АЛЛЕН КАРР

_______________________

 

ЛЕГКИЙ СПОСОБ

БРОСИТЬ КУРИТЬ

http://fictionbook.ru/ru/author/karr_allen/legkiyi_sposob_brosit_kurit/
ищите в нете ссылки.

  Как бросить курить ?!  

Это цитата сообщения Стас_Мордасов [

 

   Добрый день , скажу сразу я курил довольно таки долгое время , тем не менее для меня 5 -6 лет это долго . Я бросил не заходя в интернет и не смотря никакое видео , просто напросто друг с Москвы , который занимался спортом переубедил меня . Сначала я бросил на 8 месяцев , закурил . Прокурил пол года , потом опять бросил и уже третий год не курю , а поточнее 2 года и 3 месяца. Сейчас чувствую себя отлично , у меня друг бросал на пол года , но вот с тех пор прошло уже месяцев 8-9 как он начал . В общем курильщиков среди нас много и каждый пытался хоть раз бросить . Так что давайте попробуем сделать это еще раз !!! Рано или поздно практически любой курильщик приходит к мысли, что пора с этим делом завязывать.

 

[ Читать дальше ]

Курить
В детстве. С опаской. Не затягиваясь. С приятелями. Прима или Мальборо. За углом. Родителей нет. Таинственно. Табу.

Курить.
После секса. Грубого. Нежного. С ней. С ним. Вдох. Выдох. В постели. На кухне. Где угодно. Много раз. Много.

Курить.
Нервничая.
Пульс зашкаливает. Адреналин. Что будет? Жизнь дерьмо. Где мои
сигареты? Пальцы дрожат. Спокойней. Возьми себя в руки.

Курить.
На берегу. Спички намокли. Черт. Как красиво. Костер. Уголек. Гитара. Наслаждение.

Курить.
За решеткой. В отсутствие жизни. Среди чужих. На обочине жизни. В больной стране. Иная реальность.

Курить.
Просыпаясь. Зачем столько виски? Пора на работу. Опять опоздаю. Не завтрак, но кофе. Не солнце, но Питер. 

Курить.
Перед сном. Поздний вечер. Огни. Большой город. Один. Не один. Джаз. Тишина.

Курить.
Вечеринка. Ребята. Улыбки. Кретины родные. Бутылки. Стаканы. Попса. Рок-н-рол. Что курим?

Курить.
Надо
думать. Ты должен распутать. Здесь должен быть выход. Он там же где
вход? А может бежать? Точно. Бежать. От проблем. От людей. Думай.

Курить.
В последней постели. Последние дни. Мне много не надо. Дай мне сигарету. Последние вдохи.
Ку…

Зачем пить и ползать, если можно курить и летать? 

---

                                                                             

---

                                                                    ЛЕЧЕБНОЕ КУРЕНИЕ !

---

                         

---

Курение - физиологически необходимый для организма человека процесс. Никотин убивает 36 видов микробов, из них 8 вредных. Под действием никотина первыми погибают старые и ослабленные клетки головного мозга. Смолы, осаждаемые при курении на внутренней поверхности легких, затрудняют доступ воздуха к альвеолам, чем принуждают организм к благотворному усилению кровотока в лёгких. Без курения аналогичный эффект можно получить лишь интенсивными занятиями спортом или сложными дыхательными упражнениями. Сам по себе процесс затягивания дыма, а также кашель курильщика является естественной и необходимой дыхательной гимнастикой.

Некурящий человек преждевременно изнашивает свой организм работой без перекуров. А никотин убивает в человеке лошадь. Да и перекур - большое подспорье в профилактике серьезных психических расстройств. Курящие отвлекаются от производственных проблем, шутят. Каждая улыбка, как известно, продлевает человеческую жизнь на минуту, а каждая сигарета - сокращает на три минуты. Следовательно, достаточно за время перекура три раза улыбнуться и мифический вред табака вовсе сойдет на нет. Кроме того, временное отсутствие кислородной подпитки мозга заставляет его после перекура работать с удвоенной эффективностью, что не может не сказаться положительно на качестве работы. Этого нельзя сказать о некурящих, мыслительные способности которых к концу дня экспоненциально снижаются из-за монотонной нагрузки и кислородного перенасыщения. Некурящие лишают себя такой широкой гаммы ощущений, обедняют свой внутренний мир.

