хочу сюди!
 

Ирина

48 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 36-50 років

Замітки з міткою «майбутнє»

Я пойду

Завтра митинг за копа, который посмел остановить мажоров. Кто хочет, чтоб в стране был порядок, а не вседозволенность мажоров и олигархов - тот прийдет завтра на Софиевскую площадь. Кто не пойдет - тот значит морально сломлен и согласен дальше жить как дерьмо в ногах разных ублюдков.



Can't Happen Here - Rainbow

Can't Happen Here
         Тут ні чим не зарадиш.

Contaminated fish and micro chips
         Отруєна риба і мікропроцесори,
huge supertankers on Arabian trips
         гігантські супертанкери на арабських напрямках,
oily propaganda from the leaders' lips
         нудотне красномовство вождів,
all about the future...
         все балакають про майбутнє...
There's people over here, people over there
         Люди тут, люди там,
everybody's looking for a little more air
         кожен в пошуку місця під сонцем,
crossing all the borders just to take their share
         перетинаючи всі кордони, щоб не прогавити свою частку,
planning for the future,
         і плануючи майбутнє.

Аnd we're so abused, and we're so confused
          Все в нас настільки оманливо і заплутано,  
it's easy to believe
          і то є цілком ймовірним,
that someone's gonna light the fuse
          що хтось збирається підпалити бікфордів шнур,
can't happen here, can't happen here
          і з тим нічого не вдієш, нічого не зміниш.
all that you fear they're telling you
          Єдине лякає, що всі кажуть тобі:
can't happen here.
          - Нічого не вдієш.

Supersonic planes for a holyday boom
          Надзвукові лайнери замість святкових дзвонів.
Rio de Janeiro in an afternoon
          Вам в Ріо де Жанейро? Будете після обіду.
people out of work but there's people on the moon
          Люди вільні від праці, однак далекі і від життя,
looking for the future...
          намагаються передбачити майбутнє...
Concrete racktracks nationwide
          Бетонні дороги з естакадами національного значення,
juggernauts carrying up the countryside
          величезні фури колесять сільською місцевістю,
cars by the million on a one way ride
          річки по мільйону автівок течуть в кожен бік,
using up the future.
          знекровлюючи майбутнє.

and we're so abused, and we're so confused
          Ми настільки зіпсовані, настільки спантеличені,
it's easy to believe
          що дуже легко повірити,
that someone's gonna light the fuse
          що хтось підпалить бікфордів шнур,
can't happen here, can't happen here
          і нічим тут не зарадиш.
all that you fear they're telling you
          Ось це і лякає, коли звідусіль чуєш:
can't happen here.
          - Нічого не вдієш...

Satellites spying for the CIA
         Супутники-шпіони працюють на ЦРУ,
the KGB and the men in grey
         на КГБ і на збройні сили.
wonder if I'm gonna see another day
         Цікаво, я доживу до певного дня
somewhere in the future.
         десь у майбутньому?
We got everything we need for a peaceful time
         О, ми маємо все, щоб жити в мирі:
take what you want but you can't take mine
         бери, що хочеш, тільки не чіпай моє.
everybody's living on the Siegfried line
         Всі живуть немов на "лінії Маннергейма"
worried 'bout the future.
         в тривозі за майбутнє.

Аnd we're so abused, and we're so confused
        Все в нас так упосліджено, так перекручено,
it's so easy to believe
         що запросто може бути,
that someone's gonna light it,
         хтось збирається підпалити те все,
that someone's gonna light the fuse
         обов'язково підпалить бікфордів шнур,
can't happen here, can't happen here
         і нічого не можна змінити, нічого не поробиш...
all that you fear they're telling you,
         І це страшно, коли тобі говорять:
can't happen here.
         - Нічого не можна змінити.
Сan it?
          Хіба?

                                      28.09.2015

Слухати

Робота через 10-15 років. Чого очікувати?

Зміни в технологіях і способі життя спричинять трансформації практично у всіх сферах людської діяльності. Будуть з'являтися нові напрямки та спеціальності. Роботодавці почнуть посилено полювати за талантами. Система освіти навряд чи зможе реагувати на настільки швидкі зміни, і університети втратять монополію на знання. Тому на перший план вийде ідея безперервної освіти і самонавчання в процесі роботи.

Фахівці сфери ринку праці відзначають кілька напрямків, які варто враховувати, говорячи про професії майбутнього.
 
