь. 

Якою Ви б хтіли бачити Україну в найближчому майбутньому?


13%, 4 голоси

50%, 15 голосів

30%, 9 голосів

3%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

3%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.