Покажіть такий своїм МЕРам!

По-перше, розберемось з назвою.

Пращур за змістом — представник попередніх поколінь

Скажімо, як прадід. Але чом саме пращур, а  не пралюд або не прамудр?

Мабуть, щось-таки пращури прозрівали у темряві майбуття. А ввижалися їм, ясно ж, нащадки - щури.

А чому — стане зрозуміло з контексту.

Фіг.. 0 — так виглядав наш підземний перехід  пару років тому. Нормальна - тільки підлога. І з чого б це її міняти? Здогадайтеся...

Наприкінці літа у підземному переході, що розташований на Чоколовському бульварі, раптом з'явилася групка людей у респіраторах, з бутлями розчинників, щітками та скребками. Розчистили графіті на частині стіни. Наступного дня їх прийшло більше, оснащені були краще та старанно очистили весь перехід.

А днів через два-три підходячи до переходу, я почув шалений гуркіт та брязкіт.

Зазирнув усередину та отетерів

Велика бригада з перфораторами збивала старанно відмиті кахлі та штукатурку, грузчики виносили сміття нагору.. терикони росли.

Пройшло пару днів... мене знову здивували.

Парапет переходу з самого початку був оздоблений сірими гранітними полірованими плітами. Це матеріал, яким покривали поверхню наприклад, піраміди Хеопса, та доки не вкрали потомки єгиптських пращурів, пломенів на сонці невстановлену низку тисячоліть... а тут міняють? На що та навіщо?

Сірі поліровані плити сирітськи лежали на асфальті  (фіг. 1).

Фіг. 1

А незабаром десь поділися.

(Ліричний відступ. Я назвав ілюстраційні фото як було прийнято у пращурів, фігурами. На знак пошани їм . Так мені заманулося. А ле читач має право бачити те, що написано, а саме Фіг!).

Як моментально ж зникли демонтовані вночі огородження, зроблені, до речі з нержавійки ще старанням покійного міністра інфраструктури, який незабаром застрелився ДВОМА пострілами в голову...

 

Фіг. 2 Зліва   - приблизно так виглядав парапет переходу до ремонту. Справа -після ремонту. Щось мені здається, що європейській столиці країни з власними покладами граніту більш лічить правий, тим більш безкоштовний варіант. Архітектори, чи я не правий?

 

Але це був лише початок. Бригада штукатурів вже встановлювала маячки по стінах, як раптом прийшли спеціалісти по підлозі.

До того часу підлога виглядала десь так (фіг. 3, див. також фіг 0. Документ.)

Фіг. 3

ЇЇ знімали вручну, намагаючись не пошкодити, та штабелювали на піддони.

А потім її кудись вивезли (гадаю, не на свалку) та привезли і поклали нову, різнобарвну. Поклали, до речі,  паскудно, як новачки (фіг 4).

А потім з оглушливим ревом запустили шліфувальну машину та старанно здерли фарбований шар з камінчиків!!! У переході!!! де немає опадів та не буває слизько!!!

За деякими оцінками та рекламою, підлога з пресованої бетонної цегли може служити років сто-триста.  Тим більше, в переході, до по ним не їздять танки та  джипи, не ллють кислотні дощі та не палають коктейлі молотова.

У Ефесі  тротуари із звичайнісінького мармуру та вапняка стоять вже 3 тисячі років. Міста немає, а вони є . Римський пантеон збудовано з бетону близько 126 року н. е. У Барселоні тротуарна плитка зберіглася з початку 20 століття. У Львові також.  Як нащадки пращурів наважилися вкрасти вічну плитку віиробництва нащадків Омельченка, неясно... а... здогадався. У них же й нову купили! Попит на ринку  впав, обсяги реалізації зменшилися, треба забезпечити.

А потім з'явилася камнерізна машина та з вищанням прорізала уздовж підлоги канавку, де уклали жовту полосу керамічних  плит для покращення орієнтації сліпих...

Ліричний відступ.

У часи  бунтів безробітних ткачів Велика Британія винайшла так звані соціальні роботи. (не плутайте із сучасними соцробітниками) Одна бригада голодних рабів виїздила у чисте поле та копала довжелезні канави. Отримувала за це  харчі на полпенні  денно. Наступного тижня інша команда приїздила та старанно закопувала канави. Отримувала харчі на полненні денно. Щось це мені це нагадує, га? Не чую...

 

Дійшло до сходів.

Роком раніше замінили одни сходи на бетонні. Монументальна споруда. Цього разу почали й інші репарувати.

Розібрали неремонтовані сходи ущент. Привезли купу заліза та зварили сталевий каркас, пофарбували та поклали на каркас такі ж непідйомні брили, що й на відремонтованих.

Начебто усе добре. Але є таке явище — електрокорозія від наведених струмів. Вона з'їдає за рік-два незахищену сталеву конструкцію. Фарбовану, навіть спеціальною фарбою, думаю, зїсть за три-чотири. Поруч проходить тролейбусна лініи з напругою живлення 6 кіловольт та токами у сотні ампер. Та ще сіль, якою взимку усе  посипають... з'їсть та не поперхнеться.

...І коли вже перестали грюкати та стукати, одного вечора я побачив на власні очі, як

 МІНЯЮТЬ НОВІ, ТОРІК ВІДРЕМОНТОВАНІ СХОДИ!!!

Аж дух в мене перехопило.

*************************************

Кожну з цих зірочок читач може вільно замінити на будь-які непідцензурні слова, речення та монологи. За власним розсудом.

 

Остання пісня. Поручні. Їх і робили наостанок.