Перше - це розвиток інформаційних технологій. Сьогодні бізнес у багатьох галузях «пішов» в інтернет. Наприклад, просування товарів і послуг, підбір персоналу або фінансові операції тепер здійснюються через всесвітню павутину. У зв'язку з цим сучасні «білі комірці», крім професійних навичок, активно освоюють нові інструменти роботи в мережі.
Друге - крос-функціональність. У сучасному світі на вагу золота фахівці, які працюють «на стику» професій. Багато компаній прагнуть сформувати команди професіоналів, що володіють знаннями відразу в декількох областях. Такі співробітники можуть планувати свої дії з урахуванням діяльності колег, відмінно розуміють, яким є внесок кожного в загальний проект, а також відкриті до нового досвіду і готові навчати інших.
Третє - мобільність. Експерти стверджують, що сьогодні часта зміна місця роботи і навіть сфери діяльності є нормою. Освіта, яку отримують молоді люди, часто не визначає рід занять, і те, чим вони займаються зараз, не стане роботою усього їхнього життя. Американські дослідники припускають, що незабаром «білі комірці» зможуть освоїти до 10-14 професій до 38 років.
Четверте - зростання кількості позаштатних співробітників. Доступність інтернет-технологій робить можливою роботу на відстані. Компанії все частіше залучають співробітників «під проект», економлячи на оренді приміщень і обладнанні офісів. У майбутньому кількість фрілансерів буде тільки рости.
П'яте - потреба в «універсальних солдатах». Незалежно від того, в якій сфері працює людина, на перший план вийдуть його універсальні здібності. У ціні будуть фахівці, які володіють кількома іноземними мовами, знають основи менеджменту, маркетингу та фінансів. Дослідники помітили, що кожних два роки кількість інформації у світі збільшується більш ніж в два рази. У зв'язку з цим зростатиме потреба в професіоналах, які вміють працювати з big data. Не виключено, що найбільш перспективні фахівці почнуть вивчати програмування, щоб спілкуватися з IT-шниками на одній мові.
З урахуванням цих тенденцій можна стверджувати, що через п'ять-десять-двадцять років більшість галузей піддадуться переформатуванню і ринок праці буде виглядати дещо інакше.
 
У першу чергу, неможливо уявити сучасний світ без IT-фахівців, професія яких є найперспективнішою. Але й тут, на думку експертів, відбудуться помітні зміни. Наприклад, крім популярних зараз розробників і геймерів, з'являться такі професії, як дизайнер віртуальних світів, проектувальник нейроінтерфейсу, цифровий лінгвіст, організатор інтернет-спільнот, мережевий юрист і фахівець з кібер-безпеки.
 
Також актуальними будуть інженерні спеціальності, без розвитку яких неможливий науково-технічний прогрес. Розуміючи, що запас природних копалин обмежений, вчені роблять ставку на альтернативні джерела енергії. Тут на допомогу прийдуть архітектор енергонулевих будинків, який спроектує енергетично автономні будівлі, чи будівельник «розумних» доріг, який створить дорожнє покриття з датчиками контролю стану асфальту, а також наладчик енергомереж.
 
Не здадуть своїх позицій професії, які пов'язані з маркетингом і продажами. В умовах перенасичення ринку товарами та послугами маркетологам і рекламістам завжди знайдеться робота. Перевершити їх зможуть хіба що фахівці в області сервісу. Салони краси, ресторани і фітнес-зали стануть невід'ємною частиною суспільства споживачів.
 
У всьому світі дуже гостро стоїть питання вичерпності природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і браку якісних продуктів харчування. Тому в майбутньому екологи та фахівці агросектору змушені будуть об'єднати свої зусилля для вирішення цих проблем. З'являться такі професії, як урбаніст-еколог, сіті-фермер (вирощування овочів в міському середовищі) і фахівець з подолання екологічних катастроф.
 
У зв'язку з розвитком небезпечних захворювань і появою нових штамів вірусів незамінними залишаться медики та епідеміологи. Експерти прогнозують появу вузькопрофільних спеціальностей, таких як генетичний консультант, молекулярний дієтолог, консультант з здорової старості і проектувальник ПЗ для медичного обладнання.
 
