хочу сюди!
Знайомства
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «визначні місця»

Сортувати:
нові
популярні
Вид:
короткий
повний

ivanivna

ivanivna

Палац у Качанівці


Маєток Харитоненків і Тарновських у Качанівці - єдиний в Україні, який уцілів у комплексі, попри війни та революції. Палац розташований за 170 кілометрів від Києва на романтичному схилі, який із двох боків омивають мальовничі ставки і перебудований на замовлення родини меценатів Тарновських.



До палацу веде центральна алея, з іншого боку якої споруджена єдина у Східній Європі церква Георгія Хозевіта і єдина родинна усипальниця Тарновських.
Тарновські захоплювалися українськими старожитностями і Качанівка вважалася українським Парнасом - центром, куди з'їжджалися митці: тут часто гостював Микола Гоголь, Михайло Глінка, Михайло Врубель, Ілля Рєпін, Лев Жемчужников. Детальніше тут


5

ivanivna

ivanivna

Тунель кохання


«Тунель кохання» – одне з тих місць в Україні, яке незмінно привертає романтиків і молодят. Вважається, що тут закохана пара може загадувати будь-яке бажання, і якщо любов справжня, то воно обов’язково збудеться.
Як розповідають клеванські довгожителі, залізницю, яка нині стала тунелем, через Клевань проклали близько тридцяти років тому. По ній возять деревину до оржівського ДОКу. Спочатку, кажуть, рослинність навколо колій вирізували, розчищаючи дорогу, а згодом перестали.  Детальніше тут

4

ivanivna

ivanivna

Дім з німфами

У столиці України стоїть знаменитий Будинок з химерами, який відомий напевно всім. У Чернігові є гарний палацик на його подобу, але не з химерами, а з німфами.
У краєзнавчих джерелах будівлю названо як «Будинок з ляльками»... Детальніше тут
3

ivanivna

ivanivna

Дім графині Уварової



У місті-курорті Ворзель, що недалеко від Києва збереглося цікаве будинок - будинок графині Уварової. У дівоцтві графиня носила знамениту прізвище Терещенко, цей рід славився своїми добрими справами, меценатством.
Будинок будувався на початку 20-го століття, як заміський, для відпочинку, сама графиня дуже любила відпочивати в Ворзелі.  Деталі тут
3

ivanivna

ivanivna

Софійський собор

Софійський Собор, також відомий як Софія Київська – це християнський храм у центральній частині Києва, один з небагатьох вцілілих із часів Київської Русі. Собор є пам’яткою української архітектури та монументального живопису 11-18 ст., і входить до Світової спадщини ЮНЕСКО як культурна пам’ятка. Світова спадщина ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй із питань освіти, науки та культури) – це видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства. Окрім Софійського собору і прилеглих монастирських будівель, які входять до Світової спадщини ЮНЕСКО входять разом із Києво-Печерською Лаврою, до неї належать ще 4 пам’ятки: 3 культурні та 1 природна, а саме – історичний центр Львова, Резиденція Буковинських Митрополитів у Чернівцях, геодезична дуга Струве та букові праліси Карпат.

Софійський собор є однією з найголовніших християнських святинь, історичним центром Київської митрополії. Саме Софійський собор вважають найстарішою спорудою Києва. Його збудовано за аналогією Софійського собору в Константинополі як головний храм держави. Софійський Собор знаходиться на території Софійського монастиря і входить до складу Національного заповідника «Софія Київська», до якого також належать Золоті ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква та Судацька фортеця. Сама Софія Київська складається з самого собору, дзвіниці, Будинку митрополита, трапезної церкви, братського корпусу, бурси, консисторії, Південної в’їзної вежі, Брами Заборовського, келій, монастирського готелю та пам’ятної стели бібліотеці Ярослава Мудрого.

