Шановні друзі! Вітаю зі Святом! Токмак. Веселий день! Свято! Постояли з наметом.

Поїхав на площу.

Фото з воїнами, оборонцями України, для тих, хто в формі)))

 Познайомився зі зброєю, спитав, що не знав.

 Сфоткав чергу.

Спитав, як куліш.

Хтось побачив машину без номерів, що слідкує за небайдужими токмачанами.

Заблокували її.

Прилетів зворохоблений воєнком з головою Досааф.

Висловили незадоволення, що Токмаком гуляють люди зі зброєю.
Спитав мужика, ви хто? Каже, голова ДОСОАФ. Питаю: "Чому, біля Танка на мемориалі висить фашистська, шовіністична, російська, власівська, жовто-чорна стрічка - споконвічний символ Російської імперії, її претензій до земель держав-сусідів?" Кажуть ДАІ склали протокол на машину без номерів, але прибирати її евакуатором не стали, не взираючи на прохання токмачан. Видно машинка, мерс, крутого дяді(((

 Здалеку побачив, здається, Валерія, киянина, що приїхав з Києва,
вчити токмачан, що Свобода не за мир, а "Опозиційний блок" складений
з антиукраїнських партій, за мир.Спец, мабуть найнятий за гроші
Валерій почав навчання з вимог до прихильників ВО "Свободи" забиратися
з Токмаку. "Мирний" представник блока, складений з людей, що активно
постачали на антимайдан "подставки под флажкі" має років 30. Заслуги
його у Києві невідомі, але у Токмаці він прискіпався до людей, вимагаючи
повідомити їх адресу, засуваючи руки до кишені, ніби за ножем, лякаючи
їх, що "Опанутий блок" фінансує сама "Запоріжсталь" (видно економлячи
на здоровї запорожців і металугрів. Гукати "забирайтеся звідси" людям,
які мають онуків старших за "миролюба". "Їдьте до Бандерштату" - людям,
діди і прадіди яких родом з міста Токмак. Отака риженька борідка, невдала
світлина, заявилася зіпсувати свято і сьогодні. Киянин?
Можливо, хто його пізнає, з киян, львів'ян!?

під Побачив неодноразові порушення поводження зі зброєю, тому порадив порушникам і відповідальним слідкувати, щоби зброя цілила не в людей.
 
Краще в мішень, де Володимир їсть куліш. У пам'ятник ката, параноїка і, вибачаюсь, збоченця, що так зручно височіє над площею)))
 Слава Україні!

11. чорні коні...

чорні коні а на конях козаки
чорні хмари табунами та й над степом
буревійним вітром збіглися полки
їх шаблі блищать і сяє криця небом... -
то гроза зібралась в гости до весни
б"є у накри в танці в громи-барабани
в зливу блискавки - у скрі як мить вони! -
характерники викрешують в тумані...

    Ти, Хутін – пуйло кацапське, проклятого чорта брат і товариш, і самого люцефера холуй. Чорт висирає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти синів Українських під собою мати, твого війська ми не боїмось, силою і правдою Божою будем битись з тобою.

