хочу сюди!
 

Таня

44 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «роздуми»

Ода самотності

Напередодні дня святого Валентина пропоную поговорити про самотність.

Всі мабуть чули, що в минулому році один відеоблогер і турист з України (Одеса), тезка (теж звали Максом), через самотність вирішив зробити самогубство. Це викликало резонанс в соцмережах. Ну і дало ще один привід замислитися над темою самотності. Тим паче, що у мене були періоди, коли не цінував життя, через самотність і нерозділене кохання. До 2013-2014 року ще шукав способи познайомитися хоча б з кимось (навіть було неважливо з ким — з дівчиною, чи хлопцем(!)). Але потім «забив». Та й, як показує практика (і кримінальні сводки), краще самотність, ніж сімейні сварки.

Що б там не казали, а одному бути непогано. Он, брат одружився — так тепер дружина зробила його вегетаріанцем і домогосподаркою). Тепер сам готує їжу — хоча до цього не вмів готувати. Є приклади серед знайомих, коли жінки «виїжджають» на чоловіках: «припахують» до хатніх справ. Одинаку в цьому плані простіше — йому потрібно прати тільки свої речі і прибирати тільки для себе. А можна і не прибирати, і ходити в брудному, як бомж. Коротше, як не крути, а відносини змінюють людей. В кращу чи гіршу сторону — коли як. Однак одному простіше. Чому?

1) Можливо карма бути самому. Так нафіг тоді рипатись?
2) Не треба ні за кого піклуватись і відповідати. Нерви ціліше будуть.
3) Не треба ні з ким радитись. Живи — як хочеш. З одного боку, це погано. А з іншого — свобода вибору.
4) Нікому компостувати мізки і ни з ким сваритися. Хіба шо воювати самим з собою. Але в такій війні нема ні переможців, ні переможених.
5) Ні з ким зайнятися сексом. Тю! Ну і шо? Є ж сублімація. А ще — порнушка. Ну, на крайняк, проститутки.
6) Відсутність турбот з виховання дітей, тещі, думати як прокормити ще когось крім себе. Відповідно, більше часу для себе.

Звичайно, в самотності є і багато недоліків. Самотні люди живуть менше, ніж сімейні. Зате цікавіше.
Та й дивлячись по батькам і знайомим розумієш, шо там, де двоє — сварки неодмінно будуть.

Приховані умови праці

Досить часто на роботах не розповідають про всі умови праці. Зокрема, про тривалість робочого дня (зміни). Буває, що написане в оголошеннях не співпадає з реаліями.  В оголошеннях або в розмові з керівництвом обіцяють одну тривалість робочого дня. Але після влаштування на роботу, дізнаєшся, що треба перепрацьовувати.

Влаштовувався на «Нову пошту». В розмові по телефону казали про зміну з 9 до 19.  Однак при співбесіді дізнався, що в 19ій закінчується лише робота з клієнтами. Тому доводиться затримуватись на годину-півтори. Тож фактично, в конторі треба перебувати десять-одинадцять годин(!). Тодві треба й зарплату вимагати більше. Я ж розраховував на одне співвідношення зарплати/робочого часу — а якщо один зт цих параметрів змінюється, то це вже інший «расклад», менш вигідний. Якби ж одразу розповіли про реальну робочцу зміну, а то «дєвачка на телефоні» тільки даремно обнадіяла. Так би не поїхав на співбесіду.

Другий приклад: робота на складі. Робочий день з 9 до 18 (ще круто!). Але декілька вихідних в місяць — робочі. Тобто, 5-6 денний робочий тиждень. Думаю: ну, нехай. І шо б ви думали? Згодом вияснилося, що тиждень виключно шестиденний. І два дні на тиждень треба приходити на півгодину раніше. Невже це не можна було сказати одразу?