У «Повісті минулих літ» 1037 рік вказаний як дата заснування Софійського собору, натомість у Новгородському літописі це 1017 рік. Засновником собору вважається київський князь Ярослав Мудрий, хоча є версія, що засновником був князь Володимир. Храм присвячено Софії – Премудрості Божій. Багатогранністю цього поняття пояснюють грандіозні розміри та складну структуру собору з тринадцятьма банями. Інтер’єр Софії відтворює середньовічну модель Всесвіту, а її зовнішній вигляд – образ Граду Божого. При Соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Софійський собор був свідком багатьох визначних історичних подій. Тут висвячували київських митрополитів і коронували князів – наприклад, Володимира Мономаха, який тут же і похований. Також тут похований і князь Ярослав Мудрий. У 1169 році Київ захопив і зруйнував князь Андрій Боголюбський – Софійський собор було пограбовано, вкрадено всі цінні золоті речі та релігійні реліквії. У 1240 Київ захопив хан Батий, та собор встояв, хоча був зруйнований і пограбований. І хоча у 14 ст. собор ремонтували, у 15 ст. Київ вкотре був розграбований і спалений, і протягом наступного століття собор залишався без догляду. 
Відродження Софії Київської пов’язане з київським митрополитом Петром Могилою, який здійснив ремонт і оздоблення собору. Навколо було споруджено монастирські будівлі, територію обнесено високою огорожею. До робіт Петро Могила залучив відомого італійського архітектора Октавіано Манчіні. У 1638 році в Соборі засновано чоловічий монастир. На межі 17 та 18 ст. ремонту Софійського собору сприяв гетьман Іван Мазепа – тоді було змуровано нову дзвіницю і позолочено головний купол. У 1697 році дерев’яні будівлі Софійського монастиря згоріли у великій пожежі, будівлі було відновлено та зведено нові вже у стилі українського бароко. У 1786 році монастир закрито.

У 1917 році в Софії Київській було миропомазано Павла Скоропадського, а у 1921 році тут відбулося всесоборне висвячення протоієрея Василя Липківського на Митрополита Київського та всієї України. В радянські часи собор був під загрозою знищення, та Всеукраїнська академія наук створила Софійську комісію, що врятувала собор від знищення, і у 1934 році територію Софійського монастиря оголошено Державним історико-архітектурним заповідником. Утім, комуністичний уряд заборонив богослужіння в соборі, всі золоті та срібні цінності було конфісковано, іконостаси – розібрано, все інше – спалено. У 1941 більшовики намагалися замінувати та підірвати Собор, але, на щастя, їх спроба була невдалою. Під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках, більшість експонатів Софійського музею, частину ікон та фотоархівів вивезено до Німеччини. 
Нарешті, у 1990 році Софійський собор і прилеглі монастирські будівлі були занесені до переліку Світової Спадщини ЮНЕСКО. У Софії Київській збереглося 260 кв. метрів мозаїк, кожна з яких має написи грецькою, що пояснюють її сюжет, і 3 тисячі кв. метрів фресок. Тепер це – Національний заповідник «Софія Київська», відкритий для відвідування щодня, окрім четверга.
3

ivanivna

ivanivna

Палац графа Бадені


У 1906 р. граф Станіслав Бадені повністю перебудував у стилі віденського ренесансу з розкішними бароковими ліпними геральдичними атрибутами, маєток попередніх власників - Мисловских. Сім'я Мисловских продала маєток в Коропці графу Станіславу Бадені. У дворі старого особняка він почав будівництво палацу. Палац був зведений у стилі віденського ренесансу. Територія навколо палацу облагороджена, був створений ландшафтний парк загальною площею понад 200 га. У палацовому парку збереглися величезні старі дерева, зокрема, екзотичні... Детальніше тут
2

ivanivna

ivanivna

Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець»

Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» знаходиться у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині. Територія заповідника охоплює Старе місто, розташоване на півострові в петлі річки Смотрич, прилеглий каньйон Смотрича, Замковий міст, а також – комплекс Старого та Нового замків.
акож функціонує Державний історичний музей, а місто знаходиться на території Національного природного парку «Подільські Товтри».
Культурний ландшафт каньйону в Кам’янці-Подільському, тобто історичний центр міста та замок, визначено кандидатом до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. У Кам’янці-Подільському розташовано 174 пам’ятки архітектури, з них 145 – на території заповідника «Кам’янець». За кількістю пам’яток в Україні Кам’янець-Подільський поступається лише Києву та Львову. На жаль, низку храмів міста було знищено радянською владою ще до війни.
Архітектура Старого міста – це суміш культур українців, поляків, вірмен, турків і росіян, а також – релігій: православної, католицької, іудейської та мусульманської.
 Це і турецький мінарет 17 ст., і турецький і вірменський бастіони 17 ст., Миколаївська (Вірменська) церква 14 ст., дерев’яна Хрестовоздвиженська церква 18 ст., монастирські комплекси орденів Домініканів, Францисканів, Тринітаріїв 15-18 ст. Зараз Старе місто – це 4 майдани, 21 вулиця, 2 узвози та 5 провулків. Унікальною інженерною спорудою заповідника є Замковий міст, який з’єднує місто із Замковим комплексом 12-19 ст. – згідно досліджень, його спорудження датується 2-3 ст.
2