Что именно курить - каждый выбирает сам, перепробовав множество сортов сигарет, папирос, трубочного и нюхательного табака.

Как курить - очень важный вопрос. Если вокруг курящего клубы и запах дыма, то это дымит дилетант, изводящий в воздух ценный продукт. Истинный курильщик глубоко затягивается, долго держит дым в своих легких, где осаждаются и впитываются все ароматные компоненты. Такой человек экологически безвреднее некурящих, поскольку потребляет меньше кислорода. Чтобы не выбрасывать вместе с окурком часть ценного микрохимического состава сигареты, лучше предварительно оторвать и выбросить фильтр. А когда огонек догорающей сигареты начнёт обжигать пальцы, следует насадить бычок на спичку и докурить его без остатка, держа за эту импровизированную ручку.

Курящий человек лучше приспособлен к жизни. В критическую минуту в его кармане всегда найдутся спички чтобы развести костер или осветить путь в темноте. У курящего нет проблем, если он хочет с кем-то заговорить, познакомиться. Стоит только попросить огоньку. Поэтому курение особенно рекомендуется девушкам, страдающим стеснительностью.

А единение поколений! Солидные дяди в шикарных одеждах словно нищие стреляют у пацанов закурить, перекидываются с ними дружескими репликами. У некурящих реже находятся поводы для доброго общения.

Есть и экономический эффект.

Ведь за вопрос к прохожему "Денег не найдётся?" можно схлопотать. Аналогичный же по смыслу посыл "Закурить не найдётся?" ни у кого не вызывает нехорошей реакции. Опыт привычного попрошайничества пригодится в дальнейшей нелёгкой судьбе уволенного по состоянию здоровья.

Люди, не жалеющие деньги на курево, экономически ограждают себя от пьянства, наркомании, блуда. На это просто не хватает денег.

Курящий мужчина напоминает женщине столь милого её сердцу сосуночка. Правда, мужчина думает, что он напоминает супермена. Как бы там ни было, успех в любви ему, недалеко ушедшему от мамкиной титьки, обеспечен. У курящих женщин, возможно, иная подоплёка успеха у мужчин. Медики и то, и другое называют "оральный автоматизм".

Только табачная промышленность по всему миру дает работу миллионам людей - и это не считая врачей, медицинских сестер, рентгенотехников, пожарных, служащих химчисток, фармацевтов, гробовщиков и могильщиков. Так снижается безработица - работы больше, а работников всё меньше.

Лечебный эффект курения наиболее ярко проявляется в зрелом возрасте закоренелых курильщиков. Люди вдруг прозревают, трезвеют и пытаются начать здоровый спортивный образ жизни. От снятия многолетней никотиновой нагрузки их организм стремительно набирает вес, лицо наливается свежей кровью, сердце радостно выдаёт двойную норму пульса.

Исходя из вышеизложенного следует призвать к бесплатной выдаче сигарет на предприятиях и в школах. Шире вести пропаганду курения. Наладить массовый выпуск дешевых удлинённых сигарет с махоркой без фильтра.

---

                                                  

---

Идея неизвестного автора.Воплощение - коллективное творчество посетителей сайта "Узел МОзгового ПИТания", начиная с 1999 года.

---

---

ИНТЕРЕСУЮЩИХСЯ ОБРАТНОЙ СТОРОНОЙ ЭТОЙ МЕДАЛИ,СОВЕТУЮ ПОСЕТИТЬ БЛОГ :  

       MC Ostap "Курение или зачем нам сигареты? " >>>>>>>>>>MC Ostap <<<<<<<<<

ИЛИ ЖЕ БЛОГОМ FLORIANDA>>>>>>>>>>><<<<<<<<<<  **********************************

---

А ТАК ЖЕ :
              НА 

Кудрявая синь от сигареты,
закуренной на ночь,
навевает печаль...
Желтый трупик бычка,
в серый пепел одетый,
задушенный насмерть,
тихо шепчет: "Пускай.."
И вот эта здоровью вредящая палочка,
с каждой затяжкой становится ближе, родней.
День прошел будто зря - в календарике галочкой,
и не хочется, чтобы жизнь проходила быстрей.

