Помилкам часом довіряємо й оманам, Не раз обманюють нас наші серце й розум, Підсовують нам хибні мрії й хибні плани Та хибний шлях, з якого ми зійти не можем. Можливо доля грає з нами в свої ігри Та водить нас місцями, у які би не пішли ми, Щоб взнали нові невідомі ікс та ігрек, Що їх багато й часто оперуємо лиш ними.

До мене самка пристала.Кружляла навколо мене,Від справи відволікалаІ вперта така страшенно.Саме мене обрала,Щоб рід продовжити свійІ просто на мене напала…Й до справи давай мерщій…Почала мене кусати -Це просто якийсь жах!Дітей мені… Що за мати?Чужому їх… де її страх?Жорстоким змушений стати,Зі спухлої зовсім рукиДітей довелось виселяти…Нащо мені оводюки?!?Така ось вона природа -Є люди, є організми…Нікому нікого не шкода,Але є баланс… в егоїзмі…

Лише одна є дорога -До Бога (1) нас привести. І я звертаюсь до Бога (2): “Прости нас грішних, прости.”У темряві віковічній Блукаємо ми по світахІ бог його знає, чи встигнемо Землі відвернути крах. Залякані, користолюбніМи топчемо Ісусів своїх, Хоч тричі у кожне сторіччя Господь посилає нам їх.Стенаю я, що не зможу До Бога (1) з паствою прийти:“Врятуй – просвітли їх Боже (2),Прости нас грішних, прости.” (1) – Бог – розум. (2) – Бог – біблійний.