Бажання спробувати ерзац-продукти виникло спонтанно, як тільки розпочалась повномасштабна війна. Причиною цього було очікування економічної кризи та суттєвого зниження купівельної спроможності, через що довелося б споживати дешевші замінники дорогої їжі. Однак, на щастя, цього не трапилось і ціни зростали поступово. Проте подорожчання все ж відчутне — і по вартості, й по зменшенню ваги. Ще й зарплата топчеться на місці. Тому все одно в родині змушені економити на харчах. Особливо, напередодні чергового здорожчання енергоносіїв. Тож частіше замислюєшся: чи не замінити молочні жири на рослинні, а каву на цікорій або ячмінь? Відповідно, дегустація ерзац-продуктів напросилась сама по собі.

Правда, перелік продуктів-замінників довелось розробляти самому, оскільки ніхто не підказав. Та й здешевлені аналоги в магазинах треба було ще пошукати.

Продегустувавши вітчизняні сухпайки дійшов до висновку, що попри різне пакування основних страв (бляшані банки, реторт-пакети) і різні види основних страв (швидкорозчинні пюре, сублімовані каші), чогось незвичного годі очікувати. Наповнення може бути ідентичним, відрізняючись лише виробниками. Крім того, з третього сухпаю почали повторюватись кава, мед та джем. Не кажучи про однакові галети. Тому не хотілось оглядати схожі набори. Хіба що, як продовження, розглядав купівлю зарубіжного сухпаю. І тут, як на диво, натрапив на розіграш на Ютубі: за донат на ЗСУ можна було виграти іноземний військовий набір харчування. Тож вирішив поєднати приємне з корисним — і виграв датський сухпай!

Оскільки попередній, 40-й День народження, що відбувся минулого року, не святкував, вирішив проілюструвати хоча б 41-у Днюху. Нехай і з запізненням. Нехай так-сяк (бо вийшло не так, як планував). Але треба, адже як не як — солідний вік. Та й дегустації хотілося розбавити іншою темою. Правда, про їжу теж буде, бо нині це чи не єдине задоволення...

Отож, досягнення такого вікового рубежу відбулось зовсім не святково... Хоча й попередні Дні народження були не так, щоб "Вау!". Однак цього разу не було ні подарунків (подарували гроші, але від батьківських відмовився), мама не привітала, святкового столу не було, собі теж нічого не подарував (попри те, що була крутезна ідея). А пізніше доремонтовував зуби та роботи багато накидали — так що теж було не до гулянки. Втім, щоб якось себе розважити, дещо все ж організував. Наприклад, побалував себе тортиком і алкоголем.

[ Читати більше (+36 фото +відео)... ]

Скуштувавши сухпай "Добовий раціон" вирішив зацінити ще один набір від тієї ж фірми. Як мінімум, тому що від двох попередніх продегустованих пайків він відрізняється пакуванням основних страв (реторт-пакети, а не бляшані банки) і окремим пакуванням на кожен прийом їжі. Ну і меню дещо інше, хоч і схоже на оглянуті раніше індивідуальні раціони харчування.

Мені подобаються всілякі соуси і кетчупи. Саме тому про них я вже писав раніше. Наприклад, про кетчуп з жовтих помідорів. Але одна річ — допис про певний соус, а зовсім інша — дегустація величезного асортименту в форматі фотозвіту. І нехай це не фотогенічно (бо знімати особливо нічого), і такі продукти не підпадають під визначення самостійної страви (тому що треба намазувати на бутерброд, гарнір чи м'ясо) — від цього дегустація буде лише незвичнішою. Хоча соуси вже не дивина і їхній асортимент певною мірою усталився. Однак зібрати їх разом стало цікаво. Правда, смакування зайняло аж півтора місяці.

Різноманітність соусів вражає. Особливо, у деяких виробників. Але, нажаль, у такій дегустації є зворотний бік медалі: від гострих і кислих соусів може виникнути печія. Втім, мені це не завадило.

Закінчується ще один рік, тому час підбивати підсумки, поки не вирубили електрику. І за усталеною традицією розповідь проілюструю картинками, оскільки додатковий фотозвіт не завадить. Хоча рік, що минає, в плані фоторепортажів можна вважати продуктивним — все-таки, за нинішніх обставин, 20 (із цим постом) фотозвітів — це дуже гарно.

  Отже, яким був 2023 рік? По-перше, він виявився насиченим. Багато чого відбувалось... Однак ті події були неприємними: то щось зламалось, то розбилось, то ускладнюють життя. Правда, також було багато прогулянок. Але вони були викликані справами, а не бажанням провітритись. Через це не можу записати їх до позитиву. Тож, по-друге, рік був проблемним і нервовим. То щоденні атаки беспілотників і бескінечні повітряні тривоги, то навала бліх, то зуби засмучують. А про сварки в родині навіть не говорю. Дійшло до того, що хотів з'їхати на зйомну хату, але проаналізував, що фінансово можу не потягнути. Звичайно, це не нові проблеми... просто до старих додалися нові:) Наприклад, збій мобільного зв'язку, посилення мобілізації, поламка фотокамери та акумулятора до іншого фотіка. А ще не здійснив жодної вилазки на закинутки. Такого не було навіть під час пандемії ковіду! Крім того, нікуди не виїжджав (не знаю як інші не бояться подорожувати). Від стресу довелося випити сидр, хоча рік чи два не вживав алкоголь. Ну і, по-третє, був завантаженим роботою по повній. Такої кількості завдань по роботі, як цьогоріч, не пригадую. Навіть відпустки не було! По-четверте, цей рік був ностальгічним. Причому флешбеки були не лише через ретроспективний звіт з неопублікованими матеріалами, а й від дегустації їжі, яку скуштував у минулому. А іноді без причини сумував за часами і людьми, яких вже не повернеш. Одним словом, 2023 рік можу оцінити, як поганий рік. З приємного можу відзначити, хіба що, дослідження українського автопрому, дегустації незвичних продуктів і рекордні заробітки (за моїми мірками). А з нейтрального відмічу зміну музичних смаків — підсів на україномовний брейкбіт.

Почуття за 2023 рік можна описати словами "страх" і "зневіра". Якщо минулого і на початку цього року був стриманий оптимізм, то цьогоріч з'явилось відчуття, що ми програємо у війні та врешті-решт можемо програти.