Курение -
физиологически необходимый для организма человека процесс. Никотин
убивает 36 видов микробов, из них восемь вредных. Под действием никотина
первыми погибают старые и ослабленные клетки головного
мозга. Смолы, осаждаемые при курении на внутренней поверхности легких,
затрудняют доступ воздуха к альвеолам, чем принуждают организм к
благотворному усилению кровотока в лёгких. Без курения
аналогичный эффект можно получить лишь интенсивными занятиями спортом
или сложными дыхательными упражнениями. Сам по себе процесс затягивания
дыма, а также кашель курильщика является естественной и
необходимой дыхательной гимнастикой.
[ Читать дальше ]

Мій перший досвід курця був набутий десь у віці шести років. Якось я спостерігав за своїм дядьком, який сидів на лаві біля будинку та смачно смалив сигарету, при цьому, як мені тоді здавалося, витворяв неймовірні речі. Він глибоко затягувався і випускав через ніс два довгих струмені щільного сизого диму, чим нагадував казкового дракона, що дихає вогнем. Іноді робив кілька магічних рухів губами і дим кільцями зависав у повітрі. Дядько вловив мій зацікавлений погляд, лукаво посміхнувся і запитав простягаючи до мене руку з чарівною кадильною паличкою:

– Хочеш смальнути хлопче?

– Мугу! – кивнув я і швиденько підбіг до сигарети затиснутої між величезними чоловічими пальцями. Моє старання в роздуванні щік, щоб втягнути дим, було не дуже вдалим.  Після декількох спроб димок клубочком вивалився з рота зовсім не так потужно й ефектно, як це було у цього чоловіка-дракона. Залишився лише неприємний присмак від пихкання – і чому ж тоді дорослі палять? Це залишилось таємницею. Після цього випадку куріння ще довго не цікавило мене. А мій дядько кілька років тому помер від раку легенів. Його навіть така страшна хвороба не змусила позбутися цієї згубної пристрасті.

Наступні пізнавальні кроки у світ курця були зроблені мною в років одинадцять чи дванадцять. У цьому підлітковому віці рамки сприйняття світу стрімко розширюються: життя в межах рідного двору стає нудним, ватаги хлопців відправляються на пошуки нових життєвих просторів, цікаві місця «колонізуються».

Одним з таких місць був зарослий верболозом берег Тетерева. Його кущі обплітав  дурман, а галявини між ними щільно покривала кропива. Ці малопрохідні суворі місця отримали назву «Джунглі». У цих хащах ми проводили багато часу: робили собі луки й грали в індіанців. По килиму з дурману залазили на гілля і мавпами повисали на ньому, отримуючи від цього неабияке задоволення. В заростях на березі ріки споруджували собі халабуду, де спекотними літніми днями лежали в її прохолоді, не поспішаючи, смачно пихкотіли. Ріка з  хлюпотінням омивала гілки та корчі на своєму шляху, співаючи нам  свою мирну розмірену пісню. Сигаретний дим ліниво підіймався над халабудою, ледве просочуючись крізь густоту гілок  та листя.

Якщо бути точним, то підсмалював я з хлопаками скрізь і не так далеко від нашого двору. Через дорогу біля шкільного стадіону ріс граб, якого РЕСовці періодично підрізали, щоб він не зачіпав лінію електропередачі. Від цього дерево набуло густої крони, а кілька гілок, що зростали горизонтально, слугували нам зручними сидіннями. Ось вам і готова халабуда, яка отримала назву «Вертольот». Мій дворовий дружбан на прізвисько Гарбуз, трохи полегшивши пачку сигарет татка, говорив мені:

 – А пішли, покурим на вертольот.

 – А давай! – відповідав я.

Сидячи на дереві, ми вже як досвідчені фахівці розминали пальцями сигарети, підносили їх до носа, втягували тютюновий аромат з прєдвкушєнієм. Затяжки наші були вже справжніми, як у курців. Це перевірялось серед хлопаків фразою «І-і-іг, коні в житі!» одночасно з втягуванням диму в легені. Незагартовану горлянку відразу було видно –  її дерло і важко було стриматися, щоб не викашляти гланди.

Моє підліткове куріння не мало регулярний характер, швидше було мавпуванням чи забавою. Я так і не звик до нього і безнапасно закінчив школу не приєднавшись до лав курців. Більшість моїх однолітків до цього часу були вже нікотинозалежними.