Вчені все частіше схиляються до думки, що сучасне суспільство - це суспільство ризиків. Тому зростатиме потреба в аналітиках, бізнес-консультантах і форсайтерах. Представникам цих професій належить відстежувати тенденції в економіці, фінансах, транспортній галузі і складати аналітико-прогностичні звіти. Також зросте значимість управлінців, які реалізовуватимуть антикризові програми, налагоджуватимуть співпрацю з інвесторами та держорганами.
 
Нестабільність, наростання ризиків і поява нових викликів позначаться на емоційному і психічному стані людей. Однак на зміну звичайним психологам і психотерапевтам прийдуть фахівці з сімейної траєкторії розвитку, медіатори соціальних конфліктів, бізнес-коучі та персональні бренд-менеджери


7381АК

Гость із будущого (Чепиногине)

В дитинстві я любив грати в таку гру: Що я буду робити в цей самий день, скажімо, через 30 років... І от умовний діалог між мною і мною. 15 листопада 1984 року-15 листопада 2014 року...

Привіт!
- Здрастуй-здрастуй...
- Що робиш?
- Дивлюся в телефон
- Навіщо?
- Кіно дивлюся
- Де?
- В телефоні
-... В телефоні значить... Ну-Ну... А з тобою все в порядку? Ну, там, в плані здоров"я голови...
- Да, все ок, тільки курю багато...
- Я тоже курю, а що куриш?
- В даний конкретний момент нічого, бо якраз розрядился сігарєта...
- Хто-хто розрядився?
- Сігарєта, електронна...
- ... Ти увєрєн, що з тобою все добре?
- Увєрєн-увєрєн... А в тебе як справи, що робиш? Що читаєш?
- Дон-Кіхота...
- Странно, я також... Уже раз двадцятий, мабуть... Правда зараз не читаю, бо книжка тоже розрядилася...
- Чіво???
- Книжка розрядилася, кажу, дебіл...
- Сам дебіл...
- Ладно, не обіжайся, почекай, зараз фільм зупиню...
- Як зупиниш?
- Ну, як, нажму на екран телефона і зупиню...
-... На екран телефона значить нажмеш, і зупиниш... Понятненько... Якщо такі метаморфози відбулися з телефоном, представляю, що там у вас з радіом твориться. Що ви ним робите, бриєтеся? 
- Тут майже нема радіо вже ні в кого... Бриємся "Жилєтом"...
- Жилєтом... Навєрно дуже удобно, хоча пальтом навєрно ще удобніше... А що ви там їсте?
- В даний момент - яблуко...
- Яблуко не розрядилося?
- Ні, з яблуком все в порядку... Хоча, якщо взять те яблуко, що намальовано на корпусі комп"ютера...
- На корпусі чого?
- На корпусі комп"ютера...
- А що це?
-... Ну... Хм... Така стікляна картонка, по якій ідуть фільми, новини, ще він пише листи і тд... І ще там можна подивиться на голих баб. Майже такі самі, як ото в тебе "голі карти", що ти їх під верстаком ховаєш в середньому сараї...
- Ахуєть...
- Ти що, матюкаєшся?
- Тю, ти ж мене сам навчив...
- А, ну да соррі...
- Я так понімаю, що космонавтом я так і не став...
- Ні, звиняй... Ну зараз це вже не модно... 
- А ким став?
- Блогером...
- Це щось заразне?
- Ну... В якомусь смислі... Але не страшно...
- А яка зарплата в тебе?
- По разному... В даний момент щось є на карті... 
- Ти граєш в карти на гроші...
- Ні, це кредитна карта. Така пластінка, яку треба засунуть в залізний ящик і звідти вилізуть гроші...
- Вилізуть гроші? У Вас гроші лазять?...
- Ні, це я образно...
- Прикольно... Якщо я тут засуну пластінку в залізний ящик, то буде просто конфлікт з сестрою... А скільки грошей вилізе, скільки захочеш?
- На жаль, ні... Гроші така штука, яких ніколи не вистачає
- Тут тоже
- Та я помню...
- Значить, якщо я з тобою зараз общаюся і ти живий-здоровий, - то я можу стрибнуть в шлюз з досок на спор за пачку "Бонд-стріт"?
- Да, можеш, не сси...
- Це хорошо... Ну, ладно пішов я... Пока...
- Пока. Чекаю в майбутньому...
- Та щось я не увєрєн, що хочу туди...



Разом повернемо Україні майбутнє!