ivanivna

ivanivna

Мечеть Ескі-Сарай


З часів Золотої орди в Криму зберігся пам'ятник кримсько-татарської архітектури-мечеть Ескі-Сара (XIV ст). Знаходиться вона в мальовничому місці долини річки Салгир. Тут в XV-XVIII ст. розміщувалася територія резиденції калги-султана, який був другою особою після хана в Кримському ханстві. Калга-султан керував справами у всій Салгирской долині, крім мечеті тут знаходилися: монетний двір, палац Ескі-Сарай- «Старий палац». Детальніше тут


2

ivanivna

ivanivna

Будинок з химерами


Найнезвичніша будівля в Києві-  будинок з химерами розташований у центрі міста неподалік від Палацу президента.  Будували його на початку 20 століття на місці осушеного Козиного болота , а ділянка під будинком була геть непридатна для будівництва. Рішенням архітектора Владислава Городецького було збудувати там помешкання для своєї родини.


Будівля епохи модерну стала однією з головних архітектурних пам'яток Києва. За однією з версій, ідея будівництва знайшла несподіване підкріплення завдяки суперечці. В 1902 році зустрілися три архітектори Олександр Кобелєв, Володимир Леонтович та Владислав Городецький і посперечались про непридатність цієї ділянки для споруди. Детальнiше тут
2

ivanivna

ivanivna

Хортиця

Хортиця – це найбільший острів на Дніпрі, розташований у місті Запоріжжя, нижче Дніпрогесу. Острів є єдиною історико-культурною та природною пам’яткою, що охоплює період від мезоліту до 20 століття. Він є унікальним природним й історичним комплексом, має довжину 12.5 км і ширину в середньому 2.5 км, займає площу близько 3 000 гектарів – майже 24 км2. Тепер це – державний історико-культурний заповідник. Тут є 63 пам’ятки історії й археології, на півночі острова знаходиться Запорізький історичний музей. Хортицю визначено кандидатом до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Північна частина Хортиця – залісена, тут над берегом підіймаються скелі висотою до 50 метрів, а в південній – зберігся степ із багатьма рідкісними видами рослин, які збереглися тільки на острові, а колись були поширені на всій території південної України. На крайньому півдні острова знаходяться плавні . Хортиця та прилеглі острови оголошені геологічним заказником «Дніпровські пороги».
Вперше назва остова зустрічається в праці Імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією». В різних списках цієї праці Хортиця згадується як острів Святого Григорія або Георгія. Вважають, що тут мається на увазі вірменський просвітник Святий Григорій. Перші поселення на Хортиці датуються 4 тисячоліттям до н.е. – від них залишилися численні поховання, городища та культові споруди. Знайдено тут і поховання сарматів. У 10-14 століттях тут існувало слов’янське поселення. За легендою, у 972 році тут, біля Дніпрових порогів, загинув у бою з печенігами князь Святослав Ігорович, повертаючись із походу на Константинополь. Хортиця постійно використовувалася як українська база проти половців і монголо-татар. Наприклад, у 1224 році руські князі зустрічалися на нараду на Хортиці перед битвою з татарами.
З 15 століття, Хортиця відігравала важливу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків. Козаки будували тут, як і на інших островах, «засіки». Саме на Малій Хортиці у 16 столітті князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю, яку незабаром зруйнували турецько-татарські війська. У 17 столітті Хортиця була військовою базою Івана Сірка. До зруйнування Січі у 1775 році острів належав Запорізькій Січі. Зараз на Хортиці існує кілька заселених селищ, а на півночі острова знаходиться залишене село Середній Стіг. Через острів проходить залізниця зі станцією на середині острова.
1
Сторінки:
1
2
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2024.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more