У вісімнадцять років мене призвали до армії. Перші пів року служби не палив, а свій сигаретний пайок віддавав хлопцям. Згодом потихеньку за компанію і сам почав диміти. Важко цього уникнути, коли маєш попередній досвід та  знаходишся весь час у середовищі курців. Щодня після кожного приймання їжі відбувався один і той же ритуал - наш ракетний дивізіон (понад сімдесят осіб) висипав із солдатської їдальні й розташовувався до шикування на розвод перед казармою в курилці. Вона була розміром метрів п'ять на шість із суцільною лавою по периметру. Два металевих диски від коліс вантажівки забетоновані в її центрі слугували попільничками. На цьому невеличкому майданчику за кілька хвилин не менше чотирьох метрів сигарет перетворювалося на дим. Моя юнацька підсвідомість не змогла встояти під впливом колективного несвідомого, яким і був відформатований мій мозок з подальшим записом коду Великого перекуру. Так я став інвестором тютюнової промисловості на двадцять один рік.

Будучи курцем завжди вважав паління безглуздим заняттям та шкідливою звичкою. Десь у глибинах моєї підсвідомості була присутня ідея, що з цим треба зав’язувати. Іноді вона спливала і проявлялася у більш щільних шарах мого «я», і кілька днів мені вдавалося не палити. Так зло пожартувавши наді мною, ідея знову залягала на дно і на довгий час. Бувало після гарної п’янки та викуреної пачки сигарет за один присід наступного дня тяга до паління була відсутня. Що там тяга – життя ледве жевріло в змученому тілі! Здавалося, наставав слушний момент кинути палити, але де там! Навіть суворі дев'яності роки не позбавили мене нікотинової залежності. Був такий період в історії країни, коли можна було вивихнути очі послизнувшись поглядом на порожніх прилавках магазину. Гіперінфляція – це фурія, яка дуже швидко перетворювала державні грошові білети у кольорові  фантики. Номінали купюр з п'ятьма нулями стали всього лише дрібною розмінною монетою. Для нас, курців, настали важкі часи. Сигарети зникли –  бери та кидай курити! Так ні, дефіцит нашу людину ніколи не лякав.

У ті часи я і мій напарник працювали електронниками на заводі. У нас була своя лабораторія на третьому поверсі, але ми, «небожителі», любили спускатися до наших «менших» братів: налагоджувальників, електриків, слюсарів. Центром життя цеху була слюсарня. У брудному замасленому приміщенні, взимку ще до того ж і холодному, було якось затишно. Напевно, тому що в ньому збиралися люди, у яких були схожі проблеми, така ж печаль-радість і одна країна на всіх, яка в нових економічних і політичних умовах згиналася, і разом з нею наш завод. Весь цей гармидер зближував людей.

Нікому не вдавалося викурити цілу сигарету, а так хотілося. Якщо у когось вона  і з’являлася, то збиралася черга  зі спраглими подиміти. Останній пронизував голкою беника, щоб було за що його тримати, і ще робив пару тяг. У той скрутний час яку тільки хрінь не намагалися смальнути, все йшло на пробу: терті корінці від тютюну, чай, листя… Полегшення для курців настало лише на наступний рік, коли було зібрано урожай тютюну, в народі його називали самосадом. Напевно, навесні  він був найпопулярнішою рослиною, яку сіяли на городах.

Тютюну зібрали вдосталь, на ринках його продавали на склянки. Тепер у заводську слюсарню мало не кожен приходив зі своїм самосадом. Тут випробували різні його сорти, серед яких були такі міцні, що не можна було зробити  й затяжку – душив страшний кашель і очі на викоті випадали. Пом’якшували самосад іншими сортами. Змішували його і з м'ятою – варіант косяка з ментолом. Потім у хлопаків почали з'являтися хитромудрі девайси «Іволюшин», за допомогою яких можна було хвацько скрутити цигарку. Тепер слюсарня наповнювалася їдкими густими хмарами тютюнового диму. Життя потроху налагоджувалося.