Разом повернемо Україні майбутнє!
Саме так називається соціальна ініціатива, яка розпочалася в одного із вітчизняних виробників мінеральної води. Приємно, що в країні є компанії, які підтримують армію в нелегкий час та дають змогу кожному стати учасником благородної справи в боротьбі з окупацією. Кожні 5 копійок з проданої пляшки підуть на потреби АТО.
Разом ми сила, разом переможемо!


The Time Machine

Iснує легенда, що десь далеко живе маленький тихий чоловічок, який збирає всі сумні сльози, робить з них зірки і вішає на небо. А коли зникає причина печалі, зірка падає, щоб хтось, там, на землі, міг загадати щасливе бажання .........


Тож нехай над нашою Україною буде мирне зоряне небо, щоб ми мріяли та загадували бажання ...... І щоб вони ЗБУВАЛИСЯ………….

Я занурюю руку в море і починаю пальцями ворушити камінці під водою. Вони рухаються дивним сповільненим чином за рахунок в’язкості води, за рахунок втрати ваги, але я усвідомлюю, що не це мене бентежить.

Мене вражає те, що я уявляю, як звук від шурхотіння камінців звідси з Затоки вирушає у далеку путь, і ось він досягає кримських бухт, згодом берегів Тамані, Грузії та Туреччини, і нарешті, поштовхавшись у тісних берегах Босфору, виринає у Середземному морі.

А далі – прямісінька дорога у океани.

Це відчуття світового наслідку моєї простої дії приголомшує мене. Цей миттєвий стан співучасті у величній мізансцені розкріпачує мій погляд, і я в одно час помічаю все розмаїття світу, що мене оточує: мені здається, що для мене розкрились усі його зв’язки, а минуле і майбутнє згорнулось в єдину мить екстазу. Буденне і суєтне щезло, воно упокорилось величній картині втіленого промислу.

Навкруг мене усе унікальне: немає двох однакових камінців, дві піщинки, якими б вони не видавались подібними, є абсолютно різними, немає двох однакових листочків на дереві і двох однакових груш.

Згадка про груші мене збиває – чому, власне, груші?

А виноград?

Фруктовий ряд виводить мене зі стану якогось трансу. Але відчуття, досі незвідане, вже закарбувалось у пам’яті.

Я мимоволі починаю гадати, чи ще доведеться колись таке пережити, і формую вислід, що усе в світі неповторне, і тому нас оточує хаос індивідуальності. Але, щойно я спробував сформулювати висновок, що однакові елементи – це витвір людської уяви, як нове видовище приголомшило мене: серед хаосу каміння, піску, води, хмар я побачив ідеальну форму, створену самою природою.


Просто переді мною між стрімкоплинним захмареним небом і грайливим морем горизонт витворив ідеальну нерухому пряму лінію. Хаос не зник, ця лінія, своєю довершеністю, лише підкреслила, що чогось подібного навколо людини немає і бути не може. Я дивився в бік моря так, ніби бачив горизонт вперше. Вже пізно вночі, я заспокоїв себе тим, що ще Місяць, коли він у повні, може теж бути зразком, але ідеального кола або диску.

Про ці свої враження розповів дідусеві, намагаючись у нього довідатись, а що ж це воно було?

Дідусь Іван уважно вислухав мене, потім посміхнувся і сказав: "Ти доторкнувся до вічного, тому то тебе так і збентежили твої відчуття".

Мені сподобалась його метафора, але я був переконаний, що він вжив її не тільки, як літературну форму. Так і сталося. По хвилі додав: "Справа в тому, що горизонт – це особлива штука. Люди приходять і відходять, минають століття, а він – незмінний".

Помітивши мою розгубленість, дідусь додав: "Таким, яким бачив горизонт ти, його бачила людина і сто, і тисячу років тому. Різним було лише усе навкруги – і природа, і обставини. Але коли ти повністю зосередився лише на цій лінії між небом і морем, коли для тебе зникло усе навкруги, а думки ти на мить відклав на бік, то ти, разом з тисячами людей, що були до тебе і будуть після тебе, побачив тільки пряму, ідеальну пряму. Ти усвідомив творіння природи у чистому вигляді. Це і об’єднало тебе на мить і з минулим, і з майбутнім, бо в тому, що ви усі побачили була лише незмінна пряма, а навколо неї нічого, що б змінювалось і вказувало на плин часу".

Мені здалося, що я не просто зрозумів дідуся, а, що саме це, я і відчував тоді 07-07-77 року у Затоці.