- Або волю добути, або дома не бути.
- Або мед п’є, або кайдани тре.
- А шо козакові треба: степу, хліба й неба! 
- Без гетьмана військо гине. 
- Без доброго командира військо – отара.
- Береженого Бог береже, а козака – шабля. 
- Бог не без милості, козак не без долі. 
- Без коня немає й козака 
- Більше разу не вмирати.
- Без люльки, як без жінки.
- Війна людей їсть, а кровью запиває.
- Вольному – Воля, скаженому – круча, спасенному – рай
- Де два козаки, там три гетьмани. 
- Де козак, там і слава.
- Де є бої, там є герої. 
- Дівчина родиться, а козак на коня садовиться. 
- До булави треба голови. 
- Добрий козак баче, де отаман скаче. 
- Де не можна перескочити- треба перелізти.
-Здобувши перемогу, про пильність не забувай 
- За наше жито та ще нас бито.
- Кінь та ніч козакові товариші.
- Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі! 
- Козак з біди не заплаче. 
- Козак з бідою, як риба з водою. 
- Козак з Дону – козак зроду. 
- Козак на пічі – ворог Січі
- Козак хороший, та нема грошей. 
- Козацькому роду нема переводу. 
- За честь голова гине. 
- Звання козацьке, а життя собацьке. 
- Зроду-віку козак не був і не буде катом!
- Козак без коня, що воїн без пістоля 
- Козак дружбу знає: в біді коня не покидає 
- Козак з конем і в ночі і днем 
- Козак сам не їсть, а коня накормить 
- Козаку кінь за себе дорожче 
- Козак як птах- знявся та й полетів 
- Козаку зібратись- тільки підпоясатись 
- Козак- як кішка, як не кинь- на ноги впаде
- Козак з бідою, як риба з водою.
- Козак мовчить, а все знає.
- Козак, я голуб: куди не прилетить, там і пристане. 
- Козацька люлька - добра думка.
- Коли навколо вороги - то не життя, честь бережи
- Коли козак в полі, то він і на волі.
- Коли всім народом дмухнути, то ураган буде
- Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка 
- Кров не вода, розливати шкода.
- Кров не водиця, проливати не годиться. 
- Куди козакова доля не закине, - все буде козак.
- Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
- Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі. 
- Моя хатина в сирій землі домовина!
- На диявола є хрест, а на ворога меч! 
- Наш Луг – Батько, а Січ – Мати – от де треба помирати.
- Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
- Не хочеш козакувати, іди чумакувати.
- Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.
- Не знає й той чорт козацьких жартів.
- Не пив води дунайської, не їв каші козацької.
- Не журися, козаче, нехай ворог плаче!
- Не той козак, хто боїться собак.
- От тобі хомут і дуга – тобі я більше не слуга.
- Панові курка, а мужикові шабля.
- Піду ще в пекло, хоч буде гірше, та інше!
- Поки Дніпро пливе, Україна не вмре
- Рана від кулі глибока, а від шаблі широка.
- Сам загибай, а братчика виручай
- Степ та воля - козацька доля.
- Сміливого куля не бере
- Сміливого й чорти бояться
- Страху нема там, де його не боятья
- Тому козак і гладкий, що наївся, заснув і немає гадки.
- У козака життя коротке, а слава вічна
- Україна- козацька мати.
- Упіймав- не упіймав, а погнатись можна.
- Хліб та вода – то козацька їда.
- Хоч і спина гола, аби своя воля.
- Хто любить піч, тому ворог Січ.
- Чия відвага, того й перемога
- Що нам холод, коли козак молод!
- Як зберуться тучки в кучку – буде громовиця!
- Язик, як шабля, а шабля, як язик.
- Як козак шаблею блисне, москаль в штани дрисне. 

< В дальнейшем булгары, назвавшиеся  черкасами , заняли южные области Киевской Руси (запорожские  казаки ) и весь донской бассейн с верховьев реки до ее низовьев (донские  черкасы ), по Кубани осели кубанские  черкасы . Название " черкасы " в переводе с древнетюркского языка означает "воины асы". Асы - это ясы русских летописей, а ясы - другое название булгар. Видимо, такое название они получили по причине воинственности, из-за стремления не покинуть свою страну, остаться в ней, защитить ее с оружием в руках. Название " казаки "  черкасы  получили позднее, в XVIII веке. Именно в это время русское правительство стало оказывать на  черкас  давление, дабы подчинить их своим интересам.  Черкасы  стали называть себя  казаками , чтобы подчеркнуть, что они свободный народ и не допустят ограничения своих свобод от кого бы то ни было, не потерпят насилия над собой.

