[Приєднана картинка] [Приєднана картинка][Приєднана картинка] Niech sie wszystko odnowi, odmieni.... O jesieni, jesieni, jesieni ..... Niech sie noca* do glebi przezrocza nowe gwiazdy urodza* czy stocza* , niech sie spelni, co sie nie odstanie, chocby krzywda, chocby bol bez miary, nieslychane dla serca ofiary, gniew czy milosc, zycie czy skonanie, niech sie tylko cos predko odmieni. O jesieni!... jesieni! ... jesieni! [Приєднана картинка] Ja chce burzy, zeby we mnie z ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Сьогодні осінь закохалась у небо і цілий день з палкою ганяла хмари, що б ті не закривали неймовірно блакитні очі її коханого. Сьогодні осінь протирала сонечко, що б світло душі небесної гріло наше місто. Сьогодні осінь усміхалась, вона бігала і стрибала, як маленька дитина, ніби вперше, ніби востаннє. Так прекрасно... Вона холодним вітром блукала по вулицях, розмітаючи бруд, і піднімаючи листя вгору, ніби намагаючись торкнутись неба. В цієї...

Читати далі...

             [Приєднана картинка]  [Приєднана картинка]                                                                            [Приєднана картинка]                                          [Приєднана картинка]                                   [Приєднане відео]

[Приєднана картинка] Я - листок тополиний осінній, Скибка сонця на гілці самотня. Зацілована західним вітром, Сонця крапля тремтяча, тендітна… Полетіла, зіщулившись, вниз… 09.11.2009 © Copyright: МаринаСтепанская, 2011Свидетельство о публикации №11111160958

Ти - віддзеркалення моє. Так схожі ми!.. Тягнуся Все ближче... дотик... Ніби є Ти... Зник... От-от втоплюся - Межі немає, течія Могутня нас єднає, Потоком - ти, течу і я... Тебе відображаю... написано 09.11.2009 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111102710170 [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Вона десь там, у Львові проживає, А я на Волині, у забутій глушині. Вона когось дуже пристрасно кохає, А я сиджу в кімнаті, в самоті. Вона яскрава, немов сонце, І любить осінь, так само як і я, Якщо чесно трішки хочу Щоб вона була моя!

На моє підвіконня золотим листочком завітала осінь... Вона повідала мені одну таємницю... Якщо ви зможете розгледіти у цьому казку, то навіть крихітний кленовий метелик із жовтавими крильцями буде дорожчим за будь-які коштовності. Це дарунок природи. [Приєднана картинка]

Розтріпані коси сумних оксамитових крон, Віддалено видно похмурість осіннього неба, Не треба, чудна жовта осінь, не треба Так стрімко летіти, немов навіжене метро. Недбало скидає листки відривний календар, В активі — пошарпані нерви, розладнані струни, Відлуння осінній неспокій, відлуння Старих і нових запитань — мов цілюща вода. О, щастя величне — у згоді з собою...

Читати далі...

Це - о-с-с-сінь… Вітер копирсається в листі, підкидає його, граючись. І сміється, споглядаючи ті химерні танці, які жовтогаряче, золотаве і багряне листя витанцьовує, покірне його, вітру, примхам. Сміх вітру чудернацький, отакий: Ш-ш-шш!!!! С-с-ссс!!!! Х-х-х-хи-хи!!!!! Ха-ха-х-х-х-ш-ш-шшшша!!!!..... Ніби старенький беззубо щось промовити намагався, та закахикався. І це кахикання переходить в таке собі сміхошипіння. Раптом: Цок! – легенько по гілці… І знову: - Цок! Тук!.. ...

Читати далі...

"Осінній вальс" http://priroda.inc.ru/design/vals.html