Характерник

Люблять і бояться люди
Чують свого вовки
Родинного затишку не буде
Не для цього ти
Бути ніде і бути всюди
Прокляття і дар
Все пам’ятать і все забути
Життя на вівтар.

Звідки ти черпаєш силу
Хто дає знання тобі
То лиш вітер в полі знає
Сокіл високо в горі
Кінь твій міг би розповісти
Ту глибоку таємницю
Та знає він не кожен зможе
Цієї випити водиці

Тяжкий несеш на собі хрест –
Плата за політ до небес

І розвівається на вітрі
Грива твого коня
І розлетілась понад полем
Твоя таїна
Хто зможе пити твою чашу
Того сокіл проведе
Той знайде твою криницю
Буде всюди і ніде.


І вовки на місяць виють
Вони знають твою тугу
І багато ти віддав би
Брата мать собі і друга
Одинока твоя постать
Слухає розмови лугу
А у вовка є вовчиця
В тебе шабля лиш подруга

Тяжкий несеш на собі хрест –
Плата за політ до небес.

«Отвiт запорожцiв Магомету IV. Ти, султан, чорт турецкий,
i проклятого чорта брат i товарищ, самого Люцеперя секретарь.
Якiй ты в черта лыцарь, коли голою сракою ежака не вбъешь.
Чорт высирае, а твое вiйско пожирае.
Не будешь ты, сукiн ты сыну, сынiв христiянських пiд собой маты,
твойого вiйска мы не боiмось, землею i водою будем биться з тобою, распро… твою мать.
Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Iерусалимський бравирник,
Александрiйський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка,
Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего свiту i пiдсвiту блазень,
самого гаспида внук и нашего х… крюк.
Свиняча ты морда, кобыляча срака, рiзницька собака, нехрещений лоб, мать твою...
От так тобi запорожцi виcказали, плюгавче. Не будешь ти i свиней христiанских пасти.
Теперь кончаемо, бо числа не знаемо i календаря не маемо, мiсяц у небi, год у книзя,
а день такий у нас, якиi i у Вас, за це поцелуй в сраку нас!
Пiдписали: кошевой атаман Иван Сирко зо всiм кошем Запорожськiм».

перечитав і потеплішало на душі були люди яки могли так  писати .. значить і ще будуть ..тільки дайте час ..і він прийде  і все отримають такого листа хто заслуговує