Іще один приклад: робота «хлопчиком на побігеньках». Робочий день з 9:30 до 18ти. Нуц, наче все норм. Але фактично роботу закінчуєш після 18ти — в 18:10 - 18:30. А потім іще треба доїхати до офісу. А це ще годину. Тож виходить перепрацювання в півтори години. От такі приколи. До речі, навантаження перевищували обіцяні. Ледве не взяв керівництво на «понти». Але сваритися не хотілось. Вирішив сам піти.

Як казав доктор Хаус: «Брешуть усі». Держава най%бує свій народ. Народ най%бує державу. Роботодавці брешуть. Ну і співробітникам не залишається нічого іншого, як діяти так само. Хоча в очі ще нікому не казав, що брехня провокує брехню. Жалкую, що керівництву при співбесіді ще жодного разу не сказав: «Багато хто теж обіцяє одні умови праці, а на ділі виходить інше. Тому і я залишаю за собою право бути з вами (роботодавцем) не зовсім відвертим». Цікаво, яка б була реакція?

P.S.: При тотальній брехні є й чесні роботодавці. Але їх дуже мало.

Проти-Єдине (роздуми)


Якщо подивитись на Райдугу-Веселку, то можна побачити Протистояння в Єдиному. Спочатку пригадаємо, що таке Веселка і, щоб не видумувати щось, просто можна згадати курс шкільної фізики, або звернутись, наприклад, до Вікіпедії:

- "Веселка пов'язана з заломленням і відбиттям (деякою мірою і з дифракцією) сонячного світла у водяних краплях, зважених у повітрі. Ці крапельки по-різному відхиляють світло різних кольорів, у результаті чого біле світло розкладається на спектр... Традиційно умовно виділяють сім кольорів веселки в послідовності зменшення довжини світлової хвилічервоний (< 740 нм), оранжевий (помаранчевий), жовтийзеленийблакитнийсинійфіолетовий (> 380 нм)."

В деяких східних вченнях фіолетовий прирівнюється до білого на особистісному плані.

Що ж бачимо: білий / фіолетовий протистоїть червоному, синій – оранжевому / помаранчевому, блакитний – жовтому, зелений – зеленомуshock smile .

В Мережі багато чого можна прочитати про кольори, та хочу навести декілька висловів:

- Зелений – це колір любові… Зелений колір – це колір життя і достатку… Зелений – це чиста, гуманістична любов, а не бурхливий роман. Більше того, зелений – це дуже приємний колір. У любителя цього кольору гаряче серце. Пристрасть, ймовірно, похована десь під їх честю і гідністю. Якщо ви любите зелений колір, для вас суспільне благо більш важливе, ніж власне… (http://cikave.org.ua/discovery/znachennya-koloriv/)

Зелений колір походить від злиття синього і жовтого, при цьому взаємодоповнюються якості того й іншого. Звідси з’являється спокій і нерухомість. У зеленому завжди закладена життєва можливість, він не володіє діючою ззовні енергією, але містить у собі потенційну енергію - не спочиває, а відображає внутрішній напружений стан.

Він виражає відношення людини до самої себе; нічого не вимагає і нікуди не кличе (дивиться повз усіх). У собі приховує всі свої таємниці, надихає стабільність. Символізує процвітання і нові починання. (http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2117)

Зеленый цвет… составлен из синего и желтого цветов, то есть Небес и Земли, поэтому этот цвет обладает почти мистическими свойствами. В христианстве значение зеленого цвета – это весна и растительность, и в связи с этим он является символом победы весны над зимой, другими словами, жизни над смертью. (http://magicofcolour.ru/znachenie-zelenogo-cveta/)

Зеленый цвет относится к четвертой чакре Анахате, которая отвечает за любовь, помогает не только любить, но и любовь принимать, растворяться в ней. Анахата располагается в области сердца или, другими словами в месте, где у человека находится душа.

