Доброго ранку!

Прокинулася сьогодні уранці, відкрила штори, а за вікном іде сніг. Неначе природа вирішила побалувати нас іще раз. І видно, що сніг не розтає, отже на дворі мороз. Та чи долежить сніг до Нового року і Різдва? Хотілося б, щоб долежав. Адже що це за свята без снігу?
Усіх із другим снігом. І доброго ранку!

Веселогаївська  школа  вранці - тихо. Холодно. Замерзли, чекаючи автобуса 25 хвилин, я і моя фотокамера.

        Ранок виявився бадьорим і жвавим. Не зважаючи на метушню людей на автобусних зупинках, і не дивлячись на те, хто скільки спав перед цим... Навіть без кави сьогодні можна було обійтись, якби не звичка і не бажання знову відчути цей смак. Річ в іншому. Ця зворушлива бадьорість на зовсім іншому рівні...
        Напів вкрита снігом земля заливалась сонячним сяйвом. Сніг тане, але деякі ділянки землі вже навіть сухі. Вітер, без якого ніколи не обходилось в цій місцині, і той був м"яким і теплим. Із найближчих заростей чулись навіть жваві пташині співи. Всі ці явища зазвичай замінюють двома банальними словами "прийшла весна", але вони не передають і частки тих емоцій, які переповнюють в дану мить.
       Позаду три з половиною місяці зимових холодів, і вже просто відмовляєшся сприймати прогнози, що післязавтра на тебе чекає -11. Їм не можна дозволити знищити надію.
       Щось схоже було і тоді, коли ми відмовились вірити в очевидне і заглядати в майбутнє. Нам було необхідне те проміння, і ми не змогли від нього сховатись, не вірячи в його щірість. Все позаду, але я й досі впевнений, що вибір був правильним. Не знаю, на скільки вдалим тут буде слово "користь", але все було дійсно не даремно.

Знову мій настрійй веселий і чудовий...

встаєш з ранку на роботу... точніше сползаєш з ліжка. швиденько - яєчня, ще швидше чай - так щоб аж губи пухирями. але тобі все одно на ці дрібнички - ти встав але ще не прокинувся. далі на автоматі заліз в джинси та куртку (та іншу атрибутику), і найголовніше - впихнув в вуха улюблену музику, яка захистить тебе від сірості та метушні ранкового часу пік. особисто мені подобається з ранку minimal. їдеш собі в транспорті який в цей час  нагадує ні то шпротницю, ні то братерську могилу... і ось воно - стається така халепа яка тебе вириває з твого маленького та рожевого світу в цю жорстку сірість. в цей момент хочеться накласти на себе руки, але потім починаєш шукати винних та з`являється бажання розірвати всіх оточуючих... і нарешті приходить розуміння що сам лохонувся... чому вчора не зарядив плеєр?

22.10.2011

Байдужий осінній ранок огортав мої плечі сірою мрякою. Не звертав на мене уваги. Готував собі чергову порцію нудного холодного дощу. Тепло бабиного літа вщент рознесли безнадійні північні вітри. Разом з дурними надіями. На щось таке, що всміхне всіх, розправить зламані крила. Залишилась тільки спрага. Важка похмільна спрага...

А попереду? Що попереду? Де хороші твої сини, моя занедбана країно. Мабуть, давно вже влили свою неспокійну кров в чужих краях. Залишились тільки ті, що власної крові не мають,.. як і серця. П*ють чужу. З тих ягнят, що мовчать. Стиха споглядають розруху... Залишився тільки час. Невтомний час-трудівник. Йому все одно. Він зруйнував Рим та Вавілон. Що йому до неньки Вкраїни?

А ще - Той, Що Збирає Все. І добре і зле. Він чекає на всіх. Для нього час - ніщо. Ми давно вже в черзі до нього. Усім - по ділам. Назавжди.

In nomine Patris et Filii et Spiritus sancti.

Вкус горячий душистого кофе Греет горло глоток за глотком... Сколько сладостных нот в этом слове Согревает волшебным теплом... И волнующий, срощенный с кровью, Гордый, свежий таинственный дух, Наполняет огнем и любовью, Избавляет от скуки и мук... И в коричневых жареных зернах - Солнца плещет бразильская страсть, Жаркой ночью в волнующих стонах  Воплощает кофейную власть.. (с)