Минув час дефіциту, в тому числі й сигаретного. Можливість кинути палити була втрачена. Тепер полиці в магазинах радували око курця різноманітними марками сигарет. Ця вся строкатість і можливість вибору чіпко тримала мене у своїх обіймах. Минув ще якийсь час, і для економії ресурсів свого організму я свідомо перейшов на куріння слабких сигарет «Прима Оптима» жовті. У цих сигаретах вміст смол і шкідливих речовин був значно нижче, ніж в сигаретах маркованих синім і червоним кольорами. Спочатку вони здавалися дуже слабкими (декілька затяжок – і немає сигарети), але з часом я звик до них.

Паління було вже не просто шкідливою звичкою, воно зрослося зі мною і стало способом життя. Засмалена сигарета після обіду – це повнота насолоди! Зробити  перекурчик у роботі, відтягнутися сигареткою – то святе! А не попихкати в компанії після кількох чарок горілки – це взагалі злочин!

Складно змінити спосіб життя, але я вирішив піти далі по шляху буття без сигарет, сказавши собі, що буду курити лише тільки у випадках пов'язаних з алкоголем. Такий собі святковий оазис залишив. Незабаром я зрозумів, що ця ідея хибна та небезпечна.

Сиджу на силі волі без сигарет. Приходить товариш мій, розмовляємо. Потім він говорить:

– Пива хочеться, тільки грошей немає.

– Немає проблем, – відповідаю – пішли!

Сидимо в барі, п'ємо пиво. Віталя смачно затягується сигаретою, а я розтягую, як гармошку, силу волі. П'ємо по другому келиху, товариш мій прикурює чергову сигарету (ще тоді в барах курити не заборонялось), а я йому:

– Ну, давай же  і мені!

– Ти ж не куриш.

– Коли не п'ю. Зараз випив пива, захмелів – значить можна  і смальнуть, навіщо ж  кайф ламати!

Товариш дає мені сигарету – я пожвавлююсь, жити стає веселіше.

Наступного разу, як тільки побачу Віталю  у вхідних дверях, відразу йому: «Може по пиву вдаримо?» Потім – бар, пиво, сигарети… Тепер мого товариша я став бачити частіше. Гасло «Пиво без горілки – гроші на вітер» стало моїм. Випивка давала мені в моїх очах можливість покурити, не порушуючи дане собі слово, а поки хміль тримав мене у своїх тісних обіймах, то я за декілька годин міг і пачку сигарет засмалити. З часом помітив, що випивати став набагато частіше, а перерв між перекурами ставало все менше. Я вирішив не водити себе за ніс і повернувся до вільного паління без жодних прив'язок, чим врятував себе від можливого алкоголізму.

Однак ідею кинути палити не полишав і частіше її обмірковував. Вже розумів, що поступово зав'язати – це не мій варіант, і з першого числа або з понеділка теж не вийде. Я знав, що покінчу з курінням у найближчому майбутньому, в якийсь день «ікс». Говорив собі: «Адже колись не палив і при цьому відчував себе комфортно і знаю людей, які відмовилися від цієї пристрасті. Раз вони змогли, а мені хіба слабо. Здоров'я з віком не додається, і пора б хоч від однієї шкідливої звички позбутися».

Якось було випробував на собі шістнадцятиденний абсолютний голод і потім поступовий вихід з нього з таким же строком. В цей час  на місяць забув про сигарети, і мені навіть не хотілося, але поступово і непомітно розкурився знову. Зауважу, що психологічна залежність від їжі в багато разів сильніша за паління. У цьому порівнянні воно – бліда непомітна тінь в підсвідомості, по відчуттю від якої позбутися не становить особливих труднощів. Весь мій досвід говорив мені, що я зможу не палити.

І ось настав той день «ікс» – 19 квітня 2004 року. Тоді я не викурив свою першу сигарету. Нічого незвичайного – просто вони закінчилися ще ввечері. Однак вранці не пішов їх купувати, до мене прийшло відчуття, що цей день  –  точка відліку мого нового життя без куріння. Йдучи на роботу, вдихав на повні груди ранкове повітря, свідомо фіксуючи свіжість і легкість дихання. В думках зосередився на всьому позитивному, що давало мені життя без сигарет. А це – відчуття подиху без перегару, усвідомлення того, що тепер мій організм буде очищатися і зміцнюватися. Я розмірковував собі, якщо не буду купувати сигарети, то  яка сума грошей звільниться за місяць, за рік, і на що інше їх можна витратити. Нерозумно щодня позбавляти себе здоров'я і ще платити за це гроші. Подумки я насолоджувався тим, що зістрибую з гачка. Тепер мене абсолютно не буде хвилювати чергове підвищення цін на сигарети чи навіть повна їх відсутність.