Рядом с  черкасами  в причерноморских и приазовских степях жили и печенеги и половцы. Но они не мешали друг другу. Во-первых, те и другие были тюркоязычными народами, во-вторых,  черкасы  занимали поймы рек Дон с притоками и Днепр с густыми зарослями и островками лесов.  Черкасы  постоянно жили на одних и тех же местах, а печенеги и половцы кочевали по степи, только на зиму останавливаясь в своих временных поселениях. Видимо, из-за их жизни на берегах рек русские летописи иногда называют  черкас  "бродниками", ибо последние хорошо знали реки, на берегах которых жили, и могли оказать при необходимости свои услуги по переправе через них. Может быть, название реки Дон связано не осетинским словом "дон" - "вода", а с тюркским словом "тын", что означает "тихий" - называют же  казаки  свою реку "Тихий Дон". >

http://lingvoforum.net/index.php/topic,12286

Ї
Їх можна побачити на Майдані

‹ В 1174 году отважные новгородские казаки повольники, или ушкуйники, или самовластцы, пришли на реку Вятку и построили град Хлынов и начали общежительствовать самовластно. Из Хлынова (ныне город Вятка) предпринимали они свои торговые путешествия и военные набеги во все стороны света. В 1361 году они проникли в столицу Золотой Орды Сарайчик и разграбили её, а в 1365 году, за Уральский хребет на берега реки Оби. Предводители этих ватаг именовались ватманами. Основанные повольниками общины по примеру Новгорода управлялись Кругом — вечем, где каждый повольник имел равный голос со всеми. Имел город Хлынов и свой вечевой колокол. После разгрома Хлынова в 1489 году Иваном III большая часть его граждан, жаждавших независимости, ушла на Северную Двину, на Каму и вниз по Волге, где обосновались казаки-хлыновцы в районе Жигулёвских гор. 
Общность новгородских казаков, включая хлыновских ушкуйников имеет очень много сходств с донскими. 
Так, например, духовенство Хлынова, избираемое вечем, как и донское Духовенство, избираемое кругом, было совершенно Независимым ни от Москвы, ни от Новгорода. Московский митрополит Геронтий, современник Ивана III. писал в 1471 году, что он не знает даже, кто там духовенство и где оно рукополагается. Эта особенность духовной жизни народа — выдвижение из своей среды достойных кандидатов в священники, свойственна лишь новгородцам и хлыновцам, донцам, уральцам и терцам. Новгородцы вынудили князя согласиться выбирать архиереев и священников из местных жителей на вече. В 1360 году сам архиепископ новгородский Евфимий II не подчиняется Московскому митрополиту и разрывает на 20 лет связь с митрополией. В 1384 году Новгородцы постановили на вече не подчиняться Московскому митрополиту и дела по духовной части решать гражданским вечевым судом. Такова же Традиция у донских казаков. В “Заветах Игната” сказано, что священников, не выполнивших волю круга считать еретиками и изгонять, а за богохульство даже казнить смертью. За хулу на Бога казаки убивали всякого, не считаясь с его чинами, должностями или прежними заслугами. “Заветы Игната” есть свод законов обычного общеказачьего права, соблюдавшегося у всех казаков до времён окончательного вытеснения его законами, данными из Москвы. Кроме того, казачий закон регламентировал возраст поставленния в попы. Священником не мог быть человек моложе 50 лет. В духовные отцы казаки избирали человека из своей среды, который прожил уже большую часть своей жизни, причём на виду у соседей-станичников. Избирали для поставления того, кто показал себя храбрым воином, мудрым военачальником, рачительным нестяжательным хозяином, примерным семьянином, уже вырастивших и воспитавших собственных детей. Если собственные дети его удались, значит, будет добрым наставником для всех. Если сам был храбр в бою, значит, может просить о мужестве своих духовных чад и благословить их “жизнь свою положить за други своя”. Если был мудрым заботливым отцом-командиром, к его умному слову с почтением прислушается всякий казак. Если был добрым молитвенником, значит, служба не захиреет, не запустеет храм. Жаль, что такая замечательная традиция духовной жизни сегодня утрачена русским народом. ›
http://kazak-forum.jino-net.ru/history_rus_3.htm