Я давно помітив, що найкращим проведенням вільного часу є поїздки у державному транспорті.

Якщо зранку вам вдалося потрапити у тролейбус, то знайте, що ви вже щасливчик. У наших тролейбусах вас ніколи не образять. Тут усі як одна щаслива родина.

 Якщо хтось штовхнув вас, або наступив на ногу, то він обов’язково перепросить.  А якщо ви помітили, що у вас зникли гаманець або телефон, не поспішайте панікувати, просто хтось з ваших нових друзів позичив їх на якийсь час.

 Зачасту стосунки у цій родині настільки тісні, що можна з заплющеними очима вгадати хто треться біля вас, чоловік чи жінка.

 Взимку будьте вдячні сусідові, що дихав усю дорогу вам у вухо. Знайте, він робив усе щоб ви їх не відморозили у нашому суворому кліматі.

 Найбільше задоволення і користі ви отримаєте,  у наших тролейбусах якщо постоїте годинки 1.5 в заторі.

Забудьте про вашу роботу ,чи інші нагальні справи, ви тут надовго. Але це не погано. Поїздивши так певний час, ви зможете отримати непогану освіту, і навіть згодом написати докторську роботу з тем: "Життя в СРСР", "Пенсійні проблеми сучасності з поглядом у минуле" і "Гречка по 18, а колись була по 6".

А якщо ви випадково сіли на вільне місце то з вірогідністю у 99.9% ви почуєте лекцію з культури сучасної молоді з припущенням вашої майбутньої долі у канаві.

 Будьте обережні з кондукторами! Це люди зовсім інші за поглядами та звичаями. Намагайтеся вести розмову з ними спокійно, не підвищуйте голосу. Якщо у вас немає квиточка, то запевніть кондуктора, що ви користуєтеся проїзним, і спробуйте  перевести розмову на іншу тему. Є безпрограшні варіанти, наприклад: почніть сильно критикувати владу і згадайте про низьку заробітню платню. Цим ви виграєте трохи часу.

Але якщо вас все ж  випхали з "траліка" , то не засмучуйтесь. Завтра буде те саме, нічого ви не втратили. Вдихніть по глибше чистого повітря автостради та вирушайте на роботу пішки, скоріше буде!

знаєш, якщо не зараз то назначений час через дві години, можеш проспати. Ти займаєш себе якимось ділом до тієї години , а точніше, хвилини. Ти робиш , в тебе виходить, захопившись ти не помічаєш , що твій запланований момент втрачено, ти просто,його пропустив . Ті декілька секунд. Їх не повернути.

Шкода...

Я налила собі чаю, стала у  вікна: автобуси різних маршрутів мчали по нічній мокрій дорозі. В них не було тебе. Я знов ,як тоді, прогавила «секунди з тобою». Хоча,хто зна, може й ні. Допиваючи другу чашку чаю, підраховую усі можливі варіанти,подумала, що може й встигла побачити той самий, в якому пронісся ти. Мабуть, ти й не глянув на моє запалене в густій темряві вікно, як знак того,що я з тобою.Так само не озирнувся на нього, як не озираєшся на мене, коли ми розходимось. Все це не є важливим, поки є невідомим. Але надія на те, що я встигла є! Навіть не надія, а видумка.

Я така щаслива!

Пробіжу по полю. Зазирну в віконце.

Принесу з собою теплу ніжність сонця.

Щиро заспіваю. Тихо, солоденько.

Прокидайся мила! Щастячко маленьке.

Посміхайся хмаркам, що по небу плинуть.

Відчуй запах квітів, що до сонця лине.

Двох пташок послухай, що зі мною рано

Привітають радісно, мою кохану.

2 березня 2011

Це коли прокидаєшся о 6:02... 

6:03 ... вимикаєш будильник, увімкаєш комп'ютер 

6:04 ... ідеш на кухню, ставиш чайник  

6:06 ... доки перший завантажується, а другий закипає - робиш легку ранкову розминку, вмиваєшся, займаєшся ранковим туалетом 

6:22 ... заварюєш собі чашку зеленого чаю 

6:24... доки чай заварюється та трішки охолоджується - вдягаєш спортивний костюм, перевіряєш пошту, читаєш новини 

6:36 ... допиваєш чай, виходиш на ранкову пробіжку 

7:15-7:25 ... повертаєшся з пробіжки, перевдягаєшся, приймаєш душ 

7:50 ... бадьорий, з гарним настроєм і готовий до будь-яких справ! 

Ось саме так у мене починається практично кожен ранок вже декілька днів (крім тих, коли ночую не вдома)