До сегодняшнего утра не знал что голубая краска, которой красят жетоны, вчетверо дороже зеленой. Век живи век учись.

 уже в новом  

Вчера ехала домой в метро. Людей было много. Настолько, что я даже не могла сидя читать книгу (Роман Злотников, "Грон" - очень советую любителям хорошей литературы). Музыку тоже слушать не хотелось, поэтому я наблюдала за людьми. И вот что насмотрела. Наши люди очень любят брендовые вещи. То есть, "брендовые". Например, вчера ехала девушка, на плечах шарф "Луи Витон", сумка "Прада". И при этом она ехала не на Феррари, а в метро) Чудесно. Кстати, у меня сумка "Марк Джейкобс"
Второе. Я часто смотрю людям в глаза и когда наши взгляды встречаются - я отвожу глаза первой. Ну, неудобно. А вчера присмотрела девушку напротив, очень стильную, как я люблю. И посмотрела ей прямо в глаза. А она мне. И что же? Я выдержала! Девушка сдалась первой)  Кому-то это покажется глупостью, а для меня это малюсенькая победа. Девушка, а вы - просто замечательная! Стильная, красива, уверенная!
Еще вчера я смотрела на обувь людей в метро. И старалась по обуви угадать, как выглядит человек в целом. Не очень получилось) Зато сколько разной обуви "ходит" в метро! Присмотрела себе классные кеды)))
И вообще вчера был хороший день) Мне улыбнулся симпатичный парень - мой коллега и я весь вечер уже практически выходила за него замуж)))
Всем отличного дня! Сегодня ночью нужно прыгать через костер!

Доброе утро в день перед рождеством.[ Читать дальше ]

 Выложил видео очевидца теракта в московском метро

ЕСЛИ БЫ У МЕНЯ БЫЛ ПРОЕЗДНОЙ НА МАРШРУТКУ...

(позитивные размышления на тему экономии)

 Если бы у меня был проездной на маршрутку - то я презирал бы общественный транспорт и ездил только на коммерческих машинках. Что бы это дало мне?

 1) Так как мне не нужно было бы подстраиваться под расписание трамвая (маршрутки, как известно, ходят чаще), я б спал дольше на 10-20 минут. Возьмём в среднем 15 минут. Это ж какая "экономия сна" получается за неделю? 15*5=75 минут - час с хвостиком! А за месяц? А за год?..

 2) Также, я б меньше опаздывал, т.к. "маршрутных" маршрутов намного больше и они значительно разнообразнее, чем трамвайно-троллейбусные. Это дало бы мне дополнительное уважение в обществе...

 3) Финансовая экономия. Если взять среднюю стоимость поездки в маршрутке за 20 рублей, то за месяц я сэкономил бы минимум 20 * 4 (среднее к-во поездок) * 30 = 2400 рублей . А сколько за год получается?

4) Сэконрмленные деньги я бы положил в банк с капитализацией процентов и возможностью дополнительных вкладов или инвестировал бы в дело с высокой оборачиваемостью активов. Это принесло бы мне стабильный доход и через годик-два я бы смог открыть собственное дело. Так как репутация у меня - благодаря пунктуальности - положительная, а сил - благодаря хорошему сну - много, бизнес стал бы процветать и из частного перерос бы в общенациональный, выгодный не только мне, но и стратегическо-важный для Стран Это дало бы мне преимущества в налогообложении, поддержку элиты Страны и всеобщую любовь и популярность. У меня бы бы возможность пожить в Бразилии, слетать в космос. Там бы я познакомился с инопланетянами и, благодаря моей репутации и обаянию, стал бы первым послом человечества во Вселенной...

 

 *взял жетон на метро и поехал покупать проездной на трамвай*

 

ЭПИЛОГ: Всё вышеизложенное - всего лишь придумка, но ведь позитивное мышление и мечты заставляют человека делать свою жизнь лучше, не так ли?..

_________________________________

мой трамвайный магазинчик футболок

Розмова на базарі з бабцею, що торгує насінням:

-Скільки баночка насіння?

-5 грн.

-А чого це вона така маленька? Тиждень тому більша була!

- так ціна ж та сама лишилася!

- !

 

Думаю приблизно така розмова відбулася і в антимонопольному комітеті з КиївПасТрансом.