Та мене бентежило вже інше: звідки ці відчуття відомі дідусеві, адже, здається, що і на морі то він не був жодного разу. Тож, я вагався, запитувати його про це чи ні.

Але дідусь пояснив усе сам: "Те, про що ти розповів, мені добре знайоме, хоча у нас немає такого горизонту, як на морі. Але ми маємо нічне небо. Це щось подібне, тому що, коли у нього вдивлятися пильно і не відволікатися на жодні думки, то можна потрапити у таке перевисання часів".

Я не втримався і перебив, про що відразу пошкодував: "Але ж чому нічого подібного не відчуваєш під зоряним небом у місті?"

Поки я карав себе за легковажність питання, дідусь з посмішкою мені сказав: "Ви там у себе в місті просто не бачите зоряного неба, воно у вас не справжнє: на ньому плями ліхтарів, вогні феєрверків, спалахи запальничок і світло телевізорів. Ви, навіть якщо і піднімете очі до неба, то лише для того, щоб подивитись чи є хмари, і, що вдягати завтра на роботу".


Помітивши, що я страждаю від його глузування, дідусь несподівано додав: "А ти, до речі, сам якось мені розповідав про свої враження від ночі на полонині. Це саме воно. Тоді тебе закрутило у часову пастку, але я тобі, щоб не лякати, розповів байку про тіні, які на Купала з’їдає полонина". Я згадав свої враження від того походу на полонину і на мить закляк.

А дідусь продовжив. "Світ, що нас оточує, постійно змінюється, тому між минулим і дійсним, між дійсним і майбутнім є нездоланна межа. Щоб повернутися у минуле, або потрапити у майбутнє, потрібно їх точно відтворити, але зі змінними засобами – оточуючим світом – цього зробити неможливо. І лише сталі в часі, однакові і в минулому, і в дійсному, і в майбутньому, речі можуть людину впровадити у стан абсолютної єдності того що було, що є і того, що буде".

Це якась машина часу – подумав я, а дідусь, ніби вгадавши мої думки мовив: "Це не машина часу, це ідеальні стани людини і світу, над якими час не має влади. І хоча людина неперервно змінюється, ці стани у ній постійно присутні. І коли ти мене питаєш, що таке Віра, що таке Любов, що таке Надія, ти питаєш саме про це. Саме ці стани і тримають у купі людство і не дають можливості розпастися часу, в якому воно існує".

Я повертаюся з села до Львова і дорогою починаю розуміти, що  почуті слова мені ще доведеться переосмислювати і довго усвідомлювати глибинний їх зміст. Але для мене очевидним стає той факт, що не догляд за минулим, чи клопіт щодо майбутнього є запорукою успішного життя.

Любов і Віра є основою, яка день вчорашній примирить з днем сьогоднішнім і виведе на щасливе завтра. А, якщо попереду цих основ, ми поставимо непевні спокуси матеріальної доцільності, то людство приречене пережити розпад часу, коли майбутнє перестане бути продовженням минулого. І відбудеться це дуже просто – люди втратять Надію, а відтак, вони перестануть мріяти.

Ми наближаємося до цієї межі, бо замість вірити – торгуємось, замість любити – домовляємось, а замість мріяти – лише хочемо.

От і нині я пригадую слова давно покійного дідуся Івана про те, що раніше людей єднав спільний погляд на Сонце, на зірку, на горизонт, а нині їх об’єднує спільний перегляд телепередачі. Ба скажу більше – реальне спілкування за горнятком кави ми змінили на віртуальне у «всесвітній павутині» (а назвали її так мабуть недурно!). Колись їх єдність гуртувалась навколо величного творіння природи, і вони відчували себе його продовженням.

Зараз їх збирає до купи витвір людського задуму.

Задуму не завжди доброзичливого та безкорисливого. Тож вони відчувають себе не продовженням промислу, а інструментом, часом ганебного, замислу.

Це і визначить розпад часів.

"Тому не слід занадто багато очікувати від кінця Світу, ми можемо необачно витворити його самі, і буде він значно страшніший".

Але, поки щоночі над гірським перевалом вітер напинає зоряний парус неба, а в Затоці світанкове море щоранку невтомно чертить ідеальну лінію горизонту, поки щодня Сонце світить для кожного і усім, а щоночі Місяць зазирає під спідниці хмар, людство ще має шанс.



І він дуже простий: "Коли зачиняють усі Виходи, потрібно виходити через Вхід".