Очевидно, кошторис видався замалим. Тому зробили так (нова фіг 4;. кілька десятків зайвих тисяч гривень з міського бюджету). Хто мені пояснить, до чого та для кого поручні на площадці?

Фіг 4, красномовна.

 

Фіг 5, розцінки

 

Роздум наостанок.

Наш народ мабуть  навіки призначено бути володарями власних кравчучок та кучмовозів.

А спробуйте підняти по цій доріжці (фіг 7) інвалідний візок.... тю... засіб для пересування людей з обмеженими можливостями.

 

А між іншим, у Києві діє стандарт,за яким схил для візка має бути вісім градусів і не більше. За цим стандартом наїзджають на магазини та аптеки. А київська влада,яка наїзжає, його не виконує.

Дехто каже, інколи важко виконати. Брехня. Важко бажати виконати, бо наступного року знову зможуть прийти будівельники та порушити цю красу неймовірну та видрати з бюджету кількадесять мільярдів гривен наперед

Хоча можна було  це зробити одразу.та витратити гроші доцільно та ощадно.

Ось вам фіг  7, варіант рішення для саме  нашого переходу

Пандус має бути завширшки 1,2 метра та кут нахилу не більше 8 градусів. При заглибленні біля 4 м довжина пандуса не більше 30м.

А грошей витрачено стільки, що  навіть можна було змонтувати ліфт! (фіг 8)

 

 

 

 

Фіг 8, остання врешті

Кому сподобалися… фіги, які так і хочеться напхати в дурну та жадібну щурячу пельку та виникло бажання долучитись, пишіть olegkats1@gmail.com

Пропозиції розглядатимутьсяJ

 

Післямовочка.  Коли врешті все скінчилося, я бачив, як два щурячих прораби переміряли обсяги робот для виконавчого кошторису. Це була казка! Вони міряли надсучасним приладом, схожим на гігантський курвіметр, довжину парапету довкола переходу. І увага – міряли не вісь споруди, як треба робити, а довжину зовнішньої частини парапету. А йшлося про площу верхнього покриттяJ

Хоча багато чого можна ще сказать..... о, країна Великих Щурів!!!

   Есть такая идиотская манера езды у некоторых  идиотов . Дистанция им по фигу , они будут   подталкивать рогами тебя в задний бампер , они будут светить и мигать ,  они идиоты. Это не зависит  от марки идиотского автомобиля и его проходимости , исключительно от идиотизма водителя.  Они будут кричать на пешехода на пешеходном переходе ,  которого чуть не задавили ,  на меня , честную девушку,  когда  у меня появляется возможность (или желание) съехать на обочину , пропуская всех идиотов . Они будут переть впритык по  гололеду , пока  мне под колеса не выедет неизвестно откуда взявшийся грузовик все-таки , и хорошо, что я не повелась , а так и ехала 20 км /ч.  И тогда оно сядет на свою идиотскую жопу и заткнется.  

А ведь я уже привыкла к тому, что время сдвигается. И это несмотря на то, что организм довольно неуклюже перестраивается на новый режим времени. И раннюю тьму за окном не люблю. Но почему-то жду, когда передвинут стрелки часов. Это что - результат многолетней дрессировки? И вроде лично мне эта сдвижка не нужна. Но как-то знаете ли тянет, прямо таки тянет передвинуть стрелку. Вот жеж блин!

Воскресенье. Не люблю, когда под моими окнами, да еще вечером, да еще в выходной день, что-то дырчит.

© C A R L A • D L M

Когда вам становится спокойно плохо или у вас депрессия, или вы считаете, что это все зря…вы должны осознать, что в этот момент вы переходите на другой уровень.

Вас все раздражает, вы не принимаете ситуацию, вы начинаете злиться, ругаться или напрягаться по поводу мелочей, на которые вообще не надо было обращать внимание…вы это понимаете, но все равно ничего с собой поделать не можете.

Важно, чтобы вы в этот момент понимали, что это переход.
Этот переход выглядит таким образом:
Вы берете и отказываетесь от того, что вам не надо, что вам не нравится, от чего вы не получаете удовольствие:
- от общение с другими людьми
- от работы, которая вам уже некомфортна
- от того, что вам нужно выбросить старые вещи
- от того, что вам нужно перестать общаться и думать о тех людях, которые вам не приносят удовольствие.

И когда вы отказываетесь от этого хотя бы в мыслях, даже если вы все равно потом этим будете пользоваться, то вы высвобождаете свое внимание и создаете условия, чтобы вы взаимодействовали с тем новым, что приходит.

Оно вас захватывает, начинает наполнять энергетикой, и в течение 1-3 часов, если вы не были уже годами в депрессии, потому что там совсем другие процессы, тогда у вас происходит трансформация наполнением, и вы начинаете себя чувствовать наполненным, и будете взаимодействовать с миром уже через другое состояние.

Но важно помнить, что эта энергия еще не стала вами. Вы ее еще не освоили, она не реализовалась, не внедрилась, не начала давать эффекты через формирования событий и ситуаций, через которые вы будете проходить, снова же, как через уроки, которые будут адаптировать вас к этому всему, и у вас будет состояние, что вы будете снова как первоклассники.

Это когда вы пришли в первый класс, и вам кажется, что вы ничего не умеете, ничего не знаете и вообще вы никто и звать вас никак. И вы уже в 11 классе, и вам кажется, что вы самый крутой, самый лучший и самый старший в этой школе…пока вы не пошли в институт , вы там опять зеленый первокурсник. Пока вы не станете пятикурсником - вы там опять крутой и круче всех, пока вы не пойдете на работу – а это кто? Студент.

Это нормальный процесс перехода на новый уровень.

© Александр Палиенко