Серед пишнот і блиску Ренесансу, Шляхетності осіннього вбрання, Як виклик - танцівник брейк-дансу, Бродяга вітер хуліганить навмання.Лиш порух - і зникають злитки кленів, Злітають згарди літніх горобин.І осідають у його кишеняхПрості намиста, зірвані з калин.А через хвилю полетять пожитки(Хандра вселенська чи осінній сплин?).З кишень посипляться скарби і злиткиНа прядиво доріг, вузьких стежин.І заіскриться світ лимонно-жовтим, Багряним і бурштиново-черленим.Який же пречудовий місяць...

Читати далі...

Відбула сніги ти і міцні морози, І січневу хугу, люту заметіль.А весна вернулась - покотились сльозиНа купоннолисту трав'яну постіль...Ти не плач, берізко, не тужи, рідненька, Ждати вже недовго - згинуть холоди.Подарує серги квітень-місяченькоІ покриє листям - це надасть снаги.Зацвітуть кульбабки - зарояться бджоли, І запахне медом сад, ліси й луги.Ну чому ж ти плачеш, сестро білокора?Витри свої очі - гарно ж навкруги! [Приєднана картинка]

Від літа залишились хризантеми -Терпкі цілунки стиглих кольорів.Вкривають землю задубілі клениЧерленим листям від стрімких вітрів.Вітри шматують небеса на клапті, Птахів женуть на південь табуном.А за вікном палахкотять багаття...Огудиною пахне... І вином...[Приєднана картинка]

Задивилось небо на дерева вниз - Залишило колір синій у воді:Танцювали з вербами від душі стриптизІ тремтіли в ражі клени молоді.Тріпотіло листя ніжних осичин, Шаленіли клени від сестер -вербичок.Залишались верби без тісних кофтинІ звільнялись, звабні, від легких спідничок.А вітрисько-вітер вигравав їм пісню, Потім вверх здійнявся - поминай, як звали!Схаменулись, діви, та було запізно.Залишились голі - їм незручно стало...[Приєднана картинка]

Мережить ніжну павутину осінь, Що павучки на вітах швидко тчуть.А листячко тремтливе її просить:"Дозволь, рідненька, до зими побуть"...Та осінь невблаганну вже не спиниш,Що їй листочки, коли стільки справ!Гаптує діва пречудовий килимІз ягід, сонця і торішніх трав.Де не візьмися - дощ сумний голосить, Краса зникає в закутках пітьми.Зриває вітер лист - сміється осінь, Холодна панна, посестра зими.[Приєднана картинка]

Кажу я: "Літечко, бувай!Ми ще зустрінемось з тобою, Коли зеленою габоюПрикрасить крилечка розмай".На згадку пригостиш менеСолодким виноградним трунком, Торкнеш листочком-поцілунком, В минуле швидко промайнеш.Легка, мов пух, м'яка хмаринкаПорине у небесну просінь.Накине прохолодна осіньНа плечі хустку-павутинку.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Вже квокче картопля на нашім городі, В гніздечку капусти вітрисько ущух.Спіткнувся гарбуз - спочива на колоді, Із тину звисає його капелюх.Руді огірки поховались від спекиУ жерхлі намети пожовклих огудин..Бурчать помідори: "Сюди б дискотеку!"- Убрались в червоне і випнули груди.На плаці шикуються воїни браві -То службу проходять болгарини-перці.У млості завмерло і зілля, і трави...Лиш літечко мчить у шаленому герці!

Обіймало леготом, Лоскотало щебетом, Чарувало голосом, Колихало колосом.Простувало полечком, Зігрівало сонечком, Струменіло світлечком - Усміхалось літечко.[Приєднана картинка]

Покрила темрява плащемНебесний простір. Тиша і покораКолишуть місто. Сум перед дощем.Важкою спекою пашить знадвору.Птахи кричать, малеча цвірінчить, А на душі полегкості немає.Тривога глибоко в мені ячить, Поволі спокій з серця забирає.Судини ось-ось лопнуть... І нарештіРодився дощ - застукало по вікнам.Зітхнула з легкістю стара черешня:Знялася злива, благодатна, літня.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]У садочку принишк, зачепившись крильми, Вітерець за гілля. Десь гуркочуть громи.Дежавю чи циклічні житття палімсести:Прослуховую звабні пташині оркестри.Гомінкі ластівки, ці хористи співучі, Ворохоблять то пам'ять, то зранену душу...Важкуваті хмарини посунули містом - Чорно-біле до купки зібралось намисто.Траекторія лету - мов розчерк пера...Залишилась на дроті пташина мала.