Данный энергетический центр также способствует проявлению доброты к окружающим людям, миру, предметам. Умение прощать, сострадать, понимать непростые законы жизни также обеспечивается Анахатой. (http://www.metapower.tv/aura_chakry/ArticleID/1131)

 За останнє століття в суспільно-політичному об'ємі нашої місцевості також спостерігається кольорове протистояння – "біло - червоне", "синьо (синьо-біле) – помаранчеве (оранжеве)".

Наразі наблизилися до протистояння ще двох кольорів – світло-синього (блакитного) та жовтого, що найближче стоять зеленого (до центру), тим самим стверджуючи прискорення подій, та збільшення напруженості.

Хочеться вірити, що це протистояння на одному з символів нашої Держави дадуть поштовх до духовного розвитку, а люди ним скористаються, щоб...

Домосідство

Вже майже місяць, як відсиджуюсь вдома. Скажу чесно: це починає набридати. Одна справа — якби було себе чим зайняти. А так сум-нудьга-спогади. Хоча минулого року перша фотопрогулянка відбулася аж у середині лютого. Так що можна сказати, що нічого нового.

Звичайно, це не означає, що не вилажу з хати. Просто нікуди не виїжджаю. Спочатку через те, що хворів. Потім через ожеледицю і похолодання. Іще й друзі, як і в минулому році, або хворіють, або зайняті. А далі підключилося подорожчання маршруток. Тепер, щоб поїхати в Київ, треба витратити мінімум 30-32 гривні. Та й мати не пускає: ще захворієш, холодно, слизько, грошей нема. Так що весело. Виручає лише те, що є неопубліковані матеріали з минулорічних поїздок. Хоча дуже хочеться відкрити сезон 2017 року. Тим паче, ідей багато. І писати в блог щось треба.

При такому розкладі жалкую, що не відвідав Хрещення в своєму і місті і не з'їздив у Київ на катання з гірки.  Добре, що ці акції щорічні. От тільки відкладання «на потіім» не радує.

люди розчиняються в обставинах

Світ сприймається у образах. Які ми пропускаємо через призму свідомості, рівня культурного розвитку, та сублімуємо у вербальну мову. Якщо простими словами – немає нічого швидшого за мислення, але для утворення думки придатної до вираження словесно – проходить час. Ось саме цим я собі пояснюю чому творчі люди думають швидше. А творчі люди думають таки швидше, що ми можемо легко спостерігати на прикладі вузькооких.

Якщо не зациклюватися на словах, на мові – все відбувається швидше, і ми це називаємо «інтуїтивно».

 

Спостерігаючи український київський світ на відчуттях (у образах) мені вимальовується картинка, якої я довго не могла розгадати, і здається тільки тепер можу.

Хтось колись цікавився тваринним світом? Світом живої природи? Є приклади істот, які здатні перетворюватися з одних в інші, вбирати у себе середовище і розчинятися у середовищі.

Так на сприйнятті українського київського світу мені вимальовується якась жива істота, біленька з гладкою шкірою, яка потрапила до багна. Багно те навіть більше схоже до перегнію, що в селі стікає до спеціального місця з-під хліву. А істота ця на фоні цього багна виглядає блідою, навіть блакитнуватою кольором шкіри.

У дитинстві мені довелося бачити як одна з нашої компанії дитина впала до тієї ями. Можливо це стало прообразом того, що вимальовується в моїй уяві що до навколишнього українського київського світу тепер.

 

Та істота у багні увібрала в себе багато багна. Вона у ньому розчинилася майже. Наковталася того багна і пропустила через себе наскрізь. Але вона не стала багном. Вона просто сприймає багно як саму себе і не реагує на нього. Я бачу цю картину: біла-білісінька до непізнаваності розчинена у багні істота живе, я бачу як пульсує її серцебиття. А через її оболонку де-не-де просвічує багно, що вона увібрала.

І задаюсь постійно питанням – а чи можливе життя цієї істоти без багна? Чи не здише воно після повного очищення? Чи не мутувало воно вже до неповоротності?