Не знаю чому, але мені здавалося, що фізична нікотинова залежність не може бути занадто протяжною в часі. Ну, тиждень поковбасить, а що за ним, то вже психологічні зачіпки. Я вирішив, що мені потрібно протриматися для початку цей тиждень, щоб завоювати плацдарм для подальшого розвитку наступу на цю шкідливу звичку. Важливим для себе визначив те, що в ці сім днів повинен уникати алкоголь. Мені було вже відомо на практиці, що це слабке місце і варто тільки випити трохи  й всі зусилля будуть змарновані.

Пройшов тиждень. Позитивний настрій і рішучість допомогли мені у цьому. Часом дуже сильно хотілося закурити, але я силою волі перемикав свої думки в інше русло або знаходив собі відволікаючі заняття, бо знав, що гострота бажання непостійна і має властивість розсіюватися. Іноді дивлячись «на дим сигарет з ментолом», навалювалося гнітюче відчуття втрати чогось звичного, можливо навіть  більше – втрати частини себе. Але я обійшов цю психологічну пастку, щоб не занурюватися думками в майбутнє, вигадав виверт. Говорив собі, що не курю тільки сьогодні та відповідаю тільки за цей день. Наступного дня вже був інший настрій – недаремно кажуть, що ранок вечора мудріший.

Якось через днів десять мого  некуріння прийшов час випробовування. Мені треба було відвідати захід, який не можна було проігнорувати. Перед застіллям налаштовував себе, що навіть будучи на підпитку не доторкнуся до сигарети. Після першого столу, як це зазвичай буває, народ вийшов покурити. Я не встиг вийти у двір, як мені вже запропонували подиміти. Ось він – момент істини! Переді мною в простягнутій руці сусіда по застіллю пачка сигарет, з якої фільтром визирає вибита з загальних тісних рядів сигаретка. «Візьми мене!», – неначе говорила вона. Щодня протягом двадцять одного року її сестри були зі мною і в радості, і в горі. Так важко відмовитися від звички, та ще в такий спокусливий момент, коли ти ситий і п’яненький знаходишся в загальному колективному настрої. Багаторічний стереотип готовий був стартувати, але це всього лише була мить. Я подякував сусіду за запропоновану сигарету, але не взяв її, збрехавши, що поки не хочу курити. Хлопці вже диміли та мостилися за стіл перекинутися в «дурня». Я покинув компанію, проявивши агрономічний інтерес, сказавши, що хочу піти подивитися на грядочки, що господиня посіяла.

Наступного ранку прокинувся в доброму гуморі та задоволений тим, що напередодні не проявив слабкість і не завалив розпочате діло. Скажу, що в зміненому стані свідомості складно втриматися від спокуси, проте мені вдалося це зробити. І це додало мені впевненості в тому, що зітру свій стереотип курця.

Пройшов місяць. Мої думки вже щохвилинно не топталися в сигаретній темі, тільки час від часу спрацьовувала психологічна звичка. Іноді, після обіду або в перерві роботи, на рівні підсвідомості хотілося автоматом взяти сигарету, але я миттєво тут же згадував, що вже не при ділах. Йдучи містом, мозок ще виділяв із загального вуличного фону перехожого, що палить. Зупинишся, бувало, побазікати зі знайомим і очі чіпляються за те, як він дістає сигарету, розминає її між пальцями, підкурює, робить першу глибоку тягу… при цьому, бажання подиміти на фізичному рівні в мене вже не виникало. Всі ці реакції проявлялися все рідше і рідше. Через скільки часу стерся мій стереотип курця, два чи три місяці, точно сказати не можу, не зафіксував. Це сталося як процес засинання – непомітно. Одного разу відмітив про себе, що вже ніяк не реагую на ритуали курців. Запитали б мене, якою маркою сигарет весь час диміли переді мною, то не зміг би відповісти.

Чи легко мені вдалося кинути палити.

Якось запитав одного знайомого, як він почувається після декількох місяців як покинув це діло. Він відповів, що  «вуха пухнуть» так хочеться закурить і навіть у снах іноді бачить себе з цигаркою і димком. Тримався так він пів року, потім знову закурив.

