Як швидко проминає життя... Начебто ще й не починав жити по-справжньому, а вже шостий десяток промайнув. Закінчилася трудова діяльність, виросли і порозлітались по світу діточки, підросли онуки. Все більш відчувається твоя непотрібність. Діти вже дорослі і живуть своїм життям, у онуків теж починається своє життя, таке відмінне від твого дитинства, що навіть не завжди його встигаєш зрозуміти, що воно таке і до чого. На колишній твоїй роботі, на колишньому твоєму місці вже інша ...

Читати далі...

* Дощ за вікном тихо пісню шепоче, Наче мені нагадати щось хоче. Може про те, що в колишнім житті Кращій був вибір земного путі. Дужче страждалося, краще любилося, Тільки нічого з того не лишилося. Одноманітність все стисла щоденна. Тягнеться гумою сірість буденна. Кохання чомусь стороною пройшло, А може воно ще мене не знайшло? Як важко його в безнадії чекати, Та де ж в цьому світі його розшукати? 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

Щойно по радіо почув байку: Якось один мудрець поклав великий аркуш білого паперу, розклав його на столі, і в куточку зробив маленьку плямку. Кожного, хто заходив, він запитував - що ви бачите на столі? Кожен відповідав одне й те саме - я бачу там пляму... Під вечір старий просто плакав. Коли його запитали - чому? Він відповів: - Жоден з вас не помітив білого паперу!І відчув, що я іноді так само готовий плакати, коли розумію, що практично ніхто не вміє бачити в житті щось світле, тепле, ...

Читати далі...

Нещодавно я роздрукував частину своїх записів до блогу, та приніс їх мамі, щоб та почитала. В основному - то були записи про мої подорожі, різні розмірковування та просто загально-розважального характеру. Хотів зробити їй приємне. Тим більше, що останнім часом ми практично не розмовляли відверто... Взагалі практично не спілкувались. Через дві доби вона "написала мені комментар". Взагалі-то, те що вона написала - то було щось середнє між листом, сповіддю та записом до свого щоденника...

Читати далі...

* Хоч непристойно може це, Та все ж сказати вголос мушу Сприймаю світ в таких тонах Немов би плюнув хто у душу. Знов перебрав усе в думкАх... Неначе все іде як слід. Та тільки чОмусь у душі Не розтає зимовий лід. Не знаю, чОму так буває, Чи з мене осінь знов сміється. Та тільки сміхом цим гірким Вона нічого не доб’ється. А може краще відступити, В журбі осінній розчинитись? Один лиш раз перехворіти, Щоб більше потім не журитись? Ніхто не знає, навіть бог, Як вірно нам...

Читати далі...

Коли я це усвідомив і почав щиро любити всіх, то ви, навіть, не уявляєте, яке блаженство прийшло до мене. Я став щасливим, бо даючи тепло всім, хто оточує мене, сам почав отримувати масу позитивної енергії. Кохайте і будьте коханими, друзі мої! І забудьте, що таке ненависть. [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

После того как устроился на работать в новый проект, времени прошло не много, но этого было достаточно чтобы понять что один из высшее стоящих менеджеров не брезгует использовать грязные НЛП –шные приемы, которые по не писаным правилам запрещены в командной игре, по крайней мере я так считаю… вот Особо часто этот индивид использует: переопределение, килинг и что особо противно метафреймы. По лицу конечно ударить хочется))) но корпоративный этикет рекомендует этого не делать, ибо часы работы ...

Читати далі...

Що таке тезки і однофамільці? Учора вперше в житті до мене звернувся знайомий з питанням чи то не я працюю в Експерті. Виявилося, що справді, як я сьогодні навів довідку, там є такий, який має точнісінько  таке прізвище як і в мене і таке саме ім"я... В МОЄМУ ЖИТТІ ЦЕ УПЕРШЕ!!! Беручи до уваги, що моє прізвище не таке вже й поширене ... блін ... і тепер виходить якби ти мав близнюка ... тепер я почав думати про нього, а може він мене чимось схожий... мені було приємно чути що про...

Читати далі...

Логічно буде їх поділити на три частини в залежності від їх ідейного навантаження. Отже, до першої групи, найбільш матеріальних, ми віднесемо такі конфлікти: 1. "Коли ми нарешті одружимося!", "Ти жадіна і жлоб!" "Мої батьки крутіші!", "Чого ми з тобою нікуда не ходимо!", "Ти мене не задовольняєш у ліжку.", "У тебе вічно немає на мене часу."  До  другої категорії, напевно, ми віднесемо такі ситуації: 2. "Мої релігійні...

Читати далі...

Я вийшов з метро. Передімною вийло небагато людей - була вже пізня година і більшість з них вже була вдома з рідними, чи просто друлями. Подув легкий вітерець. На небі не було зірок - воно було затянуто хмарами, та навкруги було багато світла: вітрини магазинів і ларьків, гірлянди у виді сердець і великі надписи казино. В навушниках грала легка музика і настрій в мене був дуже добрий, та все одно я хотів трохи спати. Я йшов нікуди...

Читати далі...