хочу сюди!
 

светлана

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «прекрасне»

Наче нічого особливого

     А все-таки чудово, що маємо можливість зібрати рюкзачок, взяти біометричний паспорт і поїхати на два-три дні хоча б не далеко за межі кордонів smile  
      Наш маршрут пролягав до Львова і далі Ланьцут-Жешув-Перемишль. 
      Що писати? Емоції гарні, приємні, легкість від переміщень і нових вражень. І це лише скраєчку, не заглиблюючись.
      Перетинали кордон на потязі інтерсіті, це дорожче ніж пішим ходом, але надійніше і швидше ніж автобусом. Потяг прибув майже за графіком, що для нас було добре, тому що далі нас чекала пересадка вже в польський потяг, який стояв на сусідній колії.    


Ми одразу сіли в нього і почекавши 15 хвилин рушили назустріч новим враженням smile  
      Отже перша наша зупинка: Замок в Ланьцуті. День, на жаль, був похмурий, тому фото не дуже радісні. 

А це для краси фотка з інету


Замок Любомирських у Ланьцуті - один з найцінніших палацово-паркових ансамблів у Польщі й один з найбільш відвідуваних. Справжня скарбниця національної історії та культури. Лежить за 80 км від українського кордону і за 18 км на схід за Жешовом. Місто завжди було важливим, бо є на торгівельних шляхах, але більші міста поруч применшували значення Ланьцута. І зараз туристи, поспішаючи доїхати хоча б до Кракова, часто оминають Ланьцут.

19 мільйонів злотих  і два роки потратили на відновлення Замку - це був найбільший ремонт від часів Другої світової війни. Закінчили ремонт у вересні 2016 р. Відремонтували 84 приміщення і другий поверх, куди досі туристів не пускали. Роботи стосувалися інтер’єрів, вікон і дверей, починались зі стель і закінчувались дерев'яними підлогами. Відреставровано 140 антикварних меблів, 65 ламп і люстр. Замок нині такий розкішний, як за найкращих своїх часів.  

Взагалі в замку наче заборонено фотографувати, але деякі рєбята фотографували і я спробувала, ніхто не заборонив, то і продовжила далі фоткати. На жаль підсвітки заважали зробити чіткі фотографії і часу було не дуже багато, щоб гратись з настройками.




Зала для балів з кришталевими люстрами. 


Столова для прийомів гостей


Далі інтер"єри кімнат замку







Особливістю замку є різноманітність камінів, які відповідають загальному інтер"єру кожної кімнати.







Сподобались оригінальні прогулочні коридори





І ще різні видзигульки 






Золота епоха в історії замку почалася в другій половині XVIII ст. після того, як його власниками стали  Станіслав Любомирський з дружиною Ізабеллою Чарторийською. Це з її легкої руки  фортеця була перетворена на палацовий комплекс – витончений, відповідний модним віянням і прикрашений рідкісними предметами мистецтва (статую Любомирського у вигляді Купідона робив сам Антоніо Канова, славнозвісний італійський скульптор). Тоді ж навколо замку був створений ландшафтний парк. Набережні вирівняли, дороги перебудували, дерева висадили таким чином, щоб вони утворювали алею. У парку розставили павільйони.







А ще ланьцутський замок має одну з найбільших бібліотек у Польщі (понад 22 тис. томів) і кількох привидів!

Один з них - привид найбільшого авантюриста свого часу "Диявола"  Стадницького, який лякає людей навіть після смерті. 
Ще два привиди – нещасливиці Ізабелла і її дочка Юлія Любомирські. Юлія була дружиною мандрівника і письменника Яна Потоцького, автора книги "Рукопис, знайдений у Сарагосі". Але  закохалася без взаємності у Євстахія Сангушка, товариша Тадеуша Костюшка. Привид Юлії тримає перо і пише незакінчені листи своєму коханому.

Ізабелла-Ельжбета Чарторийська за життя була чи не найбагатшою жінкою в країні. Зараз бродить замком, до якого доклала багато ідей і зусиль, у розкішному вбранні улюбленого блакитного кольору. Любов’ю усього її життя був  Станіслав Понятовський, але батько не хотів навіть чути про молодика не того герба й походження й примусив доньку вийти заміж за Станіслава Любомирського.

Доля зіграла, утім, злий жарт, бо  Понятовський, який начебто мав селянське походження, пізніше став королем Польщі. А Ізабелла не була щасливою за життя й мучиться від любові після смерті.

Не знаю хто на цій картині, бо про привид прочитала вже після відвідин замку whosthat Може це і є якась з цих привидинь ))


Безумовно Замок в Ланьцуті поступається своїми розмірами і розкішшю Вавельському замку в Кракові, замку в Мальборкі, але він такий затишний і спокійний, що хочеться туди повернутись. Тим більше, що дощ, який рясно припустив, не дав нам оглянути парк і насолодитись його весняною красою. А ще там є багато цікавих об"єктів для перегляду: стайня, возовня, сад орхідей. То ж є привід ще раз повернутись в це прекрасне місце

Думки. Прекрасне.

Не моє. Написав фейсбучний френд.

"...Буває, що людина ну така вже вихована, витончена, возвишена й інтеліґентна, аж починаєш припускати, що, навіть коли в неї гази, й ті перетворюються на аромат троянди.
Але якось раз помічаєш, що вона висякує носа у светр, наприклад. Або викидає сміття з вікна машини, програє гроші на автоматах, дивиться низькопробні серіали, чи скуповує усяке неякісне дірьмо по вигідній акції. І так тоді хочеться тую людину обійняти, пригорнути, і зі сльозами радості промовити "ти ж моя рагулина йобана".


заходьте на гостину до поета.

запрошую 
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8316




0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.