Приклад показує, що на одній силі волі довго не протриматися – вона спрацьовує тільки на початковому етапі. Вважаю, що мені вдалося позбутися куріння швидко і відносно легко. Моя спроба стала успішною завдяки тому, що я не зосереджував увагу на палінні, а на тому, як добре і вигідно НЕ ПАЛИТИ.

Я кинув курити вісім років тому, не в часи дефіциту, а при широкому виборі сигарет, при наявності грошей і при відсутності проблем пов'язаних зі здоров'ям.

Подкуриваю сигарету. Табачный дым обволакивает мои легкие и, по мере охлаждения, оседает на их стенках табачным дегтем, со временем принимающий вид непроницаемого толстого войлока. Иногда, когда опускаешься вместе с очередной затяжкой по дыхательным путям с дымом можно даже ощутить его довольно грубую текстуру, плотность и возможно вязкость. Деготь себе и деготь. В сигаретном дыме содержится львиная доля оксида углерода, – он-то мне сейчас и необходим, – который с легкостью отбивает у кислорода возможность для путешествия по моему организму. Еще бы, мой гемоглобин в сотни раз охотнее соединится с этим незваным гостем и понесет его по венам, артериям и капиллярам ко всяким достопримечательностям меня. А кислород подождет. Сердце, конечно же, немного напряжется – всякий почувствует досадный напряг, когда приходят без спроса и не по назначению, - но какое мне сейчас до него дело? Но оксид углерода в сопровождении гемоглобина уже достигают мозга, стучатся условным сигналом. Им открывают без всякой задней мысли. Да и какая может быть задняя мысль, когда там, за порогом, в рабочем кабинете его величества ума кипит сумбур, сумятица, всё звенят какие-то крики, всхлипы и всё суета, хоть топор вешай. Но ведь всё же открывают, ведь без кислорода никак, решение споров и вопросов затягивается. И чем жарче здесь, тем больше кислорода необходимо, тем больше в нем тут нуждаются. А потому все происходит мгновенно: дверь открылась, внутрь одним махом втаскивается сладкая парочка и в другой миг дверь уже закрыта. А дальше… а дальше шок и ступор, и единственный немой вопрос со всех сторон: «А этот кто?..», а дальше тишина и недоумение – весь передел и напряжение сошли на нет… а дальше опять условный стук в дверь, облегченные вздохи, втаскивание-не-глядя-пришедших, снова неуемное немое удивление и еще большая тишина и покой…             
            Я люблю такую тишину. Я люблю отрешится от всего – работы, какого-то нелюбимого занятия, раздражения, бессвязных споров с окружающими, с самим собой, нелепого и обидного происшествия в транспорте, на дороге, будучи за рулем, - люблю остановится на обочине, выйти, пройти двести-триста метров, сесть где-нибудь под деревом и закурить… облокотившись о ствол упереть взгляд в небо… И пусть никотин, пусть оксид и диоксид углерода, пусть смолы, цианистый водород и мышьяк, ацетон и акролеин, пусть радиоактивные полоний-210 и калий-40, и еще десятки наименований содержащихся в одной сигарете – пусть. Потому что только в такой тишине и только лишь в таком небе начинаешь видеть то, что абсолютно невозможно разглядеть, - пусть даже мимолетно, - в быту и повседневной жизни, просто невозможно увидеть Целое и рассмотреть себя, как его неотъемлемую часть. Тогда все спокойнее, все живее, ново и непременно стоит жить дальше… нет, не так … хочется Жить.

Почти каждый современный житель Европы и Азии начинает отсчет истории курения с момента открытия Америки. Ответственность за появление табака на территории Евразии почти всегда возлагается на Христофора Колумба, который, по мнению большинства историков, первым «импортировал» это растение.

Однако на самом деле, курение является гораздо более древней привычкой. По приблизительным подсчетам ученых ей около 3000 лет. Первыми курильщиками считаются индейцы. Изображения, обнаруженные археологами на стенах храмов в Америке, относятся еще к 10 в. до н.э. Для индейцев курение не являлось привычкой. Прежде всего, это было занятие не для всех, а только для избранных, в число которых, включались шаманы и вожди. Предполагалось, что курение позволяет очистить сознание человека и помогает ему устанавливать контакт с многочисленными языческими богами.
По уверению большинства ученых, индейцы не сразу начали использовать табак для ритуальных действий. Историки полагают, что предпочтение данному растению было отдано после исканий и переборов других трав, которые оказались не пригодны для курения.