-Добре, хай ціна на проїзд буде 1 грн 70 коп. (підняли ціну на 300%, знизили на 15%, до того ж ціна не кратна жодній монеті/купюрі тому не зручно рахувати та давати решту...), але тоді проїздні квитки будуть майже втричі дорожчі (проїздний на рік на метро 910 грн, в порівнянні з 365 грн раніше).

При тому, що у людини зі стандартним графіком роботи (понеділок-пятниця), з 365 днів за рік 104 вихідних (субота і неділя) 24 дні відпустки, 9 святкових днів (1 січня, Різдво, 8 березня, Пасха, 1-2 травня, 9-те травня, день конституції, день Незалежності)

365-104-24-9=228 робочих днів.

При проїзді на роботу і назад це 228*2=456 поїздок на рік. Навіть при минулій заявці мера, жо купуючи проїздний квиток, ви платите, як і раніше, по 50 копійок за поїздку- це повна нісенітниця. (365 грн / 456 поїздок = 80 коп/поїздку) Зараз це повний маразм (910 грн/456 поїздок = ТІ САМІ 2 ГРН!!!!)

БЛЯ, шановні економісти!!!!! Пройдіть, будь ласка, ще раз шкільну програму математики 2-3 класу!!!!

          Коли хочуть пояснити роль та місце грошей у людському суспільстві або на шкалі абсолютних цінностей, то іноді наводять приклад мандрівника з мішком грошей, що заблукав у пустелі. Настає час, і... Хай би в нього тільки з'явилася можливість, купа папірців знецінилася б до вартості склянки води. Або вартості слова, яке покаже напрям до справжніх, а не примарних оази, річки, людської оселі.
           В далеких від первісної природи умовах цивілізації все навпаки. Тут гроші є фактично кров ринково-економічного організму. Якщо ця кров не протікає через твої рахунки, гаманці, кишені, ти є чужорідне тіло в цьому організмі. Так. Для тих, хто не має грошей, цивілізація та ж сама пустеля. Зате в межах доступної суми твої можливості необмежені. До цього звикаєш, з цим і живеш. Не замислюючись над "високими матеріями", міняєш і тим приводиш в рух всякі свої важливі процеси.
           Але є одна "фірма", здатна суттєво скоригувати цю вашу звичку. Вона бере плату за свої послуги винятково номіналами від 50 коп до 5 грн. Ви можете уявити державну організацію, яка б відхиляла пред'явлені до оплати грошові знаки… цієї ж таки держави? А там номінали, більші за 5 грн, не приймаються. Здача не відома як явище. Таким є автоматизований і тому майже безлюдний Харківський метрополітен.
           Ні, це не є для мене відкриттям 2016 року. Прецедент відбувся досить давно. І вже тоді мені казали, що є лиш один рецепт безпроблемного проїзду у метрополітені для гостей міста - мати одно-двох-гривневу готівку. З тих пір всякий раз, як виходжу з потягу у славному місті Харкові, мною оволодіває специфічне харківське почуття: починаю слідкувати, щоб не лишитися без дрібних грошей. Але як десь прогавив цей момент (що найчастіше виясняється тет-а-тет з метрополітенівським автоматом для видачі квитка) ось тут на якусь мить і можеш пережити те сильне й незабутнє відчуття пустелі. Це коли маєш грошей на тисячу поїздок, а не в змозі здійснити і одну. Капітулюєш, повертаєшся у підземний перехід купити щось дууууже тобі наразі "потрібне". І не просто купити, а щоб отримати на здачу і підходящі номінали. А просто так, на твоє прохання, не розміняє ніхто.
        А ще не проходить комбінація, коли є 2 по 50 коп і 2 по 1 грн. І гроші дрібні як треба, і в сумі 3 грн, що достатньо для поїздки. Але ситуація така. Автомати, котрі "їдять" 50-копійкові монети, не приймають гривні, а ті, що приймають 1 грн, випльовують назад 50 коп… Дякую Харківській підземці і за такий "попадос", і за зростання мого досвіду проїзду нею, і позапланове підкріплення пиріжком. Було, як ніколи. Неповторно!

   В раннем метро, где приходится время от времени бывать, пенсионеры, подчеркнуто вежливо, с молодецким задором уступают места друг-другу. Вагоны заполнены. Они везут смену караула на постах дежурных и вахтеров для всего еще сонного и неумытого города. Вот и еще один парадокс бытия. Бабушки и дедушки как символы и зачинщики начала каждого нового дня, акушеры, принимающие роды, где новый день - желанный ребенок.

https://www.youtube.com/watch?v=QfWJN1BaIO4