.
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!! СЛАВІМО ЙОГО!!!!

    

[ Читать дальше ]
 

Для свята осені в дитячому садочку Марго дали завдання вивчити напам'ять віршика.
Вивичила його вона досить швидко, зі мною дещо потренувалась читати вірша виразно.
Отже, готова (це я так гадала). За декілька днів вихователька в садочку перевіряла,
як дітлахи впорались зі своїми завданнями. Коли черга дійшла до Марго, вона заявила, що вірша не знає.( ;))!!!!
І на запитання, чому ж так трапилося, з дитячою безпосередністю відповіла, шо НЕ ВМІЄ ЧИТАТИ!!!!

Доня демонструє щойно закінчений малюнок.
Хвалю її, пещу по голівці, кажучи:
-Моя ж ти художниця, моя ж ти розумниця і красунечка!
Знайома підтакує:
-Королева!
Мала на це:
-Я королева краси!
І додає за хвильку:
-Королева розуму і краси!

Суботній вечір, їдемо з донею додому в маршрутному таксі.
До речі,вона вже добре орієнтується в днях тижня, знає, коли у мами робочі дні, а коли вихідні.
Раптово мала голосно запитує мене, дещо з відчаєм:
- Мамо, а в понеділок тобі знову на роботу?
- Так, - кажу.
- І що, ти все життя будеш працювати!!?
Півмаршрутки лягло зо сміху! А пані, яка сиділа поруч, крізь сльози (сміючись!), проказала:
- На жаль!.. Все життя!

 

Голюсь я не часто, а навіть коли і голюсь, то часто залишаю вуса, або борідку, або намагаюсь зробити "модельне" гоління.. Сам я ставлюсь до цього не серйозно - ну, росте щось на обличчі, значить так треба, і хай собі росте, доки воно не заважає, і не виглядає неприємно. А якщо стає якось не так, тоді вже беру бритву та починаю виправляти.

А ось мама моя постійно бурхливо реагує на мої бороди. Каже: "Ось ніколи не думала, що мій син колись бородатим стане!!!"

Вчора я її заспокоїв тим, що незабаром у неї не тільки син бородатим буда, а ще і онучок  

І сам собі подумав... цікаво, а як я сприйматиму свого сина, коли він вирішить відпустити бороду? 

Тут в последенее время навеяло детством. Вспомнил старенький стишочичек. Думаю что не Я Один )

Как приятно утром ранним,

Кожу с черепа сдирать,

И жевать, жевать, жевать!

Тёплым гноем запивать! 

Если Кто еще Что вспомнил - калякайте )

В мене є подруга  Мирося, вона і її чоловік з Чернігівщини, але живуть у Криму 5-ть років їх сину 4-ри рочки, звуть Олексою він білінгвістична (двомовний) дитина російську розуміє але спілкуватися нею не дуже любить і от вона мені розповіла такий трафунок привела вона його до дитячого садочку, а він її і каже: "ти коли з садка мене забирати будеш, то щоб з моєю коханкою прийшла, бо я без коханки додому не піду" Вихователька звісно в шоці від слів Олекси закатує вочі "Какайа єшчє каханка  ето же ужас" на що Мирося її відповідає - "Та ви не хвилюйтеся він так шоколадку називає".

Або ж ще іду я якось з Лексієм у Дитячому парку підходить до мене знайома і починає до нього сюсюкати - "ой, какой хароший мальчік". На що він з безпосереднісотю дитини відповідає - Я не мальчік, я хлопчик!

Або ж ще приїхав його дядька він з Мінська і цілий тиждень дитина спілкувалася з дядьком який з ним спілкувався українською але не литературною, а палящуцькою. І от дядько поїхав Мирослава купила  цукерок, потім її хтось зателефонував вона побалакала трошки (трошки це хвилин 20 як на неї), і звертається до синочка: Олексо, а де цукерки які я тобі купляла?! Він замурзаний у шоколад робить круглі очі, розводить руками та так  кумедно каже - ДИк, нЯма!

Два маленьких лискучих каштанчики…
Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом.
О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!»
  Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, зазирає мені просто в очі і промовляє так щиро, з такою пристрастю: «Мамо, я тебе люблю! Ти – моя радість!»
- Я люблю тебе, моє сонечко! Ти - мій найдорожчий скарб! -  кажу я  у відповідь…
 
22.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Я особисто підтримую благодійний проект "Святий Миколай у дитячих будинках України", започатковану на цьому порталі користувачем  Йо Тен:
http://blog.i.ua/user/2177116/324414/?p=2#advA_advC_324414_6207436
та пропоную Вам також долучитись до підтримки.



Мета проекту - надавати необхідну допомогу безпритульним дітям та подарувати їм казку.

Цей проект задуманий, організований і втілюватиметься звичайними людьми, не політичними партіями, громадськими організаціями чи рухами (хоч вони також можуть долучитись до підтримки).

Допомога здійснюватиметься анонімно,без оголошення імен, назв партій чи організацій.

Згідно задуму - діти отримують подарунки безпосередньо від Святого Миколая, через його посланців.



Долучитися до акції може кожний бажаючий.

Дана акція є всеукраїнською.

Тому, якщо в Вашому місті є дитячий будинок і ви бажаєте допомогти діточкам -
подайте в коментарях цього блогу або на електронну адресу [email protected] наступну інформацію:
- поштова адреса і телефон дит.будинку;
- кількість дітей;
- їх вік;
- потреби (ліки, продукти харчування, одяг, іграшки, памперси, мило...)




Хто хоче долучитися до проекту особисто - пишіть мені або Йо Тену в чат чи в коментарі.

от так і дивись той зомбоящик! ледь не щодня в новинах повідомляють або про те, що дітей потруїли в дитячих садках, школах, літніх таборах (але це ще "позитивні новини"), або про те що чергова  дитинка померла то через неправильний діагноз, то через "не ті ліки", виписані лікарями, то через вакцини... і часто причина банальна - алергічна реакція на препарати! ..
так, кожна людна має право на помилку, проте це не має входити в систему.
особисто я наших лікарів вже давно почала остерігатись. бо щось дедалі більше переконуюсь, що нащі лікарі навіть після вкинутого бабла в кишеню дуже часто або не допомагають, або калічать, або вбивають.

Сыну уже три месяца и три недели. (В общем, уже почти полностью сформировавшаяся личность :)))). И иногда, нахватавшись впечатлений или ещё по какой причине, он упорно отказывается засыпать самостоятельно. Приходится ему помогать - укачивать на руках. При этом каждый из членов семьи выбрал для себя песню (возможно на первый взгляд не совсем похожую на колыбельную;)) под которую, по его мнению, ребёнок засыпает лучше всего. У тёщи это "Там вдали за рекой...", у жены - "У незнакомого посёлка...".  Мой выбор - "Мусорный ветер" Крематория". ;D
Недавно мне стало интересно, что поют (или пели) своим детям другие папы-мамы?
Расскажите, если не секрет.:)



З.Ы. Только что подарил тёще первоначальный вариант её колыбельной - "За рекой Ляохэ загорались огни".
Обещала выучить... :)))