У племен индейцев существовали собственные традиции курения. Так, в Северной Америке поглощение дыма осуществлялось, в основном, при помощи трубки. Жители Южной отдавали предпочтение сигарам, скрученным из табачных листьев.
Курение в отсутствии табака было известно и европейцам. В основу сигар, в основном, закладывалась конопля. Кроме того, курение было распространено и в Индии 9 века. Об этом свидетельствуют фрески на стенах древних храмов.

Появление табака в Европе датируется 15 веком нашей эры и совпадает по времени с путешествием Колумба. Точно неизвестно привез растение на континент сам мореплаватель или это позже сделали торговцы.

Появление табака вызвало немалый ажиотаж. Растение быстро набирало популярность среди представителей различных сословий. Европейцы использовали табак во всех возможных формах: они курили его, жевали и нюхали. Такая известность растения объяснялась тем, что люди были уверены в большом числе его полезных для здоровья свойств. В период с 15в. по 16в. табак завоевал доверие европейцев, а к концу 17 в. приобрел известность среди жителей Азии.

История курения в Европе была тесно связана с деятельностью Великой Инквизиции. Церковный орган всеми способами боролся с популяризацией табака. Представители Инквизиции считали табак травой дьявола. По этой причине людей, которые его употребляли, возводили в статус ведьм и колдунов. За курение была предусмотрена самая суровая кара – смертная казнь.

В России табак появляется только в 16 веке. Однако русские правители не поощряли курение и предусматривали различные варианты наказания за него. В начале 17 века наиболее жесткой карой за потребление табака считалась порка палками. Однако уже после 1634 года наказанием за курение становится смертная казнь. Увеличение популярности табака в России относится к периоду правления Петра Великого, который сам приобщился к привычке.

Если в 16 веке курение считалось полезным и с его помощью люди старались избавиться различных заболеваний, в 17 веке ситуация кардинально меняется. Церковь усиленно включается в борьбу с табаком. В результате ученые объявляют о том, что растение наносит вред организму человека.

В конце 19 века табачные изделия начинают запрещать в Америке. Правительства более чем 26 штатов вводят возрастные ограничения курения и запрещают женщинам появляться в общественных местах с зажженными сигаретами.

Во время Первой Мировой войны табак рекомендуют к употреблению солдатам. Однако уже к периоду Второй Мировой войны ситуация кардинально меняется. Достоверно известно, что активная антитабачная компания разворачивается в гитлеровской Германии. После завершения Второй Мировой войны отношение к курению остается неоднозначным. С одной стороны сигарета становится частью стиля многих значимых людей: политиков, артистов. С другой, появляются многочисленные научные публикации о вреде курения. В 1950-хх годах на мировых рынках появляются первые сигареты с фильтром.

1960 годы отмечены началом активной борьбы с курением. В этот период на сигаретных пачках появляются слоганы о вреде табачных изделий, а их телевизионная реклама снимается с эфира.

В 1980 годах борьба с курением выходит на новый уровень. Большинство стран предпринимают экономические попытки воздействия на сигаретную промышленность. Государства Западной Европы и Америки увеличивают ставку налога на табак.

В 2003 году ВОЗ была принята конвенция о борьбе с вредной привычкой. Данный документ одобрили 146 стран мира. На сегодняшний день социальная политика многих стран ориентирована на борьбу с табаком.

История курения насчитывает уже 3000 лет. За этот период табак успел перерасти из элемента ритуалов индейцев во всеобщую угрозу здоровью человека и завоевать все континенты планеты.

Последнее достижение эволюции сигарет – электронные сигареты, Они лишены большинства недостатков традиционных сигарет и могут стать хорошей их альтернативой.

 Я настоящий герой. Я бросил курить и пить даже пиво. Вместо этого кушаю сметану, творог и кефир. Пью исключительно соки и воды. По цене как раз взаимозаменяемо. Достижением своим реально горжусь.http://g.i.ua/?_url=http%3A%2F%2Fwww.krmagazin.at.ua