Ніч з Літа - в Осінь. Блискавиці, грім!

Розверзлись небеса! Маленький бал стихій...

Святкує Вересень прихід свій урочисто!

 

03.09.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299765

Цілий ранок зі мною хмурою
 і тихою осінь була...
через те, що учора грубістю
 на дзвінок твій відповіла.

І вночі з тягарем - у койку
 і удень покалічена мовби
І навіщо така відвертість,
якщо серце налилось злобою!?


І не  стримавшись месседж відправила
Пересиливши своє Я
І заграло у грудях серце
Як веселка після доща. :)
 

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Ще палке гаряче літо по землі ступає,

Щедро сонце з неба ллється світлими потоками.

Скоро вже красуня Осінь до нас завітає,

Тихо увійде до серця золотими кроками.

 

Цілий рік воно чекає її, наймилішую,

Щоб до себе пригорнути, пОдругу найближчую.

Надзвичайною красою знов зачаруватися,

І в її очах зелених зорею зостатися.

 

У яскраві кольори світ розмалювати,

І у вальсі золотому із нею кружляти.

Стала музою для нього, найкращою піснею.

Серце з Осінню назАвжди в небесах повінчане.

Ти мене до дна всю випив.

Усі кордони зруйнував.

І ніжно в шию цілував.

Ти мене до дна всю випив.

Почуттями тут не пахне.

Ми просто дві німі душі.

Слова на потім залиши.

Почуттями тут не пахне.

Ти мене до дна всю випив.

Очі заховав сумні.

Ти живеш тепер в мені.

Бо ти із мене осінь випив.

За обрій сите літо закотилось,

Заплющило повіки, розімліле.

Ніч синьо-зоряна осіння опустилась…

ЖаринкиМріїПристрасті дотліли,

Лелітками у вирій відлетіли…

 

17.02.2010

 

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG)

не має Слів -
              забрав колись усі.
зостався Осені
              тендітний смуток…
спливає ще один
              примхливий Рік,
і вже в Минулому
              його сумний здобуток…
попереду свята,
              свята Весна,
передчуття чогось,
              що мусиш взяти,
що нам дарують
              щирі Небеса,
навчитись б зі
              смиренністю приймати…

13 грудня, п'ятниця, 2002 рік, Хмельницький

хтось стукав в двері…
Відкрила їх – нема нікого…
лише, чомусь,
                    схвильована Берізка
вплела багряну бинду в коси,
і віти прихилила до Землі,
вклонившись Небесам,
в які
губили
        крики 
               Журавлі…
...а квіти й трави
вже в холодних росах...

Хтось стука в двері…
відкрила Я,
а на порозі Осінь…

11 червня 2006
Старе Місце, MyGAK

 

 

 

*******

Листопадовий дощ -

Монотонний мінорний мотив.

Мжичить…

                   Листя дощем опадає…

 

 

 

*******

Коло… Кола на воді,

По калюжах – дощ осінній.

Колисає листопад природу.  

 

 

*******

Чоло похмуре  в листопада,

Мов купа брил –на небі хмари.

Опале листя квапиться у мандри –

Вітрильники осінні відпливають

У вирій до весни - багряні, золоті, розкішні…

 

написано 18 - 20.11.2009

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111102710142

Прочитав у блогах  Ми-шутка та NELLI мальовничі вірші про чудову осінь
http://blog.i.ua/user/677370/354520/?p=6#comments
http://blog.i.ua/user/189953/355087/
Був просто у захваті від змальованих там
визерунків осені.
Підійшов до вікна, глянув... і вирішив змалювати все, що там побачив.

Осінь на вікном ридає
Холод, злива, мряка.
Знає добре - не чекає
Тут її подяка.

Знов з'явилася неждано,
Не попереджала.
За вікном дощем холодним
Плакатися стала, -

Що її тут не чекають,
І ніхто не любить...
Слова доброго не скаже
І не приголубить.-

Хто ж тебе таку полюбить
Нудну і сопливу.
Замість сонечка даруєш
Сіру мокру зливу.

Подивись. Нечипурахой
Ти якою стала.
По землі дерев прикраси
Скрізь порозкидала.

Всі пташки помандрували
У далекий вирій.
В теплі норки поховались
Ховрашки і звірі.

Скрізь, куди не доторкнешся,
Лиш моква і холод.
Тим пташкам, що залишились,
Знов несеш ти голод.

На побачення не ходять
Молоді дівчата.
І бринять сльозинкой чистой
Сумні оченята.

Доміношники не мучать
Цапа за столами.
Вдома тупо на канапі
Дивляться реклами.

Всім, куди не повернешся,
Вже давно набридла
Твоя мокра, зла й холодна
Пика остогидла.

Припиняй, кажу, хутчіше
Свою мокру справу.
Бо надовго заробила
Ти недобру славу.

Осінній день 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.