 

А тепер перетранслюю все те у слова.

Люди розчинилися у обставинах, і вже не можуть здоровим чином реагувати на них. Люди «наковталися» всього того, чим кормить їх нездоровий світ, і вже не супротивляються, а навпаки – розчиняються, пропускають через себе, вбирають у себе.

Ось що є таке та байдужість про яку часто чутно.

Лишається лише оболонка. Всередині ж майже в усіх каша з багна світу цього. Кого не візьми. Прекрасних зовні багато – прекрасних всередині одиниці.




І чого хорошого?

Розповідаєте, що одне ниття і скарги. А що зараз хорошого? Політику не маю на увазі. Основні претензії до змін, здоров'я і погіршення економіки. Справджується правило: «Чим далі — тим гірше». Я от не можу знайти ні однієї гарної новини. Хоча ні, в Верховній зраді через Ляшка пересварилися. І може ще переведення громадського транспорту на електронну оплату. Маршрутникам буде важче приховувати прибутки. А так, більше ніякого позитиву.

Радість життя

Справжню радість життя відчуваєш тільки після того, як було погано.

Хоча, не сказав би, що зараз добре. Горло і ніс не турбують, але почуваюся так, ніби бухав декілька днів підряд. Цікаво, кава допоможе взбадьоритись?

Про 2016й

Рік, що минає, видався цікавим (хоча міг би бути і цікавішитм). Це був рік змін, нових відкриттів і ностальгії. Не таких депресивний, як 2015й, хоча приводів для суму вистачало.

підсумкове)

Підходить до свого логічного завершення ще один рік і більшість розумних людей починає зводити дебет з кредитом, тобто підбивати підсумки).

Але особисто в мене з тим постійні проблеми, бо щороку виявляється, що в мене купа незавершених справ і підсумки постійно відкладаються. Спочатку на Старий Новий Рік, потім на день народження, потім на Новий Рік за китайським календарем, а потім – ой, а він вже минув? Ну і ладно)

Тому цього річ я вирішила нічого не відкладати, а просто написати кілька побажань для всіх.

Перше. Миру всім.

Тут головне, аби всі усвідомили, що воювати за мир це те саме, що пити за позбавлення від алкогольної залежності, нюхати кокаїн від наркоманії і т. д.

Друге. Любові.

Бажаю, аби кожного з Вас зігрівала і наповнювала життя сенсом. Але не спалювала душу, руйнуючи тіло.

Третє. Тепла у стосунках з людьми і природою.

Не бійтесь віддавати часточку душі іншим і ваш світ стане теплішим. А холод нехай буде тільки на вулиці і в кубиках льоду в ваших напоях)

Хотіла написати ще багато гарного і розумного, але певне не буду, бо якщо збудуться ці три бажання, інше прийде саме собою. Не забувайте, що світ такий, яким ми хочемо його бачити. Ми його створюємо і ми його руйнуємо. Наше життя залежить від нас самих і від нашого вміння брати на себе відповідальність за свої вчинки. По факту ми і так за них відповідаємо, але коли відповідальність осмислена і прогнозована то поганих вчинків виходить значно менше.

P.S. Ледь не забула ще одну важливу річ – мрійте і хай Ваші мрії збуваються! Тільки не забувайте, що в 99.99% випадків для того аби вони збулись треба відірвати свою п’яту точку від крісла і щось зробити. Ну добре, іноді відривати не обов’язково – можна робити сидячи (це для художників, письменників, поетів…)

А що з погодою?

Зима не хоче відступати, але погода не зимова. То випаде сніг, то розтане. Вночі мінус, вдень плюс. Незрозуміло що надворі коїться. Я ж нікуди не виходжу. А це тільки зібрався в поїздку — так тепер мати відмовляє. Так така ж погода фіг зна скільки буде. Хоча насправді бентежить, що зараз сніг розтанув, а потім замерзне. Єдина надія, що вдень підтане.