хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «діти»

* * *

Остановись! Пусть он увидит солнце, 

Услышит шум весеннего дождя 

И будет в час счастливейшей бессонницы

Смотреть на звезды, глаз не отводя.

Тебе легко не дать ему родиться.

Тебя не станут за руки держать -

Ведь он не сможет даже защититься,

Не сможет крикнуть, встать и убежать.

И разве не смогла б ты поделиться

С ним миром, домом, лаской и теплом,

И, если нужно, даже потесниться

И дать ему местечко за столом?

И, может быть, никто другой, а этот,

Чья жизнь уже на ниточке висит,

Окажется ученым иль поэтом,

И целый мир о нем заговорит

                                              Ирина Быченкова 

Сонячно-смішинковий диптих

навіяно фантазіями донечки :)

 

Смішинки-реготушки

Будь ласка, мамо, кольоровий слоїк

Отой віддай мені! Смішинок

Барвистих усередину нарегочу я.

Їх даруватиму дорослим і малятам,

Всім тим, хто невеселий та сумний!

© Stepanska Marina (SMG)

 


Духи сонця

 

Сяє сонце призахідне сите –

Абрикос бурштиново-медовий.

Розлітаються сонячні діти

В надвечіря терпке полинове -

                  Вогнедухи малі променисті.

                  Небо, води, земля – серпанкові,

                  І голівки малят золотисті –

                  Сонцепил, крихти світла чудові!

                 

07.09.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

 




Креативная мама

http://women.itop.net/articles/details/7339
Адель из Хельсинки - мама маленькой Mila Daydreamer. Сидя в декретном
отпуске, копирайтер Адель времени даром не теряет. Она фотографирует
свою дочурку пока та спит, создавая вокруг нее целые миры из подручных
материалов. Главное тут - тишина и скорость. Чтобы ребенок не
проснулся. Чудесные фотографии регулярно появляются в блоге молодой
мамы. Глядя на них хочется говорить исключительно шепотом. Чтобы Мила
не проснулась.

Над містом...

ще вірш з "сонного" циклу"smile

Із напівсутінків дрімота виринає,

На підвіконні, ніжки звісивши, сидить

В лінивій позі. Важко позіхає -

До сну скликає тих, хто ще не спить.

                   Наспівує у вушка колискову,

                  У вічі сипле сонним порошком,                   Казки розповідає волошкові,

                  І дзиґ вкрива дрімотним кожушком.

Зірки з торбинки щедро розсипає -

Це - казко-диво-чаро-мрійні сни.

Над містом - ніч. І метушня вгаває...

Зірки ясні над містом - сни рясні...

 

23.07.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299780

Човником Місяць...

присвята моїй любій доні

Човником Місяць у Всесвіт пливе,

Сон тихий лагідний доню гойдає.

Сон - світ чарівний, де казка живе -

Звідти щоночі вона прилітає.

         Очі заплющуй, у путь вирушай,

         В мандри - країною мрій та чудес!

         Віру в дива, доню, не залишай!

         Спи, янголя - подарунок небес!

22.07.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299794

       

В дитинство

В дитинство на хвильку... Босоніж у луки,

До неба, мов крила, розкинувши руки.

І верхи на вітрі здійнятись під хмари

Й пасти ту хмаринкову білу отару.

                     Забігти в рясні споришевії роси,

                     Радіти із жайвором дзвінкоголосо,

                     Навчити літати жовтеньке курчатко...

                     В дитинство на мить... Знову - мавка-дівчатко...

 

20.07.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)





Маля та сонечко






Невеличка сценка, побачена мною напередодні,

породила бажання перенести це на папір, і в інтернет-простір

Здивовано-щасливі оченята:

- Бабуню, СОНЕЧКО на квітці! -

Безцінний скарб затиснувши в долоньці,

Хлоп'я щебече, дивом промениться...

Дитя - Дослідник Світу, Гість Небесний.

13.07.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

 

Говорити українською в Україні - протизаконно?..

У Слов’янську дітей виключають із садочка за вимогу батьків проводити заняття українською

21 травня 2010 року вихователь слов’янського дитсадка №8 Слаква Лариса Анатоліївна під час проведення батьківських зборів підбурювала батьків дітей молодшої української групи ініціювати виключення Ганни Нечипоренко за вимоги її матері Оксани проводити заняття у групі українською мовою.

