хочу сюди!
 

Юлія

40 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «сімейні оповідки»

Сімейні історії

Це так би мовити та сімейна історія яку я можу пощупати, вдихнути запах століть і погортати сторінки, на полях яких записані дати народження моїх пра-пра-дідусів і пра-пра-бабусь...

З цим Євангеліє пов"язана також сімейна легенда.

Жив-був собі панич, багатий панич, їздив до Петербургу щозими, мав зв"язки при дворі. І закохався він одного разу в просту дівчину-кріпачку, яка належала його сусіду. Закохався так що не уявляв собі життя без неї, довго намагався викупити, пропонував скажені суми, але сусід був невблаганний. Зрозумівши що чесним шляхом він кохану не здобуде панич викрав дівчину, таємно обвінчався і написав листа царю з проханням звільнити її від кріпацтва. 15 років він добивався для коханої вольної і визнання їх шлюбу. Нарешті цар змилостився, а за рік кріпацтво було скасовано взагалі. Вже будучи в літах він з дружиної поїхав в Києво-Печерську Лавру в паломництво і звідти привіз своєму сину це Євангеліє...Їхній онук, мій пра-прадід був одним з перших лікарів-нетрадиційників в Царській Росії. Щоб краще пізнати китайські способи лікування він виїхав в Китай і моя прабабця народилася десь під Пекіном

Друга історія про іншу частину родини, про мого пра-прадіда по батьківській лінії:

В 20-ті роки родина була доволі заможньою, як тоді казали - куркулі. Мали хутір, гарний будинок і чимало землі. Проте пра-прадід відчуваючи дух часу з радянською владою співпрацював і був навіть казначеєм у новоствореному колгоспі. Коли пішли чутки про розкуркулення він зробив хитрий хід - коли віз гроші в місто інсценував пограбування (в ті неспокійні часи то не було дивиною), щоб "розплатитися" з колгоспом віддав більшу частину свого майна, будинок і перейшов з родиною жити в хату до бідних родичів...І коли почали розкуркулення він вже рахувався бідняком, що врятувало родину від переселення...

А ще під час війни прадід закопав десь у садку горщик з усіма родинними документами і опісля так і не знайшов їх. Тому бабуся і її брати та сестри святкували дні народження дуже приблизно, декого прадід навіть на кілька років "омолодив"...