До такого брутального методу боротьби з "неугодними" послідовниця українофоба-Табачніка вдалася не вперше. Після відмови виховательки використовувати українську мову у спілкуванні з дітьми Оксана Нечипоренко звернулася до начальника відділу освіти Слов’янська Володимира Проскуніна із вимогою вжити належних заходів. Відповідь чиновника виявилася не лише формальною відпискою, але й містила наклепи на дитину та батьків 

Після цього вихователька Лариса Слаква скликала батьківські збори і спонукала батьків дітей з групи посприяти виключенню Ганни Нечипоренко з дошкільного закладу. Вихователь висловила присутнім своє обурення вимогам проводити зарядку та ігри українською мовою, прив`язавши це до членства Оксани Нечипоренко у Всеукраїнському об`єднанні "Свобода". Слаква зачитала скаргу Оксани та відповідь на неї відділу освіти та влаштувала судилище.

Оксана розповіла про "методи роботи" виховательки: "В результаті нагнітання істерії вихователькою серед висловлювань батьків були такі: "Чому ви не любите руських?", "Їдьте у Львів", "Ви не змусите нас думати українською", "Припиніть вимагати свою мову". Вихователь натякнула, що зі мною треба "щось вирішувати", інакше вона не зможе працювати. Батьки вирішили звернутись до влади з проханням виключити мою дитину з дитячого закладу. Аргументи, які наводились: 1- не згодні з україномовним вихованням дітей, 2- не згодні з моєю відмовою надати добровільну допомогу садочку.

Відтак можна стверджувати, що право дитини на виховання українською мовою в Україні не визнається функціонерами державної дошкільної освіти. Причина такої поведінки вихователя, напевне, в ненависті до української мови та українців.

Вихователь Слаква разом із чиновником Проскуніним порушують базові засади дошкільного виховання, зокрема Закону України "Про дошкільну освіту". Своїми діями вони калічать дітей.

 

У Полтаві розпочалася війна за… будівництво дитячих майданчиків

Між двома майбутніми кандидатами на міського голову Полтави розпочалася справжня війна за право встановлення дитячих майданчиків у дворах, які знаходяться на території міста Полтави.

Як повідомляє сайт Полтавської міської ради, в обласному центрі за останні три роки облаштовано вже понад 80 дитячих майданчиків, а цього тижня з’явився ще добрий десяток. Ця справа курується міським головою Полтави Андрієм Матковським та “Жіночою радою”, яку очолює його дружина.

Як говорить Андрій Матковський, поставлена мета встановити такі майданчики у кожному дворі.

Ініціативу мера підхопив підприємець, лідер громадського об’єднання “Наш Дім – Полтава” Олександр Мамай, який розпочав встановлення майданчиків у різних куточках Полтави. Фото, які демонструють ці події можна побачити на сайті об’єднання.

Учора Олександр Мамай публічно заявив, що міська влада Полтави почала заважати реалізації його “соціальних ініціатив”. Думаю, що підтвердженням цієї заяви може бути інформація з сайту Полтавської міської ради “Порядок облаштування дитячих, спортивних майданчиків та озеленення на території м. Полтава”, в якій забороняється встановлення майданчиків без погодження з владою.

З одного боку, це правильно, що самовільно не треба встановлювати. Але, з іншого боку, хто ж дозволить конкурентам встановлювати теж саме?..

А, як на мене, чим більше у Полтаві буде тих майданчиків, тим краще почуватимуть у ній місцеві діти. Тим більше, що у більшості дворів ті майданчики є збудованими ще з радянських часів і знаходяться вони у плачевному стані.

P. S. Зі свого боку я зроблю свій внесок – на цьому сайті- блозі та сайті громадської організації, яку я створюю (лінк буде доданий пізніше), я друкуватиму адреси великих дворів обласного центру, де, на мою думку, конче потрібно встановити дитячий майданчик. А хто його встановить там перший, то вже інша справа. :)

З мого майданівського блоґу.

діти

Якби я заново виховувала дитину ...

Я б використовувала палець на те,

щоб малювати, а не забороняти.
Менше
б виправляла, а більше спілкувалася.

Замість того, щоб постійно дивитися
на годинник, я б дивилася на дитину. Може, я б менше знала , зате
більше могла б показати свою любов.

Ми б більше мандрували, пускали б
повітряні змії.

Я б пеперестала грати в серйозну дорослу ГРУ і почала б
серйозно бавитися.

Пробігла б через багато полів і оглянула тисячі зір.
Я б
більше пригортала дитину,

замість того, щоб її шарпати.
Я б менше
опиралася, а більше б підтримувала сама.

 Будувала б почуття власної
самоцінки,

а вже потім би пильнувала хати.
Я б менше вчила про любов до
влади,

 а більше - про владу любові.